ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.07.2004 Справа N 3/330
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М., Палій В.М.,
за участю представника відповідача А.А.А. (дов. від 9.04.04),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
на постанову від 02 березня 2004 року Донецького
апеляційного господарського суду
у справі № 3/330
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "YYY"
до товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
про стягнення 1 399, 68 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 2 грудня 2003 року господарського суду Донецької
області (суддя О.Склярук), залишеним без змін постановою від 2
березня 2004 року Донецького апеляційного господарського суду,
позов задоволено з мотивів невиконання відповідачем договірних
зобов'язань.
Ухвалою від 10 грудня 2003 року виправлені описки в описовій
частині рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "XXX" просить частково
скасувати постанову апеляційної інстанції з огляду на неправильне
застосування судом статті 72 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, статей 42, 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
та ухвалити нове рішення.
Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового
засідання, проте товариство з обмеженою відповідальністю "YYY"
право на подання відзиву на касаційну скаргу не використало і його
представник в судове засідання не з'явився.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з наступних підстав.
Господарські суди встановили, що між сторонами укладено договори
від 4 жовтня 2002 року № 10301 та від 20 січня 2003 року № 13376
на поставку медичних товарів, відповідно до умов яких позивач
зобов'язувався поставити товар, а відповідач прийняти та оплатити
суму за відвантажений товар.
Пунктом 1.1 спірних договорів передбачено, що асортимент, знижка,
кількість та строки оплати за поставлений товар визначаються
згідно видаткових накладних, які є невід'ємними додатками до
договорів.
З матеріалів справи вбачається, що позивач, на виконання
вищевказаних договорів, поставив товар, а відповідач прийняв його,
що підтверджується відповідними накладними.
Відповідно до пункту 3.4. договору за умови виконання покупцем
термінів оплати поставленої продукції, йому надається знижка в
розмірі, який вказаний в накладній.
Господарськими судами встановлено, що відповідач, порушуючи термін
оплати, в порушення цієї умови сплатив вартість товару з
урахуванням суми знижки і, оскільки відповідач своїх зобов'язань
належним чином не виконав, господарськими судами вірно застосовані
правила статей 151, 161 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, за змістом яких зобов'язання виникають з договору або
інших підстав, зазначених у статті 4 Цивільного кодексу
Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, тому повинні виконуватися належним
чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, а при
відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно
ставляться.
Таким чином, господарські суди дійшли правомірних висновків щодо
стягнення з відповідача знижки в повному обсязі.
До того ж, згідно з приписами статті 178 Цивільного кодексу
Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та пункту 3.5 спірних договорів,
господарські суди обґрунтовано за несвоєчасну оплату поставлених
медтоварів стягнули пеню у розмірі 110, 13 грн.
Твердження скаржника в касаційній скарзі про те, що господарські
суди при нарахуванні пені, всупереч статті 72 Цивільного кодексу
Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, порушили строки позовної давності є
безпідставними, оскільки, згідно розрахунку, пеня нарахована на
день звернення з позовною заявою з урахуванням шестимісячного
строку.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що під час
розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим та
апеляційним господарськими судами на підставі всебічного, повного
і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, їх висновки
відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з
правильним застосуванням норм матеріального і процесуального
права.
Враховуючи викладене та керуючись статей 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
суд
П О С Т А Н О В И В :
Постанову від 2 березня 2004 року Донецького апеляційного
господарського суду у справі № 3/330 залишити без змін, а
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "XXX" без
задоволення.
Головуючий, суддя М. В. Кузьменко
Суддя І. М. Васищак
Суддя В. М. Палій