ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.07.2004 Справа N 8/28
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Удовиченка О.С.,
суддів Бур'янової С.С., Грека Б.М.,
розглянувши
касаційну скаргу H-ського районного центру зайнятості - робочого
органу виконавчої дирекції Фонду
загальнообов'язкового державного соціального
страхування України на випадок безробіття
на постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 15.04.2004 року
у справі № 8/28
за позовом H-ського районного центру зайнятості - робочого
органу виконавчої дирекції Фонду
загальнообов'язкового державного соціального
страхування України на випадок безробіття
до P-ського кінного заводу № 99
про стягнення 57107,00 грн.
За участю представників сторін
від позивача А.А.А. дов. від 02.04.04р. № 15/3-100,
від відповідача не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Луганської області від 11.03.2004
року відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення з
відповідача заборгованості зі сплати страхових внесків у сумі
57107,00 грн. Рішення мотивоване нормами Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
та Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
15.04.2004 року зазначене рішення суду першої інстанції залишено
без змін, а апеляційна скарга без задоволення з тих же підстав.
Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх судових інстанцій,
позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського
суду України в якій просить скасувати постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 15.04.2004 року у справі №
8/28 та прийняти нове рішення, посилаючись на невірне застосування
апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, а
саме ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та ст.ст. 8, 12,
34, 38 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Доповідач по справі - суддя Бур'янова С.С.
Заслухавши суддю - доповідача та доводи представника позивача,
проаналізувавши матеріали справи, правильність застосування
апеляційним судом норм матеріального і процесуального права.
судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено господарськими судами попередніх судових інстанцій,
відповідач є платником страхових внесків до Фонду
загальнообов'язкового державного соціального страхування України
на випадок безробіття та має заборгованість по сплаті страхових
внесків у сумі 57107,00 грн. станом на 01.10.2003 року, що і стало
причиною позовних вимог позивача стягнути на свою користь з
відповідача зазначену суму боргу.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового
державного соціального страхування на випадок безробіття
визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
. Розмір
внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального
страхування на випадок безробіття (далі - Фонд) встановлено
Законом України "Про розмір внесків на деякі види
загальнообов'язкового державного соціального страхування"
( 2213-14 ) (2213-14)
.
Стаття 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування ( 16/98-ВР ) (16/98-ВР)
визначає страхування
на випадок безробіття як один з видів загальнообов'язкового
державного соціального страхування.
Порядок нарахування внесків та їх сплати регулюється Інструкцією
про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове
державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх
надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального
страхування на випадок безробіття ( z0030-01 ) (z0030-01)
, затвердженою
наказом Міністерства праці та соціальної політики України від
18.12.2000 № 339 (далі - Інструкція).
Згідно з частиною 2 статті 12 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
функції робочих органів виконавчої
дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної
Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські,
районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри
зайнятості. Аналогічний за змістом припис вміщено в абзаці першому
пункту 3.1 Інструкції ( z0030-01 ) (z0030-01)
.
Зазначена норма Закону України "Про загальнообов'язкове державне
страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
відносить до
компетенції робочих органів Фонду, зокрема, проведення збору
страхових внесків, контроль за правильністю нарахування,
своєчасністю сплати страхових внесків, а також витратами за
страхуванням на випадок безробіття, представництво інтересів Фонду
в судових та інших органах.
Частиною 1 статті 38 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
та пунктом
9.1 Інструкції ( z0030-01 ) (z0030-01)
визначено відповідальність роботодавця
за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків. У
разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальники
сплачують суму донарахованих контролюючим органом внесків
(недоїмки), штраф та пеню.
Згідно з частиною 2 статті 38 названого Закону ( 1533-14 ) (1533-14)
не
сплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються в доход
Фонду із страхувальника у безспірному порядку. Строк давності у
разі стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкцій,
передбачених цією статтею, не застосовується. Статтею 39 цього ж
законодавчого акта ( 1533-14 ) (1533-14)
передбачено, що спори, які
виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому
порядку.
Відповідно до пунктів 7.1, 7.4 Інструкції ( z0030-01 ) (z0030-01)
контроль за
правильним нарахуванням, своєчасним і повним перерахуванням та
надходженням страхових внесків здійснюється центрами зайнятості
шляхом проведення планових перевірок, за результатами яких
складається акт у двох примірниках і підписується особами, які
проводили перевірку, керівником і головним бухгалтером
страхувальника. Один примірник акта передається під розписку
керівникові або головному бухгалтеру страхувальника, інший
залишається в центрі зайнятості, який проводив перевірку. В акті
зазначається, за який період проведено перевірку, які виявлено
порушення при нарахування і оплаті страхових внесків.
Згідно з вимогами пункту 9.7 Інструкції ( z0030-01 ) (z0030-01)
не сплачені в
строк страхові внески, пеня і штрафи стягуються в доход Фонду із
страхувальника у безспірному порядку незалежно від результатів
фінансово-господарської діяльності на підставі акта ненормативного
характеру (розпорядження) директора Державного центру зайнятості
або його заступників, директора центру зайнятості Автономної
Республіки Крим, директорів обласних, Київського та
Севастопольського міських центрів зайнятості та їх заступників.
Згідно з преамбулою Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
(із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 20.02.2003 № 550-ІV ( 550-15 ) (550-15)
) цей Закон є
спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює
порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед
бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів
(обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне
пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне
соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних
санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими
органами.
Згаданим Законом України від 20.02.2003 № 550-ІV "Про внесення
змін до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 550-15 ) (550-15)
до числа контролюючих органів віднесено органи
фондів загальнообов'язкового соціального страхування - стосовно
внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у
межах компетенції цих органів, встановленої законом.
З огляду на викладене після набрання чинності зазначеним Законом
України від 20.02.2003 № 550-ІV ( 550-15 ) (550-15)
, погашення зобов'язань
зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне
страхування здійснюється згідно з приписами Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
. Ці приписи не
відносять органи фондів загальнообов'язкового державного
соціального страхування до числа органів стягнення, які зазначено
у підпункті 2.3.1 пункту 2.2. статті 3 відповідного законодавчого
акта ( 2181-14 ) (2181-14)
і які уповноважені здійснювати заходи з погашення
податкового боргу. Водночас органи фондів загальнообов'язкового
державного страхування є контролюючими органами у розумінні статті
2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
і користуються відповідними повноваженнями згідно з
цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового
зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає
такому платнику податків податкову вимогу. Якщо контролюючий
орган, що провів процедуру узгодження суми податкового
зобов'язання з платником податків, не є податковим органом, такий
контролюючий орган надсилає відповідному податковому органу
подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу
платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі
якого податковий орган надсилає відповідному податковому органу
подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу
платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі
якого податковий орган надсилає податкові вимоги (підпункт 6.2.1
пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
).
Постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2001 № 1387 "Про
затвердження порядку надіслання органам державної податкової
служби подання про здійснення заходів з погашення податкового
боргу платника податку та інформації про скасування або зміну суми
нарахованого податкового зобов'язання за рішенням суду
(господарського суду) від інших контролюючих органів"
( 1387-2001-п ) (1387-2001-п)
визначено, зокрема, правовий механізм надсилання
контролюючим органом, який не є органом державної податкової
служби, подання про здійснення заходів з погашення податкового
боргу платника податків. На підставі зазначеного подання
податковий орган здійснює передбачені законодавством заходи з
погашення податкового боргу платника податків.
Судові інстанції у розгляді даної справи припустилися
неправильного застосування приписів частини першої статті 4-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо прийняття судового рішення суддею за
результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої
статті 43 названого Кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
стосовно всебічного,
повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин
справи в їх сукупності, що виявилося в такому.
З огляду на законодавчі зміни у визначенні порядку і органів
стягнення заборгованості за внесками до Фонду у зв'язку з
прийняттям Закону України від 20.02.2003 № 550-ІV ( 550-15 ) (550-15)
важливе значення для правильного розгляду даної справи має точне
визначення періоду часу, протягом якого утворилася така
заборгованість та за який час вона стягується, чи була її сума
узгоджена у встановленому порядку. Проте судові інстанції
відповідних фактичних обставин не встановили.
Крім того, судові інстанції не з'ясували, чи складався відповідно
до вимог Інструкції акт перевірки та чи приймався за результатами
перевірки відповідний акт ненормативного характеру про стягнення
суми несплачених страхових внесків.
Таким чином, прийняті по суті справи судові рішення грунтуються на
неповно з'ясованих обставинах, які входять до предмету
доказування, а отже неможливо зробити висновок про правильність
застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального
права.
Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 111-7
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
У новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно
встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та
доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно
до закону.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу H-ського районного центру зайнятості - робочого
органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного
соціального страхування України на випадок безробіття задовольнити
частково.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
15.04.2004 року та рішення господарського суду Луганської області
від 11.03.2004 року у справі № 8/28 скасувати.
Справу передати до господарського суду Луганської області на новий
розгляд.
Головуючий Удовиченко О.С.
Судді Бур'янова С.С.
Грек Б.М.