ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.07.2004 Справа N 2/2373
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.-
головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.
за участю представників сторін :
позивача - А.А.А.,
відповідача - Б.Б.Б., В.В.В.,
розглянувши касаційну скаргу Державної інспекції з контролю за
цінами в Житомирській області, м. Житомир (далі - Інспекція)
та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
25.03.2004 p.
зі справи № 2/2373
за позовом Інспекції
до санаторію "XXX", смт. Н-ськ P-ського району Житомирської
області (далі - Санаторій)
про стягнення економічних санкцій в сумі 46273,50 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Житомирської області від 29.08.2003
(суддя Тимошенко О.М.), залишеним без змін постановою
Житомирського апеляційного господарського суду від 25.03.2004
(колегія суддів у складі: головуючий - суддя Пасічник С.С.., судді
Гулова А.Г. і Шкляр Л.Т.), відмовлено у задоволенні позову
Інспекції до Санаторію про стягнення 46723,50 грн. санкцій за
порушення державної дисципліни цін (в тому числі 15574,50 грн.
необгрунтовано одержаної виручки і 31149,00 грн. штрафу). У
прийнятті відповідних рішення та постанови судові інстанції
виходили з того, що Інспекцією не доведено факту отримання
санаторієм необгрунтованої виручки.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
Інспекція просить скасувати постанову апеляційної інстанції і
передати справу на новий розгляд.
Скаргу мотивовано неправильним застосуванням апеляційною
інстанцією законодавства про планування, облік і калькулювання
собівартості надання послуг, а також формування, встановлення та
застосування цін і тарифів, а саме:
- Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог щодо
виконання кошторисів доходів і видатків бюджетних установ і
організацій ( 17-2000-п ) (17-2000-п)
, затверджених постановою Кабінету
Міністрів України від 09.01.2000 № 17; постанови Кабінету
Міністрів України від 28.02.2002 № 228 "Про затвердження Порядку
складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання
кошторисів бюджетних установ" ( 228-2002-п ) (228-2002-п)
, типового положення
планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт,
послуг) у промисловості ( 473-96-п ) (473-96-п)
, затвердженого постановою
Кабінету Міністрів України від 26.04.1996 № 473 (далі - Типове
положення); розпорядження голови Житомирської облдержадміністрації
від 22.09.1997 № 518 "Про регулювання тарифів на платні послуги,
що надають лікувальні заклади охорони здоров'я".
Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК України) належним чином
повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями обставин
справи та правильність застосування ними норм матеріального і
процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін,
Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність
підстав для задоволення касаційної скарги.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- згідно з довідкою органу статистики Санаторій є юридичною особою
з бюджетною формою фінансування, його вид діяльності -
санаторно-курортна; санаторій перебуває на обліку в податковій
інспекції як неприбуткова організація, про що свідчить відповідна
довідка;
- із статуту Санаторію, затвердженого розпорядженням голови
Житомирської обласної Ради народних депутатів від 27.09.1994 №
119, вбачається, що санаторій є державною установою, основним
видом діяльності якої є лікувально-санаторне оздоровлення
дорослого та дитячого населення, з бюджетною формою фінансування;
- з 06.08.2002 по 09.08.2002 Інспекцією проводилася перевірка
Санаторію на предмет додержання порядку формування та застосування
цін за період з 01.01.2001 по 09.08.2002. За результатами
перевірки складено акт від 09.08.2002, згідно з яким санаторієм
здійснювалася реалізація путівок на оздоровлення дітей
євангельських християн-баптистів за договорами від 12.02.2001 та
від 14.05.2002. Вартість однієї путівки за договором становить 590
грн. При перерахунку визначено, що економічно обгрунтована
вартість путівки становить 397,50 грн. В результаті санаторієм
отримано 15574,50 грн. зайвої виручки;
- згідно з рішенням заступника начальника Інспекції від 05.05.2003
№ 20 у Санаторію на підставі статті 14 Закону України "Про ціни і
ціноутворення" ( 507-12 ) (507-12)
підлягало вилученню у санаторію в доход
державного бюджету 15574,50 грн. та 31149 грн. штрафу. В цьому
рішенні зазначено, що Санаторієм порушено вимоги пунктів 15, 22
Типового положення ( 473-96-п ) (473-96-п)
.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання про
правомірність застосування економічних санкцій до Санаторію на
підставі статті 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення"
( 507-12 ) (507-12)
.
Відповідно до частини першої статті 14 Закону України "Про ціни і
ціноутворення" ( 507-12 ) (507-12)
вся необгрунтовано одержана
підприємством, організацією сума виручки в результаті, зокрема,
порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню в доход
відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства,
організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад народних
депутатів стягується штраф у двократному розмірі необгрунтовано
одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків
підприємств і організацій в банківських установах за рішенням
суду.
Порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій
органами державного контролю за цінами визначено Інструкцією
( z1047-01 ) (z1047-01)
, затвердженою наказом Міністерства економіки та з
питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів
України від 03.12.2001 № 298/519 (далі - Інструкція).
Судовими інстанціями з достатньою повнотою встановлено обставини у
справі та їм дано правильну юридичну оцінку.
Інспекцією визначено його рішення від 05.05.2003 № 20 як підставу
для позовної вимоги про стягнення з Санаторія економічних санкцій
за порушення державної дисципліни цін в сумі 46273,50 грн.
Акт перевірки Інспекції від 09.08.2002 не відповідає вимогам
пункту 3.2 Інструкції, оскільки в ньому не зазначено нормативний
акт, який порушено Санаторієм, з конкретним обґрунтуванням
порушення.
Посилання скаржника в обгрунтування своїх вимог на Типове
положення є безпідставним, оскільки постанова Кабінету Міністрів
України від 26.04.1996 № 473 ( 473-96-п ) (473-96-п)
втратила чинність
відповідно до припису постанови Кабінету Міністрів України від
16.05.2002 № 630 ( 630-2002-п ) (630-2002-п)
.
Інспекцією вперше лише в апеляційній скарзі зазначено про
порушення Санаторієм вимог розпорядження голови Житомирської
обласної державної адміністрації від 22.09.1997 № 518 "Про
регулювання тарифів на платні послуги, що надають лікувальні
заклади охорони здоров'я" (далі - Розпорядження). В акті перевірки
від 09.08.2002 та у рішенні від 05.05.2003 № 20 Інспекцією не
зазначено про факт порушення Санаторієм вимог Розпорядження. У
зазначених документах Інспекцією не з'ясовано питання про
відповідність змісту Розпорядження приписам постанови Кабінету
Міністрів України від 25.112.1996 № 1548 "Про встановлення
повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських
рад щодо регулювання цін (тарифів)" ( 1548-96-п ) (1548-96-п)
, де викладено
повноваження обласних державних адміністрацій щодо встановлення
тарифів на платні послуги.
Отже Інспекцією прийнято рішення про застосування економічних
санкцій до Санаторію, в якому не зазначено про порушення ним
належного нормативного акта та не доведено факт необгрунтовано
отриманої виручки внаслідок порушення державної дисципліни цін.
Судові інстанції дійшли правильного висновку про неможливість
задоволення позову Інспекції про стягнення економічних санкцій на
підставі рішення органу державного контролю за цінами, що не
відповідає вимогам чинного законодавства.
Керуючись статтями 111-7 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Житомирської області від 29.08.2003 p.
та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
25.03.2004 p. зі справи № 2/2373 залишити без змін, а скаргу
Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області -
без задоволення.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В.Джунь