ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.07.2004 Справа N 22/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Плахотнюк С.О.,
суддів: Панченко Н.П., Рибака В.В.,
розглянувши ТОВ “Укр.Камеон-Європа” та
касаційні скарги ТОВ “Олан-Транс”
на постанову від 23.03.2004 Київського апеляційного
господарського суду
у справі № 22/16
за позовом ТОВ “Олан-Транс”
До ТОВ “Укр.Камеон-Європа”
третя особа ТОВ “Сота”
про стягнення 13956,45 грн.,
за участю представників:
- позивача – Нікітченко Г.М.,
- відповідача – Михайлової О.А.,
- третьої особи – не з’явився,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 06.02.2004 господарського суду міста Києва (суддя
Шкурат А.М.) у справі № 22/16 позов задоволено частково; з ТОВ
“Укр.Камеон-Європа” на користь ТОВ “Олан-Транс” стягнуто 3818,20
грн. основного боргу, 132,50 грн. пені, судові витрати у розмірі
157,51 грн. та 2500,00 грн. витрат на послуги адвоката; в іншій
частині позову відмовлено. Рішення мотивовано ст.ст. 161, 162 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Постановою від 23.03.2004 Київського апеляційного господарського
суду (колегія суддів у складі: головуючий-суддя Кондес Л.О.,
судді Верховець А.А. (доповідач), Куровський С.В.) у справі
№ 22/16 рішення від 06.02.2004 господарського суду міста Києва у
цій справі змінено; позов задоволено частково; з ТОВ
“Укр.Камеон-Європа” на користь ТОВ “Олан-Транс” стягнуто 3818,20
грн. основного боргу, 132,50 грн. пені, судові витрати у розмірі
157,51 грн. та 1000,00 грн. витрат на послуги адвоката; в іншій
частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з від 23.03.2004 Київського апеляційного
господарського суду у справі № 22/16, ТОВ “Укр.Камеон-Європа”
подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, у
якій просить скасувати зазначену постанову та прийняти нове
рішення. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним
господарським судом неправильно застосовані норми матеріального
(ст.ст. 161, 162 ЦК УРС) права.
ТОВ “Олан-Транс” також подало касаційну скаргу на постанову від
23.03.2004 Київського апеляційного господарського суду у справі
№ 22/16 до Вищого господарського суду України у якій просить
скасувати зазначену постанову та залишити в силі рішення від
06.02.2004 господарського суду міста Києва у цій справі.
Касаційна скарга мотивована тим, що господарським судом
апеляційної інстанції неправильно застосовані норми ст. 12
Закону України “Про адвокатуру” та ст. 48 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши
правильність застосування норм процесуального права судова
колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що
касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що між
сторонами був укладений договір доручення від 26.09.2003 № 700,
відповідно до умов якого Позивач зобов’язувався за дорученням
Відповідача організувати перевезення вантажів, а останній
сплатити винагороду за вказані послуги. Згідно п. 2.2 договору
умови кожного окремого перевезення обумовлюються сторонами в
разові заявці, яка є невід’ємною частиною договору.
Відповідно до заявки від 25.09.2003, яку було передано Позивачу
за допомогою факсимільного зв’язку, Позивач зобов’язався
здійснити міжнародне перевезення вантажу за договірною вартістю
в сумі, еквівалентній 2200EUR по курсу НБУ, що на день
пред’явлення рахунку складало 13818,20 грн. зі строком оплати
протягом семи банківських днів після надання належним чином
оформлених оригіналів CMR та рахунку фактури.
15.10.2003 Відповідачем були одержані оригінали CMR та рахунку
від 09.10.2003 № 80 на суму 13818,20 грн. Відповідач у
встановлений строк за надані послуги не розрахувався, 23.12.2003
ним була здійснена часткова оплата вартості наданих послуг у
сумі 10000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням та
банківською випискою з нього.
Відповідно до ст.ст. 161, 162 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов’язання
повинні виконуватися належним чином та в установлений строк,
відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання
зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Таким чином рішення від 06.02.2004 господарського суду міста
Києва та постанова від 23.03.2004 Київського апеляційного
господарського суду у справі № 22/16 є обґрунтованими в частині
стягнення 3818,20 грн. основного боргу, 132,50 грн. пені та
судових витрат у розмірі 157,51 грн.
Щодо стягнення з ТОВ “Укр.Камеон-Європа” витрат на послуги
адвоката, то постанова апеляційної інстанції відповідає загально
прийнятим нормам та судовій практиці.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що постанова апеляційної інстанції є
обґрунтованою та відповідає законодавству України, а тому судова
колегія Вищого господарського суду України вважає, що підстави
для зміни чи скасування постанови від 23.03.2004 Київського
апеляційного господарського суду у справі № 22/16 відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційні скарги ТОВ “Укр.Камеон-Європа” та ТОВ “Олан-Транс” на
постанову від 23.03.2004 Київського апеляційного господарського
суду у справі № 22/16 залишити без задоволення.
Постанову від 23.03.2004 Київського апеляційного господарського
суду у справі № 22/16 залишити без змін.