ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.07.2004 Справа N 17/433
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Овечкіна В.Е.,
суддів Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,
розглянув
касаційну скаргу ЗАТ “Міськрембуд”, м. Запоріжжя
на постанову від 26.03.04 Запорізького апеляційного
господарського суду
у справі № 17/433 господарського суду Запорізької
області
за позовом ЗАТ “Міськрембуд”, м. Запоріжжя
до Виконавчого комітету Запорізької міської
ради
ВАТ “Проектно-вишукувальний інститут
“Укркомундорпроект” в особі Запорізької
філії
про визнання недійсним рішення
У справі взяли участь представники
позивача: не з’явилися
відповідача: Гресь Б.В., Зискун Т.Мик., довір. у спрваі
Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.01.2004
в позові про визнання недійсним рішення виконкому Запорізької
міськради № 238/3 від 29.07.2003 “Про оформлення права власності
на об’єкти нерухомості по вул. Волгоградській, 27 за ВАТ
“Проектно-вишукувальний інститут “Укркомундорпроект” –
відмовлено з тих підстав, що позивач не надав суду доказів свого
права власності на приміщення, що вказані в оскаржуваному
рішення (суддя Т. Шевченко).
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
26.05.2004 рішення місцевого суду залишено без змін з тих же
підстав (колегія суддів у складі: О. Яценко, Л. Кагітіна, Н.
Коробко).
В поданій касаційній скарзі позивач просить скасувати прийняті у
справі рішення і позовні вимоги задовольнити. Скарга мотивована
тим, що апеляційним судом неправильно застосовані норми
постанови Верховної Ради України від 29.11.1990 № 506-ХІІ. З
огляду на те, що позивач вважає себе разом з 2 відповідачем
співвласником будівлі № 27 по вул. Волгоградській, судом до
вказаних правовідносин не застосовані вимоги ст. 10 Закону
України “Про підприємства в Україні” ( 887-12 ) (887-12)
, ст. 4 Закону
України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
, ст. 113 Цивільного кодексу
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
. Неправильно застосовані норми Тимчасового
положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме
майно, зареєстрованого в Міністерстві юстиції від 28.01.2003
№ 66/7387.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Господарський суд має право визнати акт державного чи іншого
органу недійсним з підстав невідповідності його вимогам чинного
законодавства або визначений законом компетенції органу, який
видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акта недійсним є
також порушення у зв’язку з його прийняттям прав та охоронюваних
законом інтересів підприємства-позивача у справі.
Попередні судові інстанції встановили наступне.
На підставі оскаржуваного рішення виконкому № 238/3 від
29.07.2003 ВАТ “Проектно-вишукувальний інститут
“Укркомундорпроект” отримав свідоцтво про право власності на
нерухоме майно, що розташоване по вул. Волгоградській, 27 в
м. Запоріжжі.
Позивач вважає себе власником частини переданого майна,
обгрунтовуючи це твердження наказом № 166 від 25.12.1991
Управління житлового комунального господарства виконкому облради
народних депутатів “Про передачу основних засобів”, в якому
вказано про безкоштовну передачу з балансу Запорізького відділу
комплексного проектування “Укркомундорпроект” на баланс
орендного підприємства “Міськрембуд”, правонаступником якого є
позивач, першого та другого поверхів чотирьохповерхового будинку
та 50% цокольного приміщення по вул. Волгоградській, 27 та Актом
від 20.07.1994 прийняття-передачі на баланс Запорізького
орендного підприємства “Міськрембуд” частини будинку по вул.
Волгоградській, 27.
У позивача відсутні будь-які документи, які б підтверджували
його право власності на спірне приміщення.
Передача майна з балансу на баланс від одного державного
підприємства другому державному підприємству на той час (1994р.)
допускалась, оскільки майно залишалось державним. Орендне
підприємство “Міськрембуд” та його правонаступник ЗАТ
“Міськрембуд” є підприємствами колективної форми власності і
державне майно не могло бути передане йому у власність
безкоштовно.
Другим відповідачем були надані суду документи, які свідчать про
законні підстави набуття у власність об’єктів нерухомого майна в
процесі корпоратизації підприємств.
В статті 21 Закону України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
встановлені підстави виникнення права колективної власності. З
огляду на встановлені попередніми судовими інстанціями обставини
та досліджені докази, апеляційна інстанція дійшла обгрунтованого
висновку, що позивач не довів своє право власності на спірні
приміщення. Як встановлено попередніми судами засновником ВАТ
“Укркомундорпроект” є держава в особі Державного комітету
України з житлово-комунального господарства і йому належить
спірне майно. Знаходження майна на балансі підприємства ще не є
безспірною ознакою його права власності на це майно. Що ж до
права державної власності, то незалежно від того, на балансі
якого державного підприємства знаходиться майно, воно не втрачає
статусу державної власності. Баланс не визначає підстав
знаходження майна у підприємства.
Апеляційний суд правильно вказав, що наказ управління
житлово-комунального господарства № 166 від 25.12.1991 про
передачу майна безоплатно з балансу на баланс орендному
підприємству, акт про передачу майна та договір від 25.07.1994
про сумісну експлуатацію спірного будинку не є підставами
набуття права власності на спірне приміщення.
Таким чином, з огляду на зазначене доводи, викладені скаржником
у касаційній скарзі до уваги не приймаються.
Апеляційний суд дійшов цілком обгрунтованого висновку, що
оскаржуване рішення прийняте виконкомом в межах його
повноважень, відповідно вимогам чинного законодавства та не
зачіпає права та охоронювані законом інтереси позивача.
Керуючись ст.ст. 111-3, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ЗАТ “Міськрембуд”, М.Запоріжжя залишити без
задоволення, постанову Запорізького апеляційного господарського
суду від 26.03.04 у справі № 17/433 господарського суду
Запорізької області - без змін.