ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.07.2004 Справа N 32/599
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Овечкіна В.Е.,
суддів Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,
розглянув
касаційну скаргу ЗАТ “Авіакомпанія “АТІ”, м. Київ
та постанову від 24.03.04 Київського апеляційного
господарського суду
у справі № 32/599 господарського суду м. Києва
за позовом ЗАТ “Авіакомпанія “АТІ”, м. Київ
до Голосіївська районна у м. Києві державна
адміністрація, м. Київ
3-тя особа: ДПІ у Голосіївському районі м. Києва
про визнання недійсним розпорядження від 21.02.02 № 166
за участю представників сторін:
від позивача – Просянюк О.В.,довір. у спрві
від відповідача – Корнійко В.В., довір. у справі
3-тя особа: Олійніченко І.В., Сікаленко І.П. , довір. у справі
Рішенням господарського суду м. Києва від 05.02.2004 відмовлено
в позові про визнання недійсним розпорядження Голосіївської
районної у м. Києві державної адміністрації від 21.02.2002 № 166
“Про визнання майна безхазяйним”, яким допоміжні силові
установки марки ТА-6А в кількості 63 шт., виявлені 21.02.2001
під час перевірки території Національного координаційного центру
реабілітації військовослужбовців, розташованого в м. Узин,
визнані безхазяйними. Рішення мотивоване тим, що позивачем не
доведено права власності на спірне майно (суддя О. Хрипун).
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
24.03.2004 рішення місцевого суду залишено без змін з тих же
підстав (колегія суддів у складі: В. Рябуха, Л. Гольцова,
П. Дзюбко).
В поданій касаційній скарзі ЗАТ “Авіакомпанія “АТІ” просить
прийняті у справі рішення та постанову скасувати і позов
задовольнити. Скарга мотивована тим, що судом неповно
встановлені обставини справи: позивач став власником спірного
майна на підставі договору № 98-10/21-1 від 21.10.1998,
укладеного між Державним підприємством Міноборони України
“Укроборонресурси” та ЗАТ “Авіакомпанія “АТІ”, додатку № 1 до
договору, акту № 1 від 12.ХІ.1998 прийому-передачі, накладної
№ 1 від 12.ХІ.1998 по яким було придбано “лом списанных
авиационных двигателей ТА-6А в неразделанном состоянии в
количестве 28,616 тонн по цене 1027,4 грн. за 1 тонну”. Цей
договір недійсним не визнавався.
Судом невідомо з яких підстав було відхилено клопотання позивача
про витребування з Міноборони України роз’яснення чи є поняття
“допоміжна силова установка ТА-6А” та авіаційний двигун ТА-6А
тотожними, або яким чином вони співвідносяться один до одного.
Неправильно застосовані ст. 137 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, Інструкція “Про порядок виявлення та обліку
безхазяйного майна” ( v0112201-87 ) (v0112201-87)
№ 112 від 17.12.1987 р. щодо
порядку виявлення безхазяйного майна. Спірне майно було вилучене
на підставі протоколу огляду місця події о/у УПМ ДПА у м. Києві
в межах розслідування кримінальної справи відносно посадових
осіб ЗАТ “Авіакомпанія “АТІ”. Постанови про приєднання в якості
речових доказів вказаних силових установок та постанови про їх
повернення не виносилось. Не виносилась й постанова про передачу
цих речових доказів у дохід держави, а тому спірне майно не
могло ставитись на облік як безхазяйне на підставі п. 17.3
Інструкції ( v0112201-87 ) (v0112201-87)
.
Неповне дослідження матеріалів справи привело і до порушення
норм процесуального права. Спірне майно зберігається до
теперішнього часу за адресою: м. Київ, вул. Шолуденко, 28.
Відповідно вищезгаданої Інструкції ( v0112201-87 ) (v0112201-87)
заява про
визнання майна безхазяйним подається до виконавчого комітету
районної (міської) Ради за місцем знаходження майна. Майно
знаходилось в Шевченківському районі, а розпорядження виносилось
головою Голосіївської райдержадміністрації.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню
частково з наступних підстав.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Господарський суд має право визнати акт державного чи іншого
органу недійсним з підстав невідповідності його вимогам чинного
законодавства або визначений законом компетенції органу, який
видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акта недійсним є
також порушення у зв’язку з його прийняттям прав та охоронюваних
законом інтересів підприємства-позивача у справі.
На виникші спірні правовідносини поширюється дія ст. 137
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, де зазначено, що майно,
яке не має власника або власник якого невідомий (безхазяйне
майно), надходить у власність держави за рішенням виконкому
районної (міської) Ради, винесеному за заявою фінансового
органу... Заява про визнання майна безхазяйним може подаватися
не раніше чим через рік після прийняття майна на облік
відповідним фінорганом або виконкомом відповідної Ради. Порядок
виявлення та обліку безхазяйного майна встановлюється Мінфіном
України.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
В обгрунтування свого права власності на спірне майно, яке
визнано безхазяйним, позивач посилався на договір № 98-10/21-1
від 21.10.1998 між державним підприємством Міноборони України
“Укроборонресурси” та ЗАТ “Авіакомпанія “АТІ”. Згідно даного
договору та додатку № 1 до нього постачальник зобов’язався
поставити, а покупець прийняти та сплатити брухт списаних
авіаційних двигунів ТА-6А в нерозібраному стані в кількості 98
штук вагою 28616 тонн вартістю 1027,4 гривень за 1 тонну, в тому
числі ПДВ.
Під час перевірки працівниками УПМ ДПА у м. Києві та УСБУ в
м. Києві та Київської області території Національного
координаційного центру реабілітації військовослужбовців,
розташованого в м. Узин, серед іншого майна було виявлено та
вилучено товарно-матеріальні цінності і в тому числі допоміжні
силовў установки марки ТА-6А в кількості 66 шт., які зберігалися
без документів. По цьому факту було складено протокол огляду
місця події від 21.02.2001.
Зазначені допоміжні установки були прийняті на облік ДПІ ДА по
Московському району м. Києва зі строком закінчення їх зберігання
21.02.2002. Майно було передано ДП КЦ “Професіонал”.
Після закінчення річного строку ДПІ у Голосіївському районі
м. Києва листом від 06.02.2002 звернулося в держадміністрацію
цього району про визнання виявленого майна безхазяйним, про що
останнім було прийняте розпорядження № 166 від 21.02.2002.
Судами встановлено, що позивач придбав брухт списаних авіаційних
двигунів ТА-6А в нерозібраному стані, а не допоміжні силові
установки марки ТА-6А. В матеріалах справи відсутні докази того,
що придбані нерозібрані авіаційні двигуни були відремонтовані та
приведені до робочого стану.
Позивач протягом року не заявляв про своє право на вилучене
майно.
Позивачем не доведено, що придбаний ним брухт списаних
авіаційних двигунів є саме тими допоміжними силовими установками
марки ТА-6А, які були визнані безхазяйним майном.
Представник третьої особи пояснив, що спірне майно знаходилось
на відповідальному зберіганні підприємства, яке зареєстроване у
Голосіївському (Московському) районі м. Києва.
Позивач не довів, що він є власником майна, що визнане
безхазяйним.
Колегія суддів зазначає, що порядок виявлення та обліку
безхазяйного майна регулюється однойменною інструкцією
( v0112201-87 ) (v0112201-87)
Міністерства фінансів України № 112 від
17.12.1987. З огляду на встановлені судами обставини,
заслуговують на увагу доводи скаржника про порушення вимог п. 2
зазначеної Інструкції ( v0112201-87 ) (v0112201-87)
, де зазначено, що заява
про визнання майна безхазяйним може бути подана не раніше як
через один рік після прийняття майна на облік фінорганом; а
також п. 4, 5, 6 Інструкції ( v0112201-87 ) (v0112201-87)
щодо складання акту
опису майна з попередньою оцінкою за формою згідно додатку 1 до
Інструкції ( v0112201-87 ) (v0112201-87)
. В Інструкції не зазначено, що
замість акту опису може бути протокол огляду місця події,
складений на підставі ст. ст. 190 та 191, 195 КПК України. Слід
зазначити, що фотокопія протоколу (арк. 15) належним чином не
завірена.
За змістом пункту 15 Інструкції ( v0112201-87 ) (v0112201-87)
про порядок
виявлення і обліку безхазяйного майна № 112 від 17.12.1987
обов’язок навести докази, що підтверджують неможливість
встановлення власника майна, прийнятого на облік з метою
визнання безхазяйним, лежить на органові, що ініціював визнання
майна безхазяйним. В матеріалах справи відсутні докази, які б
підтверджували неможливість встановлення власника майна щодо
якого прийняте спірне рішення.
Судом не надана юридична оцінка доводам позивача про те, що
спірне майно він отримав по договору № 98-10/21-1 від
21.10.1998, акту прийому-передачі товару до цього договору, в
якому зазначено, що акт складений... на підставі договору
комісії № 98-04/5 від 24.04.1998 і підприємство передає у
власність АК “АТІ” товар відповідно специфікації (арк. 14).
Судами не досліджений договір № 98-04/05 від 24.04.1998, його
умови та специфікація до договору № 98-04/5 від 24.04.199, по
якій позивач отримав 69 шт. ТА-6А (а.с. 13, 70-74, 77, 78) (не
зазначено, чи то двигуни чи силові установки, чи брухт). За
таких обставин висновок попередніх судових інстанцій про те, що
оскаржуване розпорядження голови райдержадміністрації № 166 не
зачіпає інтересів позивача, касаційна інстанція вважає
передчасним.
Місце знаходження спірного майна було встановлене зі слів
представника третьої особи. Документи на підтвердження цього
факту в матеріалах справи відсутні, що суперечить вимогам
ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
. Достовірне встановлення цього факту має суттєве
значення, оскільки відповідно п. 15 Інструкції ( v0112201-87 ) (v0112201-87)
фінансовий орган зобов’язаний подати виконкому за місцем
знаходження майна заяву про визнання його безхазяйним.
На підставі викладеного касаційна інстанція дійшла висновку про
неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим
неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам
справи, в зв’язку з чим справа підлягає направленню на новий
розгляд для достовірного з’ясування інших обставин, які мають
суттєве значення для правильного вирішення спору.
Колегія суддів вважає доцільним нагадати вимоги ст. 38
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, де
зазначено: “якщо подані сторонами докази є недостатніми,
господарський суд зобов’язаний витребувати від підприємств та
організацій незалежно від їх участі у справі документи і
матеріали, необхідні для вирішення спору”. У даному випадку
відповідні документи необхідно витребувати у Миколаївського
авіапідприємства в/ч А-4475, Управління авіаційно-технічного
забезпече6ння військово-повітряних сил України, Міноборони
України, Державного підприємства Міноборони України
“Укроборонресурси” і з’ясувати в якому вигляді надходив від них
позивачу металобрухт та інше.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7 – 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ЗАТ “Авіакомпанія “АТІ” задовольнити
частково.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 05.02.2004 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
24.03.2004 у справі № 32/599 господарського суду м. Києва
скасувати.
3. Справу направити на новий розгляд до господарського суду
м. Києва.