ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.07.2004 Справа N 14/87
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді
суддів
розглянувши у відкритому Управління Пенсійного фонду
судовому засіданні касаційну України в Соснівському районі м.
скаргу Черкаси, Черкаської області
на постанову Київського апеляційного
господарського суду України від
21.04.2004 р.
у справі № 14/87
господарського суду Черкаської області
за позовом Черкаського обласного
радіотелевізійного
передавального центру
до Управління Пенсійного фонду
України в Соснівському районі м.
Черкаси, Черкаської області
про стягнення 62 400, 18 грн.,
за участю представників від:
позивача:
відповідача: не з'явились
В С Т А Н О В И В:
В грудні 2003 року Черкаський обласний радіотелевізійний
передавальний центр звернувся до господарського суду Черкаської
області з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в
Соснівському районі м. Черкаси про стягнення помилково
перерахованих коштів.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 04.03.2004 р.
у справі № 14/87 позов Черкаського обласного радіотелевізійного
передавального центру до управління Пенсійного фонду України в
Соснівському районі м. Черкаси про стягнення 62 400,18 грн.
задоволено частково. Присуджено стягнути з управління Пенсійного
фонду України в Соснівському районі м. Черкаси на користь
Черкаського обласного радіотелевізійного передавального центру 51
835,82 грн. основного боргу, 616,38 грн. судових витрат.
Не погоджуючись з цим рішенням, відповідач звернувся до Київського
апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій
просить рішення від 04.03.2004 у справі 14/87 скасувати, оскільки
вважає, що місцевий господарський суд неправильно застосував норми
матеріального та процесуального права.
За результатами розгляду апеляційної скарги, Київський апеляційний
господарський суд виніс постанову від 21.04.2004, якою апеляційну
скаргу залишив без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Підтримуючи правову позицію господарського суду Черкаської
області, апеляційний суд посилається на те, що відшкодування
підприємством фактичних витрат на виплату і доставку пенсій,
призначених відповідно до ст. 100 Закону України "Про пенсійне
забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
, законодавством не передбачено.
Надлишок отриманих відповідачем коштів у сумі 51 835,82 грн. є
безпідставно придбаним майном, яке останній згідно із ст. 1212
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язаний повернути
позивачу. Право вимоги на їх повернення виникло у позивача
відповідно до ст. ст. 165, 469 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
після направлення претензії позивачем. Невиконання
відповідачем зазначеного обов'язку є правовою підставою для їх
стягнення у примусовому порядку.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши
матеріали справи та висновки судів, заслухавши суддю-доповідача та
представника сторони вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Як слідує з матеріалів справи та встановлених обставин, позивач
платіжними дорученнями № № 1183, 1249, 1298, 56,208,897, 1016,898,
1034, 1179, 1343, 134,211,444,528,625,795,917,945, 1018, 1020,
1039, 1188. 1209, 1256, 1372, 1391, 1458, 1459, 1490, 103, 173,
380, 533, 534, 666, 679, 889, 1013 з 13.1 1.2000 р. по 16.07.2003
р. сплатив відповідачу 59 503,14 грн. Зазначені платежі позивачем
здійснено за громадян (перелік прізвищ), які отримали право на
пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Закону
України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
(01.01.1992р.).
Відповідно до ст. 100 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ
"Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
, особам, які мають на день
введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що
давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах,
передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за
віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством.
З наведеного слід зробити висновок, що вищеназвані громадяни
отримали право на пенсію за віком на пільгових умовах до
01.01.1992, а отже пенсія їм буде призначатися відповідно до вимог
раніше діючого законодавства, але у розмірі, встановленому чинним
законодавством.
Тому посилання заявника касаційної скарги на те, що пенсія
призначалася відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне
забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
не відповідають дійсності.
згідно ст. 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне
пенсійне страхування" ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
№ 400/97-97 ВР від 26.06.1997
підприємство повинно відшкодовувати фактичні витрати на виплату та
доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" ст.
13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
.
Але у зв'язку з тим, що громадянам пенсія призначалася відповідно
до ст. 100, а не до ст. 13 Закону України "Про пенсійне
забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
, то норми ст. 4 Закону України "Про збір
на обов'язкове державне пенсійне страхування" ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
до цих
правовідносин не застосовуються.
Діючим законодавством України відшкодування підприємством
фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених
відповідно до ст. 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення"
( 1788-12 ) (1788-12)
не передбачено.
Тому суди дійшли правильних висновків відносно того, що
відповідачем була неправомірно отримана сума 51835,82 грн.
Але, суди помилково посилаються на норми ст. 1212 ЦКУ та на ст.
ст. 165, 469 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, позаяк норми Цивільного кодексу
не застосовуються до податкових та бюджетних правовідносин. Тому,
порядок відшкодування зайвосплачених сум до Пенсійного Фонду
України, регулюється нормами податкового законодавства, а не
цивільного.
З огляду на наведене, не вбачається підстав для скасування
оскаржуваних судових актів.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 1 ч. 1
ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
21.04.2004 залишити без змін, а касаційну скаргу Управління
Пенсійного Фонду України в Соснівському районі м. Черкаси від
17.05.2004 № 111-7/06 - без задоволення.