30/269-03-8490 Про визнання недійсним рішення Одеської міської ради від 31.10.2000 № 1696-ХХІІІ - Текст документа

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

В С Т А Н О В И В:

Ківерцівська філія відкритого акціонерного товариства “В” від імені ВАТ “В” у липні 2003 року звернулася в господарський суд Волинської області з позовом до Ківерцівського механічного заводу про стягнення 34639,82 грн. заборгованості за спожиту реактивну електроенергію, нараховану відповідно до Порядку розрахунків за перетоки реактивної електроенергії, передбаченого додатком № 5 до договору № 105 від 27.06.1997 р., та п.п. 4.1, 4.3 договору № 105 за період з.08.2001 р. по червень 2003 р.

Рішенням господарського суду Волинської області від 24.10.2003 р. в позові про стягнення 34637,11 грн. заборгованості відмовлено. Рішення мотивоване тим, що позивачем не доведений факт укладення з відповідачем додатку № 5 від 17.08.2001 р. до договору № 105 від 26.06.1997 р.; безпосередньо договором № 105 від 26.06.1997 р. порядок розрахунків за реактивну електроенергію не врегульовано, а тому правові підстави для стягнення заборгованості за реактивну електроенергію за період з 17.08.2001 р. по червень 2003 р. у сумі 34637,11 грн.(34639,82 – 2,71 грн.) відсутні.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.12.2003 р. рішення господарського суду Волинської області від 24.10.2003 р. у справі № 01/146-27.1 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Постанова мотивована тим, що позивачем зобов'язання за договором № 105 від 26.06.1997 р. та додатком до нього за № 5 від 26.06.1997 р. виконано повністю – поставлено електричну енергію в кількості та на умовах, передбачених договором, то відповідачем зобов'язання по оплаті використаної електричної енергії (в даному випадку як активної, так і реактивної) та потужності, а також по внесенню інших платежів згідно з чинними тарифами, індексом цін та умовами договору не було виконано.

Ківецівський механічний завод у своїй касаційній скарзі просить скасувати повністю постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.12.2003р. у справі № 01/146-27.1 і припинити провадження у справі. Скаржник вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ч. 2 ст. 151, ч. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України (435-15) , ст.ст. 32, 36, 104 ГПК України (1798-12) . Скаржник посилається на те, що договором № 105 від 26.06.1997 року та додатком до договору № 5 від 26.06.97 року п. 4.3.6 до цього договору передбачено, що за „відсутністю приладів обліку реактивної енергії реактивна електроенергія, що генерується за місяць, визначається розрахунковим шляхом згідно з п. 13 Положення про застосування нових правил оплати реактивної енергії споживачами” електропостачальній організації. Однак позивач розрахунки за період з.08.2001 року по червень 2003 року за реактивну електроенергію, що генерується, здійснив не згідно цього пункту договору, а згідно „Методики розрахунків плати за перетоки реактивної енергії між електропостачальною організацією та її споживачами”, затвердженої наказом № 37 від 14.11.97 року Міненерго України і зареєстрованої в Міністерстві юстиції 24.12.97р. за № 619/2423, законним чином не оформивши відповідного нового додатку до договору № 105 від 26.06.97 року, що передбачено п. 8.11 „Правил користування електричною енергією" (z0417-96) , затверджених Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.96 року № 28 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.06.96 року за № 417/442. Скаржник зауважує, що позивачем оригінал додатку № 5 від 17. 08. 2001року до договору № 105 від 26.06.97 р., на який він посилається, пред'являючи свої позовні вимоги, до суду не подано, а тому поскільки між сторонами відповідно до вимог п. 8.11 вищезазначених Правил користування електроенергією (z0417-96) не складено нового додатку до договору № 105 від 26.06.97 р.,в якому передбачались би розрахунки за перетоки реактивної енергії згідно з відповідною Методикою, не може бути зобов'язання і відповідальності Ківерцівського механічного заводу за виконання чи невиконання цього додатку, проте, зазначає скаржник, суд апеляційної інстанції у своїй постанові не зазначив доказів чи мотивів застосування ним законів чи інших нормативно-правових актів України, відповідно до яких це твердження скаржника, на думку апеляційного суду, підлягає відхиленню, порушивши при цьому ст. 105 п. 7 ГПК України (1798-12) .

В касаційній скарзі зазначено, що в постанові апеляційного суду вказувалось, що в преамбулі договору № 105 від 26.06.97 р. (абзац 2) сторонами закріплено обов'язок дотримуватись умов Договору, а при їх виконанні та вирішенні питань, необумовлених ним, останні зобов'язувались керуватись Правилами користування електричної енергії та чинним законодавством і у зв’язку з цим, на думку апеляційного суду, відповідно до вимог ст. 151 частини 2 Цивільного кодексу України (435-15) у скаржника виникають зобов'язання перед позивачем.

Скаржник вважає, що таке твердження суду апеляційної інстанції є неспростовним порушенням Правил користування електричною енергією (z0417-96) , які затверджені постановою НКРЕ України за № 28 від 31.07.96 р., де в п. 8.11 чітко вказано що „умови оплати додаткових втрат від перетоків реактивної енергії в електричних мережах електропередавальній організації визначаються у додатку до договору про надання доступу до місцевої (локальної)електромережі. Розмір оплати розраховується відповідно до Методики розрахунків плати за перетоки реактивної електроенергії між електропостачальною організацією та споживачами, затвердженої наказом Міненерго України № 37 від 14.11.97 р., погодженої НКРЕ, зареєстрованої в Мінюсті України 24.12.97 року за № 619/2423, виконання цього пункту Правил позивач рахував за потрібне виконувати, про що свідчить його твердження про наявність і дійсність додатку № 5 від 17.08.2001 р. до договору № 105 від 26.06.97 р. Однак доказів існування оригіналу цього додатку позивач місцевому господарському суду та апеляційному господарському суду не надав. Однак, вважає скаржник, апеляційний господарський суд в своїй постанові не навів мотивів відхилення цих доводів.

В касаційній скарзі зазначено, що відповідно до вимог Закону України „Про електроенергетику” (575/97-ВР) (№ 575/97-ВР від 16.10.97р. із змінами та доповненнями), що регулює порядок надання та споживання електричної енергії, останньою є енергоносій, який виступає на ринку як товар. Здійснюючи нарахування за цей товар, позивач зобов'язаний був погоджувати ціну товару із скаржником, що передбачено практикою господарських відносин та іншими нормативними актами по цўноутворенню України. Так, п. 77 Правил користування електроенергією (z0417-96) , затверджених Постановою НКРЕ України № 28 від 31.07.97 р. (в редакції Постанови НКРЕ № 928 від 22.08.2002 р., зареєстрованих в Мінюсті України 14.11.2002 р. за № 903/7191 вказано, що порядок розрахунків зазначається конкретно в договорах. Пунктом 8.4. договору № 105 від 27.06.97 р. передбачено, що виписка рахунку-фактури за використану електроенергію і рахунку-фактури за пеню та надбавки проводиться електропостачальною організацією протягом 5-ти днів після розрахункового дня. При оплаті рахунків споживач в платіжних документах посилається на номери та назви рахунків-фактури. Місцевим господарським судом було встановлено, (ухвала від 04.09.2003 року) що позивач не виконував цього пункту договору, а саме: не надавав скаржнику рахунків-фактур щомісячно за перетоки реактивної електроенергії. Тільки в травні 2002 року позивачем було виставлено рахунок-фактуру на суму 34639,82 грн. за період з.08.2001 року по червень 2003 року. При цьому позивачем було незаконно здійснено нарахування ціни на товар (перетоки реактивної електроенергії) без будь-якого узгодження зі скаржником. Фактично скаржник лише в червні 2002 року дізнався з відповідного рахунку-фактури, що позивач самочинно і безпідставно без будь-якого погодження із скаржником і укладення відповідного додатку до договору, як вимагають Правила користування електроенергією (z0417-96) (п. 8.11), здійснив нарахування за перетоки реактивної електроенергії. При цьому позивач в ході судових засідань заявив, що до.08.2001 року він ніколи і будь-кому не здійснював нарахування за перетоки реактивної електроенергії.

Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції неповно дослідив цю обставину справи, а також неправильно застосував ст. 161 Цивільного кодексу України (435-15) та п. 8.11 Правил користування електричною енергією 1996 року. Скаржник зазначає, що при прийнятті постанови судом апеляційної інстанції порушено п. 8.11 Правил користування електричною енергією (z0417-96) в редакції 1996 року, оскільки в процесі судового розгляду було встановлено, що позивач здійснював нарахування за перетоки реактивної електроенергії за період з 17.08.2001 року по травень 2002 року (далі по червень 2003 року заборгованість за перетоки позивачем автоматично переписувалась із місяця в місяць, починаючи з.05.2002 року по червень 2003 року) згідно „Методики розрахунків плати за перетоки реактивної електричної енергії між електропостачальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міненерго України № 37 від 14.11.97 року, погодженою НКРЕ, зареєстрованої в Мінюсті України 24.12.97 р. за № 619/2423. Однак п. 4 наказу № 19 від 17.01.2002 року Міністерства палива та енергетики України наказ Міненерго України від 14.11.97 р. № 37 визнано таким, що втратив чинність. Наказом № 19 п. 1 від 17.01.2002 року Міністерства палива та енергетики України затверджена нова Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, яка зареєстрована в Мінюсті України 11.02.2002 р. за № 93/6381. Скаржник вважає, що виконуючи п. 8.11 Правил користування електричною енергією (z0417-96) 1996 року позивач зобов’язаний був укласти із скаржником відповідні додатки до договору № 105 від 26.06.97 р. на право обчислення згідно Методик нарахування оплати за перетоки реактивної електроенергії, що він не зробив, а саме: - нарахування за перетоки електричної енергії з 17.08.2001 року по 11.02.2002 року здійснити згідно Методики 1997 року, а в період з 11.02.2002 року по червень 2002 року - згідно Методики 2002 року.

Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування Львівським апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.06.1997 року між ДАЕК „В" (тепер - ВАТ „В”) в особі його Ківерцівської філії та Ківерцівським механічним заводом укладено Договір за № 105 на користування електричною енергією (z0417-96) , за умовами якого постачальник (Позивач) зобов'язувався поставляти електричну енергію, як різновид промислової продукції, до межі розподілу електричних мереж в кількості та на умовах, визначених договором, а споживач (Відповідач) зі свого боку, зобов'язувався виконувати умови договору і проводити своєчасну оплату використаної електроенергії та інших нарахувань (а.с.27-30).

Судами попередніх інстанцій не повністю з'ясовано, чи врегульований договором № 105 від 26.06.1997 р., додатком № 5 до цього договору (а.с. 33) та додатком № 5 від 01.08.2001 р. до договору № 105 від 1997 (а.с. 36-37) - факт підписання останнього відповідач заперечує – порядок розрахунків між сторонами за спожиту відповідачем реактивну електроенергію у період з.08.2001 р. по червень 2003 р., а також відповідно до якої Методики у позивача було право на обчислення плати відповідачу за перетоки реактивної електроенергії у спірний період.

Судами попередніх інстанцій не дано повної оцінки доказів для встановлення наявності чи відсутності обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, у зв'язку з чим не повністю з'ясовані обставини справи, а тому враховуючи викладене та беручи до уваги, що господарськими судами попередніх інстанцій в порушення ст. 43 ГПК України (1798-12) не були всебічно і повно розглянуті всі обставини справи та виходячи з повноважень касаційної інстанції щодо перевірки повноти встановлення обставин справи у рішенні або постанові господарського суду, передбачених частиною 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , відсутність якої унеможливлює правильність застосування норм матеріального права при вирішенні спору, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що прийняті у справі судові рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, всебічно і повно встановити обставини справи та в залежності від встановленого і відповідно до чинного законодавства вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Ківерцівського механічного заводу на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.12.2003 р. у справі № 01/146-27.1 господарського суду Волинської області задовольнити частково.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.12.2003 р. та рішення господарського суду Волинської області від 24.10.2003 р. у справі № 01/146-27.1 скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Волинської області.