ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.07.2004 Справа N 23/417
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Плахотнюк С.О.,
суддів: Панченко Н.П., Рибака В.В.,
розглянувши
касаційну скаргу ЗАТ “Фінансова група “Страхові традиції”
на постанову від 04.03.2004 Донецького апеляційного
господарського суду
у справі № 23/417
за позовом ЗАТ “Фінансова група “Страхові традиції”
до Інституту проблем штучного інтелекту,
треті особи: - ТОВ “Сервіс-Маркет”,
- Кравченко С.М.,
про стягнення 32614,88 грн.,
за участю представників:
- позивача – Чекменьової О.Г.,
- відповідача – Єлісеєва В.І.,
- третьої особи 1- не з’явився,
- третьої особи 2 – не з’явився,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від 19.01.2004
(суддя М.Забарющий), залишеним без змін постановою Донецького
апеляційного господарського суду від 04.03.2004 (судді: Ю.Гуреєв
(доповідач), Т.Колядко, С.Мирошниченко) позовні вимоги ЗАТ
“Страхова компанія “Донеччина” задоволені в частині стягнення з
Інституту проблем штучного інтелекту на користь позивача 16307
грн.44 коп. страхового відшкодування та судові витрати. В іншій
частині позову у зв’язку з наявністю в дорожньо-транспортній
пригоді в рівній мірі вини обох водіїв відмовлено.
В касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ЗАТ
“Фінансова група “Страхові традиції”, яка є правонаступником ЗАТ
“Страхова компанія “Донеччина”, просить скасувати зазначені
постанову та рішення, вважаючи їх такими, що прийняті з
порушенням ч. 2 ст. 34. ст.ст. 41, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
ст. 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст. 1188 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін,
перевіривши правильність застосування господарськими судами
першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та
процесуального права колегія суддів Вищого господарського суд
України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню з таких підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що
18.08.2003 сталося зіткнення автомобіля, який належить на праві
власності ТОВ “Сервіс Маркет”, та автомобіля, який належить
Інституту проблем штучного інтелекту на праві оперативного
управління.
ЗАТ “Страхова компанія “Донеччина”, яка є страховиком ТОВ
“Сервіс Маркет”, звернулась з позовом про стягнення з Інституту
проблем штучного інтелекту страхового відшкодування в сумі
32614,88 грн., посилаючись на те, що ДТП сталася внаслідок
порушення Правил дорожнього руху водієм автомобіля, який
належить на праві оперативного управління відповідачу. Позовні
вимоги обгрунтовані тим, що Постановою Ленінського районного
суду м. Донецька від 15.09.2003 водій Кравченко С.М. притягнутий
до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 34
грн.
Господарський суд першої інстанції з урахуванням пояснень
водіїв, схеми ДТП, протоколу дійшов висновку про наявність в ДТП
вини обох водіїв у співвідношенні 1:1.
Господарський суд не прийняв до відому постанову місцевого суду
Ленўнського району м. Донецька від 15.09.2003, оскільки в силу
ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
цим судом не встановлені факти,
які не потребують доказування, та не зроблено висновків про
відсутність в діях водія транспортного засобу, що належить ТОВ
“Сервіс Маркет”, вини в ДТП. Окрім того, прокурором Ленінського
району м. Донецька внесено протесту на зазначену постанову.
Суд апеляційної інстанції підтримав висновки господарського суду
першої інстанції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що при
вирішенні даного господарського спору господарський суд першої
інстанції припустився помилки, а суд апеляційної інстанції не
виправив її.
Місцевий та апеляційний господарські суди всупереч вимог ч. 2
ст. 34 та ст. 12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, залишивши поза увагою
ст. 41 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
встановили причинно-наслідковий
зв’язок між діями водіїв обох автомобілів і настанням ДТП та
визначили ступінь вини кожного з них,
що суперечить ч. 1 ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки не
ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в
судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись
законом, та невірно застосували ст. 440 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
порушення
або неправильне застосування норм матеріального чи
процесуального права є підставою для скасування або зміни
рішення місцевого чи постанови апеляційного господарського суду.
Враховуючи встановлені ст. 111-7 межі перегляду справи в
касаційному порядку колегія суддів вважає, що прийняті у справі
постанова та рішення підлягають скасуванню, а справа –
направленню на новий розгляд до господарського суду першої
інстанції.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-13 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ЗАТ “Фінансова група “Страхові традиції” на
постанову від 04.03.2004 Донецького апеляційного господарського
суду у справі № 23/417 задовольнити частково.
Постанову від 04.03.2004 Донецького апеляційного господарського
суду у справі № 23/417 та рішення господарського суду Донецької
області від 19.01.2004 скасувати.
Справу № 23/417 направити на новий розгляд до господарського
суду Донецької області.