ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.07.2004 Справа N 317/17-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Плахотнюк С.О.,
суддів: Панченко Н.П., Рибака В.В.,
розглянувши ВАТ “Мале підприємство “Сантехнік”
касаційну скаргу
на постанову від 20.02.2004 Київського апеляційного
господарського суду
у справі № 317/17-03
за позовом ТОВ “Україна-Інагро”
до ВАТ “Мале підприємство “Сантехнік”
про стягнення 17555,97 грн.,
за участю представників:
- позивача – Авакяна В.Б.,
- відповідача – Басенка О.М.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 15.12.2003 господарського суду Київської області
(суддя Конюшко К.В.) у справі № 317/17-03 позов задоволено; з
ВАТ “Мале підприємство “Сантехнік” на користь ТОВ
“Україна-Інагро” стягнуто 17555,97 грн. заборгованості та судові
витрати у розмірі 293,56 грн. Рішення мотивовано тим, що позовні
вимоги відносно стягнення з відповідача заборгованості є
обґрунтованими та документально підтвердженими.
Постановою від 20.02.2004 Київського апеляційного господарського
суду (колегія суддів у складі: головуючий-суддя Панова І.Ю.,
судді Дзюбко П. О., Пантелієнко В.О.) у справі № 317/17-03
рішення від 15.12.2003 господарського суду Київської області у
цій справі змінено; з ВАТ “Мале підприємство “Сантехнік” на
користь ТОВ “Україна-Інагро” стягнуто 9056,00 грн.
заборгованості, а також 151,39 грн. судових витрат.
Не погоджуючись з рішенням від 15.12.2003 господарського суду
Київської області та постановою від 20.02.2004 Київського
апеляційного господарського суду у справі № 317/17-03, ВАТ “Мале
підприємство “Сантехнік” подало до Вищого господарського суду
України касаційну скаргу, у якій просить скасувати зазначені
рішення та постанову та направити справу на новий розгляд до
господарського суду першої інстанції. Касаційна скарга
мотивована тим, що місцевим та апеляційним господарськими судами
неправильно застосовані норми матеріального (ст.ст. 161, 162,
197, 199 ЦК УРС) та процесуального (ст. 105 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
) права.
Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши
правильність застосування норм матеріального та процесуального
права судова колегія Вищого господарського суду України дійшла
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ
“Україна-Інагро” було відвантажено на користь ВАТ “Мале
підприємство “Сантехнік” через Богацького П. М. продукцію на
суму 8499,97 грн., що підтверджується даними накладної від
27.02.2002 № 2002/02-27, а також іншими матеріалами справи у їх
сукупності. Строк виконання Відповідачем зобов’язання щодо
оплати поставленого товару по накладній від 27.02.2002
№ 2002/02-27 сторонами визначено не було. Позивач не надав суду
належних доказів пред’явлення на адресу Відповідача, до
звернення з позовом до суду, вимоги про сплату отриманого товару
на суму 8499,97 грн. в порядку ст. 165 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Отже, висновок апеляційного суду щодо відсутності належної
вимоги про сплату, в зв’язку з чим у Відповідача не виникло
зобов’язання по сплаті отриманого товару вірний.
Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що
між ТОВ “Компанія “Марко Мет” та ТОВ “Україна-Інагро” було
укладено договір від 11.02.2003 про уступку права вимоги,
відповідно до якого ТОВ “Компанія “Марко Мет” (первісний
кредитор) передає, а ТОВ “Україна-Інагро” (новий кредитор)
приймає права, котрі забезпечують виконання зобов’язання по
рахунку-фактурі № 2002/06-25 від 25.06.2002 з ВАТ “Мале
підприємство “Сантехнік”. Загальна сума уступки права вимоги
складає 9056,00 грн. та апеляційним судом встановлено, що
Відповідач взагалі не погасив заборгованість у сумі 9056,00 грн.
Відповідно до повідомлення № 22/07 від 22.07.2003 ВАТ “Мале
підприємство “Сантехнік” було сповіщено про перехід права вимоги
по вказаному рахунку-фактурі до ТОВ “Україна-Інагро”. Вказаний
договір про уступку вимоги відповідає нормам глави 17 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
“Уступка вимоги і перевід боргу”.
Відповідно до ст.ст. 161, 162 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов’язання
повинні виконуватися належним чином та в установлений строк,
відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання
зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що постанова апеляційної інстанції є
обґрунтованою та відповідає законодавству України, а тому судова
колегія Вищого господарського суду України вважає, що підстави
для зміни чи скасування постанови від 20.02.2004 Київського
апеляційного господарського суду у справі № 317/17-03 відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ “Мале підприємство “Сантехнік” на постанову
від 20.02.2004 Київського апеляційного господарського суду у
справі № 317/17-03 залишити без задоволення.
Постанову від 20.02.2004 Київського апеляційного господарського
суду у справі № 317/17-03 залишити без змін.