ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.07.2004 Справа N 2-14/10074-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
В. Овечкіна – головуючого,
Є. Чернова
В. Цвігун
за участю представників:
- позивача
- відповідача
розглянувши касаційну Міністерства фінансів АР Крим
скаргу
на постанову від 23.03.2004
Севастопольського апеляційного господарського суду
у справі № 2-14/10074-2003
за позовом Керченського ВП ВКГ
до 1. Управління праці та соціального
захисту населення Керченської
міської Ради
2. Фінансового управління
Керченської міськради
3. Міністерства фінансів АР Крим
про стягнення 62 159, 20грн.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду АР Крим від 10.11.2003 (суддя
Курапова З.І..) позовні вимоги задоволені частково. Призначено
до стягнення з Фінансового управління Керченської міськради на
користь позивача 55 159,20 грн. заборгованості, державне мито та
витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позовних вимог провадження у справі припинено.
Колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського
суду (Гол.-Г.К.Прокопанич, судді Н.П. Горошко, В.И.Гонтар),
здійснюючи апеляційну перевірку в зв’язку зі скаргою Фінансового
управління Керченської міськради, постановою від 23.03.2004
рішення у справі скасувала, позовні вимоги задовольнила
частково. Призначено до стягнення з Фінансового управління
Керченської міськради на користь позивача 29366,67 грн.
заборгованості, призначено до стягнення з Міністерства фінансів
АР Крим на користь позивача 25 792,53 грн.. заборгованості. В
решті позовні вимоги залишені без задоволення.
Міністерство фінансів АР Крим просить постанову у справі
скасувати, рішення залишити без змін. Свої вимоги скаржник
обґрунтовує тим, що за його переконанням суд апеляційної
інстанції підчас розгляду справи не всебічно та повно встановив
всі обставини, які мають значення для правильного вирішення
спору. Зокрема скаржник наводить відомості про невідповідність
висновків суду щодо наявності заборгованості та її
співвідношенню в часі наявним в матеріалах доказам, зокрема
актам звірок б/д станом на 01.01.2003 (а.с.45), від 30.09.2003
станом на 01.01.2003 (а.с.61), від 07.11.2003 станом на
01.11.2003 (а.с.75), які на думку скаржника містять відомості
про погашення ним заборгованості в сумі 25792,21 грн. Крім того
скаржник зазначає, що постанова суду апеляційної інстанції
неправильно застосувала положення Постанови Ради міністрів АР
Крим від 12.03.2002 № 101 від 11.06.2002 № 170.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні
перевірив матеріали справи та зазначає таке.
Відповідно до положень статті 58 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
закони та інші нормативно-правові акти не мають
зворотної дії в часі. Отже положення постанов РМ АР Крим від
12.03.2002 № 101 та № 170 від 11.06.2002 не можуть бути
застосовані до правовідносин, що виникли до їх прийняття. До
прийняття зазначених актів заборгованість по витратам за надані
пільги, що виникла до 01.01.2002 погашається за рахунок місцевих
бюджет міст та районів АР Крим.
Фінансове управління Керченської міської Ради в апеляційній
скарзі на рішення господарського суду АР Крим у справі наводить
відомості, якими визнає наявність заборгованості перед позивачем
за надані послуги по водовідведенню та водозабезпеченню
інвалідом загальних захворювань в сумі 55 159, 20 грн., зокрема
в сумі 28 648,24 грн. за період з 01.01.2001 по 01.01.2002 (на
виконання пункту 5 постанови РМ АР Крим № 142 від 10.05.2000).
Крім того Фінансове управління Керченської міської Ради у
відзиві на позовну заяву (а.с. 47) визнає заборгованість
місцевого бюджету по пільгам інвалідам загального захворювання в
сумў 16510,96 грн. за період з 01.09.2002 по 31.12.2002,
посилаючись на рішення 5 сесії 24 созиву Керченської міської
Ради від 25.09.2002 (а.с. 32). Рішення 5 сесії 24 созиву
Керченської міської Ради від 25.09.2002 прийнято на виконання
пункту 1.1 постанови РМ АР Крим від 11.06.2002 № 170, яким
передбачено відшкодування витрат підприємств на надання пільг з
01.06.2002 по 21.12.2002 за рахунок місцевих бюджетів.
Судами першої та апеляційної інстанцій також не досліджено
питання фактичного виділення та використання бюджетних коштів на
відшкодування існуючої заборгованості, що також може свідчити
про належне джерело погашення існуючої заборгованості.
Зазначені обставини мають істотне значення для правильного
вирішення спору, але вони не були прийняті до уваги підчас
розгляду справи, їм не була дана належна оцінка.
Враховуючи наведене колегія суддів констатує, що судами першої
та апеляційної інстанцій підчас розгляду справи.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 111-7, 111-9, 111-10,
111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу задовольнити частково.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 23.04.2004 у справі № 5/11/03-23/15 та рішення суду по цій
справі скасувати.
3. Справу передати на новий розгляд до господарського суду АР
Крим.