ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.07.2004 Справа N 3/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дробової - головуючого
Н. Волковицької,
Г. Фролової
за участю представників:
позивача
відповідачів
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві
на постанову від 23.03.2004 року Харківського апеляційного
господарського суду
у справі № 3/14 господарського суду Полтавської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
до - Державної податкової інспекції у м. Полтаві
- Відділення державного казначейства у
м. Полтаві
про стягнення 634483,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Товариством з обмеженою відповідальністю "XXX" до господарського
суду Полтавської області був заявлений позов про стягнення
бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за листопад
2003 року у сумі 634483,00 грн.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 12.02.2004
року позовні вимоги задоволено в повному обсязі: вирішено стягнути
з Державного бюджету України на користь ТОВ "XXX" 634483,00 грн.
бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за
результатами господарської діяльності за листопад 2003 року
Мотивуючи рішення, господарський суду зазначив, про доведеність
того факту, що за результатами господарської діяльності у
листопаді 2003 року позивача, різниця між загальною сумою
податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту має від'ємне
значення. Відповідно підпункту 7.7.2. пункту 7.7. статті 7 та
пункту 8.1. статті 8 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
сума від'ємного значення підлягає
відшкодуванню протягом 30 календарних днів з дня подання
розрахунку експортного відшкодування за наслідками податкового
місяця. Платник податку має право у будь - який момент після
виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом
про стягнення коштів бюджету.
Крім того, посилання ДПІ у м. Полтаві на обов'язковість здійснення
перевірки визнано судом безпідставним, оскільки єдиною підставою
для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за
звітний період згідно частини 2 підпункту 7.7.3. пункту 7.7.
статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
За апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві
Харківський апеляційний господарський суд переглянувши рішення
господарського суду Полтавської області в апеляційному порядку,
постановою від 23.03.2004 року залишив його без змін з тих же
підстав.
ДПІ у м. Полтаві подала до Вищого господарського суду України
касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного
господарського суду, в якій просить рішення та постанову у справі
скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи
касаційну скаргу доводами про неправильне застосування судом норм
матеріального права.
При цьому ДПІ у м. Полтаві, у касаційній скарзі вказує на те, що
судами при вирішенні спору не були враховані положення Наказу
Державної податкової адміністрації України №376 від 01.08.1998
року "Про затвердження Методичних вказівок по організації порядку
адміністрування відшкодування з бюджету сум податку на додану
вартість", Наказу ДПА України від 24.04.2003 року №196- ДСК "щодо
здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з
бюджету сум податку на додану вартість юридичним особам"
( v0196225-03 ) (v0196225-03)
, які є відомчими актами та якими передбачено
обов'язкове проведення документальної перевірки сум податку на
додану вартість, які заявлені до відшкодування, та проведення
зустрічних перевірок основних постачальників з метою повного
підтвердження податкового кредиту.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить постанову та рішення
залишити без з мін з підстав, якими вини обгрунтовані.
Заслухавши доповідь судді Волковицької Н.О. та пояснення
присутнього в судовому засіданні представника позивача,
перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності
юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в
рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню з таких підстав.
При розгляді справи господарським судом першої та апеляційної
інстанції було встановлено, що за наслідками господарської
діяльності ТОВ "XXX" у листопаді 2003 року різниця між загальною
сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту має
від'ємне значення і становить 634483,00 грн.
Відповідно до пункту 7.7. статті 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
така сума, як надмірну сплачена,
підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України протягом
місяця, наступного після подачі декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової
декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума
бюджетного відшкодування може бути повністю або частково
зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення
платнику податку відображається в податковій декларації.
Відповідно до пункту 8.1. статті 8 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платник податку, який здійснює
операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі
митної території України (експорт) і подає розрахунок експертного
відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на
отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з дня
подання такого розрахунку.
Відповідно до статті і Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
підприємства та організації мають право
звертатися до господарського суду згідно з встановленою
підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або
оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
У даній справі підставою позову є порушення передбаченого законом
права підприємства на отримання з Державного бюджету України
надмірно сплаченого податку на додану вартість протягом місяця,
наступного після подачі декларації та розрахунку експертного
відшкодування.
Відповідно до частини 5 підпункту 7.7.3. пункту 7.7. статті 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
за
даної обставини платник податку має право у будь - яким момент
після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з
позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до
відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному
відшкодуванні надмірно сплаченого податку.
Наведене свідчить про обгрунтованість позовних вимог щодо
стягнення заявленої суми бюджетної заборгованості з податку на
додану вартість, яка підлягає відшкодуванню на підставі підпункту
7.7.3. пункту 7.7. статті 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Доводи заявника про те, що судом не враховані положення Наказу ДПА
України №376 від 01.01.1998 року "Про затвердження Методичних
вказівок по організації порядку адміністрування відшкодування
податку на додану вартість" та Наказу ДПА України від 24.04.2003
року №196 - ДСК "Щодо здійснення ефективного контролю за
правомірністю відшкодування з бюджету сум податку на додану
вартість юридичним особам" ( v0196225-03 ) (v0196225-03)
визнаються судовою
колегією непереконливими, оскільки вказані накази не можуть
змінювати або розширювати порядок та строки бюджетного
відшкодування, визначені Законом.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що рішення та
постанова у справі прийнятті у відповідності з нормами
матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи
скасування не вбачається.
З огляду на викладене та керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом
1 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення від 12.02.2004 року господарського суду Полтавської
області та постанову від 23.03.2004 року Харківського апеляційного
господарського суду у справі №3/14 господарського суду Полтавської
області залишити без змін, а касаційну скаргу Державної податкової
інспекції у м. Полтаві без задоволення.
Головуючий Дроботова Т.Б.
Судді Волковицька Н.О.
Фролова Г.М.