ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.07.2004 Справа N 1/431-0
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого – судді
суддів :
розглянувши у відкритому Приватного підприємця У-ка
судовому засіданні касаційну В’ячеслава Станіславовича
скаргу
на постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від
25.03.2004
у справі № 1/431-0
господарського суду Херсонської області
за позовом Приватного підприємця У-ка
В’ячеслава Станіславовича
до відповідача: Державної податкової інспекції у
м. Херсоні
про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення,
за участі представників сторін від:
позивача
відповідача не з’явились
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 04.12.2003
по справі № 1/431-0 позов задоволено частково: визнано недійсним
податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у
м. Херсоні № 000122303 від 08.05.2003 в частині нарахування
приватному підприємцю У-ку В’ячеславу Станіславовичу штрафних
санкцій в сумі 1130,50грн. за незабезпечення відповідності сум
готівкових коштів на місці проведення розрахунків загальній сумі
продажу за розрахунковими квитанціями, виданими спочатку
робочого дня; стягнуто з відповідача на користь позивача витрати
по сплаті державного мита в сумі 42,50грн. та судових витрат в
сумі 59грн. Рішення суду вмотивоване тим, що позивач мав право
здійснювати в кіоску продаж товарів, крім пива, без використання
розрахункової книжки.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
25.03.2004р. рішення Господарського суду Херсонської області
змінено; в позові відмовлено. Апеляційний суд дійшов висновку,
що відповідачем правомірно застосовано штрафну санкцію за
порушення вимог п. 13 ст. 3 Закону України “Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
у сумі
1130,50грн.
В касаційній скарзі Приватний підприємець У-ко В.С. просить
скасувати постанову, прийняти нове рішення, яким задовольнити
позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального та
процесуального права, а саме ст.ст. 15, 16 Закону України “Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського
суду, колегія суддів Вищого господарського суду України
приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин, встановлених у даній справі судом першої та
апеляційної інстанції.
Судами встановлено, що за результатами перевірки щодо контролю
за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та
безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності
складено акт № 341/23-3 від 29.04.2003. Перевіркою виявлено
порушення пунктів 1, 5, 13 ст. 3 Закону України “Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
На підставі підпункту “б” пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України
“Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
та п. 3
ст. 17 Закону України “Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
відповідач прийняв податкове
повідомлення-рішення від 08.05.2003 № 0001222303/0 на загальну
суму 1470,50грн.
Органи державної податкової служби відповідно до вимог пункту 1
частини 1 статті 11 Закону України “Про державну податкову
службу в Україні” ( 509-12 ) (509-12)
в установленому законом порядку
мають право: здійснювати на підприємствах, в установах і
організаціях незалежно від форм власності та у громадян, в тому
числі громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, перевірки
наявності свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів
підприємницької діяльності, спеціальних дозволів (ліцензій,
патентів тощо) на її здійснення. Відповідно до вимог пункту 7
статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в
Україні” ( 509-12 ) (509-12)
органи державної податкової служби мають
право застосовувати до підприємств, установ, організацій і
громадян фінансові санкції у порядку та розмірах, встановлених
законом.
Судами встановлено, що спірне податкове повідомлення-рішення
Державної податкової інспекції у м. Херсоні прийняте на підставі
приписів підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України “Про порядок
погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами“ ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Відповідно до ввідної частини Закону України “Про порядок
погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
цей Закон є
спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює
порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед
бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів
(обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне
пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне
соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних
санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими
органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної
діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів
стягнення. Саме цім Законом і запроваджене поняття податкового
зобов’язання, податкового боргу, як податкового зобов'язання
узгодженого платником податків або встановленого судом, але не
сплаченого у встановлений строк, а також пені, нарахованої на
суму такого податкового зобов'язання. Тобто, визначена Законом
України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
процедура стягнення розповсюджується на зобов’язання саме з
податків і зборів (обов’язкових платежів) та пені у сфері
зовнішньоекономічної діяльності. Заявлені до стягнення фінансові
санкції до податкових платежів відповідно до приписів статті 14
Закону України “Про систему оподаткування” ( 1251-12 ) (1251-12)
не
відносяться.
Відповідно до вимог статті 15 Закону “Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, контроль за
додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку
проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього
Закону здійснюють органи державної податкової служби України
шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із
законодавством України. За порушення вимог цього Закону до
суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють
розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням
відповідних органів державної податкової служби України
застосовуються фінансові санкції, визначені статями 17-24 цього
Закону. Згідно приписів статті 25 Закону України “Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
суми
фінансових санкцій підлягають перерахуванню суб'єктами
підприємницької діяльності до відповідного місцевого бюджету за
місцем їх реєстрації в десятиденний термін з дня прийняття
органами державної податкової служби України рішення про
застосування таких фінансових санкцій.
Аналіз наведених приписів залишився поза увагою суду як першої,
так і апеляційної інстанції, однак встановлення та дослідження
обставин правомірності та порядку застосування і стягнення
податковою службою фінансових санкцій з позивача має суттєве
значення для правильного застосування норм матеріального права
та вирішення даного спору по суті.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені
попередніми судовими інстанціями, рішення та постанова у справі
підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до
господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду
справи Господарському суду Херсонської області необхідно
врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі
фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають
юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в
залежності від встановленого, правильно визначити норми
матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних
правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове
рішення.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 108, 111-9, 111-
10, 111-11 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу приватного підприємця У-ка В’ячеслава
Станіславовича від 24.04.2004 № 2-хс на постанову Запорізького
апеляційного господарського суду від 25.03.20044 у справі
№ 1/431-0 задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Херсонської області від 04.12.2003
та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
25.03.2004 у справі № 1/431-0 – скасувати.
Справу № 1/431-0 направити до Господарського суду Херсонської
області на новий розгляд.