ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7-14.07.2004 Справа N 1/395-18/198
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 23.09.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Перепічая В.С.
суддів: Невдашенко Л.П. Вовка І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Акціонерного комерційного банку "Мрія", м. Київ
на постанову від 26.01-02.02.2004 Львівського апеляційного
господарського суду
у справі господарського суду N 1/395-18/198 Львівської
області
за позовом Акціонерного комерційного банку "Мрія" в особі
Подільської філії, м. Київ
до Відкритого акціонерного товариства "Львівський керамічний
завод", м. Львів
про стягнення 270010,92 грн.
зустрічний позов Відкритого акціонерного товариства
"Львівський керамічний завод", м. Львів
до Акціонерного комерційного банку "Мрія" в особі Подільської
філії, м. Київ
про визнання недійсними акцептів векселів
За участю представників сторін:
від позивача Ряба В.В., Білоконь Ю.М.
від відповідача Сікіринський Ю.О.,
В С Т А Н О В И В:
Акціонерним комерційним банком "Мрія" заявлено позов до
ВАТ "Львівський керамічний завод" про стягнення 200000,00 грн.
боргу, 70010,92 грн. відсотків.
ВАТ "Львівський керамічний завод" подано зустрічний позов про
визнання недійсним акцепту векселів та припинення провадження у
справі у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Рішенням господарського суду Львівської області від
14-16.10.03 у задоволенні позову АКБ "Мрія" відмовлено.
Зустрічний позов ВАТ "Львівський керамічний завод" про
визнання недійсним акцепту векселів задоволено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
26.01-02.02.04 рішення господарського суду Львівської області
скасовано, прийнято нове рішення: припинити провадження у справі.
Постанова апеляційної інстанції вмотивована тим, що
відповідно до ст. 8 Уніфікованого Закону ( 995_009 ) (995_009)
у випадках,
коли вексель підписано (акцептовано) особою, яка не має
відповідних повноважень, то кожний, хто підписав (акцептував)
вексель, як представник особи, від імені якої він не був
уповноважений діяти, стає зобов'язаний за векселем.
У даному разі зобов'язаною особою може бути фізична особа -
гр. Кушнярик Р.І. і оскільки рішення з даного спору може вплинути
на його права та зобов'язання по відношенню до однієї із сторін,
то провадження у справі має бути припинено відповідно до вимог п.
1 частини першої ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки
господарським судам не підвідомчі спори за участю фізичних осіб,
які не мають статусу суб'єкта підприємницької діяльності. У
касаційній скарзі АКБ "Мрія" просить скасувати постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 02.02.01 в
частині припинення провадження у справі та прийняти нове рішення,
яким позов АКБ "Мрія" задовольнити повністю.
Касаційні вимоги мотивовані тим, що:
- апеляційний суд залишив без належної оцінки факт підписання
акцепту векселів від імені товариства головним бухгалтером
ВАТ "Львівський керамічний завод";
- на порушення вимог ст. 111-21 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
як
місцевий суд так і суд апеляційної інстанції розглянули справу та
прийняли рішення, яке суперечить висновкам, що були зроблені
Верховним Судом України, а саме АКБ "Мрія" має законне право, яке
випливає із векселів акцептованих ВАТ "Львівський керамічний
завод" вимагати у відповідача сплати боргу.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну
оцінку встановлених судом обставин справи та їх повноту колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Місцевим та апеляційним господарським судами встановлено, що
згідно "Порядку погашення заборгованості підприємств, установ та
організацій із збору на обов'язкове державне пенсійне страхування
шляхом оформлення її векселями", затвердженого Постановою Кабінету
Міністрів України від 24.01.98 N 75 ( 75-98-п ) (75-98-п)
Залізничним
районним відділенням Пенсійного фонду України оформлено безнадійну
заборгованість ВАТ "Львівський керамічний завод" із збору на
обов'язкове державне пенсійне страхування переказними векселями
від 12.01.00 року, які були акцептовані ВАТ "Львівський керамічний
завод".
Згідно вексельного законодавства вексельний акцепт означає,
що платник визнає себе боржником і зобов'язується додержуватися
зазначеного строку платежу. Цим він акцептує (приймає) умови,
зазначені у векселі.
Відповідно до ст. 8 Уніфікованого закону ( 995_009 ) (995_009)
про
переказні та прості векселі, кожний, хто поставив свій підпис на
переказному векселі, як представник особи, від імені якої він не
був уповноважений діяти сам зобов'язаний за векселем. Згідно
чинного законодавства, повноваження підпису цивільно-правових
угод, у тому числі векселів, від імені юридичної особи має
керівник. Ст. 8 Уніфікованого Закону передбачає випадки, коли
підписант векселя не мав відповідних повноважень на підпис
векселя. У такому випадку підписант, вказує зазначена норма
Закону, сам зобов'язаний за векселем, а у підприємства від імені
якого вексель підписано неуповноваженою особою, не виникає
зобов'язань за векселем.
Відповідно до ст. 25 Уніфікованого Закону ( 995_009 ) (995_009)
акцепт
виражається словом "акцептований". Він підписується трасатом.
Простий підпис трасата зроблений на лицевому боці векселя,
має силу акцепту.
У випадку коли трасатом виступає юридична особа, акцепт має
бути підписаний керівником або іншою уповноваженою особою.
Трасат, який не акцептував переказний вексель, відповідно до
чинного законодавства, не зобов'язаний по цьому векселю.
Зобов'язані за векселем лише особи, що поставили на ньому свій
підпис.
За своєю юридичною природою акцепт може бути кваліфіковано як
видача простого векселя, оскільки зобов'язання акцептанта мають
такі ознаки, а саме безумовність, абстрактність і формальність.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що акцепт
векселів від імені ВАТ "Львівський керамічний завод здійснено не
керівником підприємства, а його заступником, якому відповідні
повноваження не надавалися.
Доводи скаржника щодо підпису на векселі іншої особи -
головного бухгалтера, та невиконання апеляційною інстанцією
вказівок Верховного Суду України відхилені Львівським апеляційним
судом, а тому додаткова оцінка цих обставин згідно ч. 2 ст. 111-7
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не відноситься до компетенції касаційної
інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає обґрунтованими висновки апеляційної інстанції
щодо необхідності припинення провадження у справі на підставі п. 1
частини першої ст. 80 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
і підстав для задоволення касаційної скарги не
вбачає.
Керуючись ст. ст. 111-9, 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
26.01.2004 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.