ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.07.2004 Справа N 2-6/9835-2003
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Овечкіна В.Е.,
суддів Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув
касаційну скаргу Виконавчого комітету м. Сімферополя
на постанову від 14.10.04 Севастопольського апеляційного
господарського суду
у справі № 2-6/9835-2003 господарського суду АР Крим
за позовом Середньої загальноосвітньої спеціалізованої
школи з поглибленим вивченням англійської
мови № 7 ім. А.В.Мокроусова
до Виконавчого комітету м. Сімферополя
про визнання недійсним рішення
У справі взяли участь представники
позивача:не з’явилися
відповідача: Наливайченко С.П. , довір. у справі
Позивач звернувся до господарського суду з позовом до
Виконавчого комітету м. Сімферополя про визнання недійсним
рішення виконкому від 22.04.03 № 75 “Про централізацію обліку
виконання кошторису витрат закладів освіти”. Позовні вимоги
мотивовані тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням
принципу колегіальності в діяльності виколнкому, оскільки
обговорення питання про централізацію обліку виконання кошторису
витрат закладів освіти не проводилося, що є порушенням ч. 6
ст. 59 ЗУ “Про місцеве самоврядування в Україні” ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
.
Окрім цього оскаржуваним рішенням від 22.04.03 № 75 не було
скасовано попереднє рішення відповідача від 01.08.1992 № 315,
згідно якого с.ш. № 7 була виділена на самостійний баланс.
Рішенням господарського суду АР Крим від 28.07.2003 в позові
відмовлено. Рішення мотивоване тим, що виконком діяв в межах
своїх повноважень, а рішення зі спірного питання було прийнято
більшістю від загального складу (в засіданні виконкому прийняло
участь 7 членів виконкому із 11), а також, що оскільки
оскаржуване рішення виконкому є актом ненормативного характеру,
то прийняття 22.04.03 рішення № 75 означає, що раніше прийняте
рішення є таким, що втратило силу(суддя В.Шкурко).
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 14.10.03 рішення суду від 28.07.03 було скасоване з огляду
на те, що позивач є самостійною юридичною особою, а прийняте
відповідачем рішення зачипає його законні права та інтереси
(колегія суддів у складі: Л. Заплава, Т. Видашенко, В. Лисенко).
В поданій касаційній скарзі Виконавчий комітет м. Сімферополя
вважає, що оскаржуване рішення від 22.04.03 № 75 прийнято ним по
тому же питанню, що й рішення від 01.08.1992 № 315, тому у
виконкому не було підстав для прийняття додаткового рішення,
яким би слід було скасувати рішення від 01.08.1992 № 315.
Вважає, що при прийнятті постанови, судом апеляційної інстанції
порушені норми матеріального права, а саме, п.п. 1,2 ст. 4,
п.п. 1,3,6,8 ст. 7 Бюджетного Кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
,
ст. 24, 26, 41, 71, 73 ЗУ “Про місцеве самоуправління в Україні”
( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
, п.п. 1, 7 Указу Президента України № 1133/2002
від 05.12.02 “Про невідкладні заходи по вдосконаленню механізмів
казначейського обслуговування” ( 1133/2002 ) (1133/2002)
.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню
частково з наступних підстав.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рўшення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Господарський суд має право визнати акт державного чи іншого
органу недійсним з підстав невідповідності його вимогам чинного
законодавства або визначений законом компетенції органу, який
видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акта недійсним є
також порушення у зв’язку з його прийняттям прав та охоронюваних
законом інтересів підприємства-позивача у справі.
Попередніми судовими інстанціями встановлено наступне.
Середня загальноосвітня спеціалізована школа з поглибленим
вивченням англійської мови № 7 ім. А.В.Мокроусова включена до
єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та
є юридичною особою, має печатку, штамп, рахунок у відділенні
казначейства, самостійний баланс. Прийняте рішення відповідача
зачипає інтереси школи, оскільки вона не буде мати можливість
самостійно розпоряджуватися отриманими від органів виконавчої
влади, юридичних та фізичних осіб коштами та матеріальними
цінностями.
Оскаржуваним рішенням виконкому школа позбавляється права
самостійного ведення бухгалтерського обліку та передається в
централізовану бухгалтерію управління установи освіти району, а
посада робітників бухгалтерії скорочується.
На самостійний баланс позивач був переданий рішенням виконкому
№ 315 від 11.08.1992, яке до теперішнього часу не скасовано.
Відповідно до п. 10 ст. 59 ЗУ “Про місцеве самоврядування в
Україні” ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
акти органів та посадових осіб місцевого
самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або
законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Згідно п. 15 ст. 26 цього Закону ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
виключно на
пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради
вирішуються питання щодо скасування актів виконавчих органів
ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим
актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у
межах її повноважень.
У судовому засіданні 13.07.04 позивачем було подано заяву про
залишення рішення господарського суду АР Крим в силі. Позивач
посилається на те, що в даний час школа передала ведення обліку
виконання кошторису видатків до Централізованої бухгалтерії
Управління закладів освіти району. Як на доказ цього,
посилається на заяву директора школи № 24 від 12.02.04, на
підставі якої виконком Київського району м. Сімферополя прийняв
рішення № 29 від 24.02.04 “Про централізацію обліку виконання
кошторису видатків середньої загальноосвітньої спеціалізованої
школи І-ІІІ ступеня № 7 ім. А.В.Мокроусова”.
Виходячи із повноважень касаційної інстанції по перевірці
повноти встановлення обставин справи та правильності їх
юридичної оцінки у рішенні або постанові господарського суду,
передбачених ч. 2 ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, та
повноважень за результатами розгляду касаційної скарги
(подання), визначених ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія
суддів приходить до висновку, що рішення від 28.07.03 та
постанова від 14.10.03 підлягають скасуванню, а справа –
передачі на новий розгляд.
Під час нового розгляду суду першої інстанції слід взяти до
уваги викладене, вжити всі передбачені законом засоби для
всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин справи,
прав і обов’язків сторін і у залежності від встановленого та
відповідно до вимог чинного законодавства вирішити спір.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Виконавчого комітету м. Сімферополя
задовольнити частково.
Рішення господарського суду АР Крим від 14.10.03 та постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.10.04
скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду АР
Крим.