ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
13.07.2004                                       Справа N 12/348
 
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
 
Головуючого судді
суддів
 
розглянувши  касаційну скаргу приватного  підприємця  Ш-ко  Віри
Михайлівни на постанову Запорізького апеляційного господарського
суду від 27.02.2004р. та рішення господарського суду Запорізької
області від 10.09.2003р.
 
у справі № 12/348 господарського суду Запорізької області
 
за позовом приватного підприємця Ш-ко Віри Михайлівни
 
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Ж”
 
треті  особи    Державне комунальне підприємство “Г”, Товариство
з  обмеженою відповідальністю  “Архітектурно-будівельна компанія
“А”, Товариство з обмеженою відповідальністю “Ц”
 
про  зобов’язання прийняти роботи та визнання  п.  5.1  договору
недійсним
 
та за
 
зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ж”
 
до   приватного підприємця Ш-ко Віри Михайлівни
 
про   розірвання договору, стягнення збитків
 
                    за участю представників:
 
ПП Ш-ко В.М. – не з’явилися;
ТОВ “Ж” – не з’явилися;
ДКП “Г” – не з’явилися;
ТОВ “АСК “А” – не з’явилися;
ТОВ “Ц” – не з’явилися
 
                      в с т а н о в и л а :
 
приватний   підприємець  Ш-ко  Віра  Михайлівна  звернулася   до
господарського суду Запорізької області з позовом та просило суд
зобов’язати    відповідача    –    Товариства    з     обмеженою
відповідальністю “Ж” прийняти виконані будівельні роботи у січні
2003р.  відповідно до умов договору підряду № 6 від 27.11.2002р.
на  суму 8 375,68грн. шляхом підписання акта прийому-передачі та
довідки  про вартість виконаних робіт. В обгрунтування заявлених
вимог,  позивач  посилається  на те,  що  ним  виконані  роботи,
обумовлені  договором,  між  тим,  відповідач  відмовляється  їх
приймати (т.1 а.с.2-3).
 
До розгляду спору по суті, позивач доповнив заявлені ним вимоги.
Відповідно  до  поданої заяви позивач просить визнати  недійсним
п. 5.1 договору підряду № 6 від 27.09.2002р.(т.1 а.с.107).
 
Відповідач у справі – ТОВ “Ж” у відзиві на позов заявлені вимоги
відхиляє,  посилаючись на неналежну якість виконаних будівельних
робіт  та  відмову позивача виправити існуючі недоліки  (а.с.41-
42).
 
До  прийняття рішення по суті заявлених вимог, відповідачем  для
спільного  розгляду з первісним заявлено зустрічний позов,  який
прийнято  ухвалою  господарського суду Запорізької  області  від
11.07.2003р. (т.1 а.с.78)
 
У  поданому зустрічному позові, відповідач просить суд розірвати
договір  підряду № 6 від 27.121.2002р., укладений між  приватним
підприємцем  Шевечнко  В.М.  та ТОВ  “Ж”,  а  також  стягнути  з
позивача  9 952,98грн. збитків. В обгрунтувнаня заявлених  вимог
відповідач стверджує, що:
 
-    позивач допустив суттєві недоліки при виконанні будівельних
робіт, які відмовився усунути;
 
-     ним  понесені  витрати у зв’язку з усуненням  допущених  у
роботі недоліків та оплатою юридичних послуг (т.1 а.с.46-48).
 
Позивач у справі – приватний підприємець Ш-ко В.М. у відзиві  на
зустрічний позов заявлені вимоги не визнав, з тих підстав, що:
 
-     відповідач не висловлював претензій щодо якості робіт,  що
підтверджується відсутністю відміток в журналі виконання робіт;
 
-     при  проведенні перевірки виконаних робіт не був присутній
представник підрядника – приватного підприємця Ш-ко В.М.;
 
-     роботи,  що  виконані ТОВ “Ц”, витрати  щодо  оплати  яких
просить   відшкодувати  відповідач,  не  пов’язані  з  усуненням
недоліків, допущених при виконані робіт, передбачених  договором
підряду № 6 (т.1 а.с.82-85).
 
Рішенням    господарського   суду   Запорізької   області    від
10.09.2003р.   у   задоволенні  первісного  позову   відмовлено;
зустрічний  позов  задоволено.  Відповідно  до  рішення  суду  з
позивача на користь відповідача стягнуто 9 952,98грн. збитків, 1
590грн. в рахунок оплати юридичних послуг (т.1 а.с.146-147).
 
Приймаючи рішення у справі суд першої інстанції виходив з  того,
що:
 
-    спірний пункт договору не суперечить чинному законодавству;
 
-    позивач порушив взяті на себе зобов’язання, оскільки роботи
ним  виконані  неякісно, у зв’язку з чим  відповідач  має  право
вимагати розірвання договору та стягнення збитків;
 
-      відповідачем  понесені  збитки,  у  зв’язку  з  усуненням
недоліків виконаних робіт на загальну суму 9 952,98грн.
 
Під  час  перегляду судового акта в апеляційному порядку ухвалою
Запорізького  апеляційного господарського суду від  10.12.2003р.
до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на
предмет  спору залучено ТОВ “Ж”, ТОВ “АСК “АП” та ТОВ  “Ц”  (т.2
а.с.16).
 
Постановою  Запорізького  апеляційного господарського  суду  від
27.02.2004р. рішення господарського суду Запорізької області від
10.09.2003р. залишено без змін (т.2 а.с.45-47).
 
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, приватний
підприємець  Ш-ко В.М. звернулася до Вищого господарського  суду
України   з   касаційною  скаргою  та  просить   їх   скасувати,
задовольнивши заявлені позовні вимоги.
 
У  поданій  касаційній  скарзі приватний підприємець  Ш-ко  В.М.
посилається  на  порушення  та  неправильне  застосування   норм
матеріального  права,  а саме ст. с151,  203,  334,344  ЦК  УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
        .
 
Колегія  суддів,  приймаючи до уваги  межі  перегляду  справи  у
касаційній  інстанції,  проаналізувавши  на  підставі  фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права   при   винесенні  оспорюваних  судових  актів,  знаходить
касаційну  скаргу  такою, що підлягає частковому  задоволенню  з
наступних підстав.
 
Згідно  ст.  4 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
         (чинному на момент виникнення
цивільних  прав та обов’язків сторін та прийняття рішення  судом
першої  інстанції),  цивільні  права  і  обов'язки  виникають  з
підстав,  передбачених законодавством, а також з дій громадян  і
організацій,  які  хоч  і не передбачені  законом,  але  в  силу
загальних  начал  і  змісту цивільного законодавства  породжують
цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і
обов'язки  виникають, зокрема, з угод, передбачених  законом,  а
також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому
не суперечать.
 
Відповідно   до   ст.   151  ЦК  УРСР  ( 1540-06   ) (1540-06)
        ,   договір
(багатостороння   угода)   є   однією   з   підстав   виникнення
зобов’язань.
 
Як   встановлено   судами   першої  та  апеляційної   інстанцій,
27.11.2002р. між сторонами у справі – приватним підприємцем Ш-ко
В.М. та ТОВ “Ж” укладено договір № 6.
 
Предметом  укладеного  договору є оплатне виконання  будівельних
робіт за дорученням замовника з його матеріалів.
 
За  своєю  правовою  природою вищевказаний договір  є  договором
підряду.
 
Так,  відповідно  до ст. 332 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
        ,  за  договором
підряду  підрядчик зобов'язується виконати на свій  ризик  певну
роботу  за  завданням замовника з його або своїх  матеріалів,  а
замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу.
 
За  умовами  укладеного договору відповідач доручив,  а  позивач
взяв  на  себе  зобов’язання виконати у  строк  до  11.12.2002р.
передбачені  п.  1.1  договору будівельні  роботи  з  матеріалів
відповідача.  В свою чергу, відповідач брав на себе зобов’язання
за  цим договором прийняти та оплатити виконані роботи за ціною,
що встановлена п. 1.1 договору.
 
При  цьому,  висновку про те, що додаткову  угоду  щодо  строків
виконання   зобов’язань  сторони  не  підписували,  суд   першої
інстанції  дійшов  без дослідження всіх матеріалів,  зібраних  у
справі,  а  саме додаткової угоди від 04.12.2002р.  до  договору
(т.1 а.с.52), чим порушив вимоги ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .
 
Отже, в силу факту укладення зазначеного договору, позивач набув
відповідних   прав   та   обов’язків,  які   кореспондуються   з
відповідними обов’язками та правами відповідача.
 
Зокрема, обов’язок позивача виконати роботу в установлений строк
та  відповідно  до  узгоджених  умов  кореспондується  з  правом
відповідача вимагати від позивача виконання цього обов’язку,  що
включає   в   себе:  право  відповідача  вимагати   безоплатного
виправлення   недоліків;  відшкодування   понесених   замовником
необхідних  витрат  по  виправленню  таких  недолік  самостійно;
зменшення  винагороди  за  роботу;  розірвання  договору   тощо.
Обов’язок  відповідача  прийняти  виконану  у  відповідності   з
умовами  договору  роботу кореспондується з  відповідним  правом
позивача  вимагати від відповідача прийняти та оплатити виконану
роботу.
 
Так,  в  силу ст. 342 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
        , замовник зобов'язаний
прийняти  роботу, виконану підрядчиком відповідно  до  договору,
оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів  від
договору  або  інших недоліків заявити про них підрядчикові  без
зволікання.
 
Відповідно до ст. 345 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
        , замовник зобов'язаний
оплатити  виконану підрядчиком роботу після здачі всієї  роботи,
якщо інше не встановлене законом або договором.
 
Згідно  ст.  344  ЦК  УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
        , коли підрядчик  допустив
відступи  від  умов договору, що погіршили роботу, або  допустив
інші  недоліки  в  роботі,  замовник  вправі  за  своїм  вибором
вимагати   безоплатного  виправлення  зазначених   недоліків   у
відповідний   строк   або  відшкодування  понесених   замовником
необхідних  витрат  по  виправленню  своїми  засобами  недоліків
роботи,  якщо  договором передбачено таке право  замовника,  або
відповідного  зменшення  винагороди за  роботу.  При  цьому,  за
наявності  в  роботі істотних відступів від договору  або  інших
істотних  недоліків замовник вправі вимагати розірвання договору
з відшкодуванням збитків.
 
Предметом  спору  за первісним позовом є виконання  відповідачем
обов’язку   прийняти   виконані  роботи;  предметом   спору   за
зустрічним  позовом – розірвання договору та стягнення  збитків,
обумовлених неякісним виконанням робіт.
 
Встановлюючи  факт  неякісного  виконання  робіт  за   договором
позивачем, суди виходили з наступного.
 
П.  5.1  договору  передбачає  зобов’язання  позивача  до  здачі
виконаних робіт здати їх конструкторському нагляду та державному
нагляду за будівництвом.
 
Судами  встановлено, що 21.05.2002р. ТОВ ”Ж” та  ТОВ  “АСК  “АП”
укладено договір, за умовами якого відповідач доручив зазначеній
третій  особі  виконання  функцій щодо  авторського  нагляду  за
будівництвом  кафе на розі пр. Леніна та вул. Запорізькій.  Крім
того,  21.05.2002р. відповідачем та ДКП “Г” укладено  договір  №
11/97к, за умовами якого ДКП “Г” взяло на себе зобов’язання щодо
виконання функцій замовника-забудовника щодо будівництва кафе.
 
Висновки  вищевказаних третіх осіб щодо якості  виконаних  робіт
стали  підставою  для  висновків судів щодо порушення  позивачем
взятих   на   себе  зобов’язань,  а  саме  неякісному  виконанню
передбачених умовами договору підряду робіт.
 
Між  тим,  такого  висновку  суди  дійшли  без  з’ясування  всіх
обставин справи, що підлягали встановленню та з порушенням  норм
процесуального права.
 
Так,  п.  5.1 договору, не встановлює обов’язок позивача здавати
попередньо роботи саме ТОВ “Ж” та ТОВ ”АСК “АП”.
 
При цьому, колегія суддів погоджується з висновками судів першої
та  апеляційної  інстанцій щодо безпідставності заявлених  вимог
щодо визнання зазначеного пункту договору недійсним.
 
Так, відповідно до ч. 1 ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
        , недійсною  є
та угода, що не відповідає вимогам закону.
 
Оспорюючи зазначений пункт договору, позивач посилався на те, що
включення  до  договору умови щодо попередньої  здачі  виконаних
робіт не передбачено чинним законодавством.
 
Між тим, відповідно до ст. 4 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
        , цивільні права
і  обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а
також  з  дій  громадян і організацій, які хоч і не  передбачені
законом,   але  в  силу  загальних  начал  і  змісту  цивільного
законодавства породжують цивільні права і обов'язки.  Відповідно
до  цього цивільні права і обов'язки виникають, зокрема, з угод,
передбачених  законом,  а також з угод, хоч  і  не  передбачених
законом, але таких, які йому не суперечать.
 
Вказана норма права визначає основний принцип цивільного  права,
а  саме  встановлює  диспозитивні засади у відносинах  суб’єктів
цивільного  права,  що  надає їм можливість  вільно  обрати  між
декількома  варіантами поведінки в межах, встановлених  законом,
певний,  а  також,  у  відповідних  випадках,  визначити   зміст
цивільних прав та обов’язків. Отже, суб’єкти цивільного права  у
певних  межах,  мають можливість своєю волею на  власний  розсуд
врегулювати зміст цивільних прав та обов’язків.
 
Таким чином, лише встановлення сторонами в угоді інших умов  ніж
передбачено диспозитивними нормами або укладення угоди,  яка  за
своїм  змістом  відрізняється  від  окремих  видів  зобов’язань,
визначених нормами ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
        , або укладення угоди, яка
мўстить  елементи  декількох зобов’язань,  не  є  підставою  для
визнання  такої  угоди недійсною, за умови,  що  вона  прямо  не
суперечить чинному законодавству.
 
Відповідно до ст. 161 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
        , зобов'язання  повинні
виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до
вказівок  закону, акту планування, договору, а  при  відсутності
таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
 
Для з’ясування питання чи було виконано належним чином взяте  на
себе   зобов’язання   позивачем  щодо   виконання   передбачених
договором  будівельних робіт, судам необхідно  було  встановити,
які   вимоги  до  виконання  зобов’язання  визначені  договором.
Зокрема,  судам  необхідно  було дати  оцінку  наступним  умовам
договору, які передбачають, що:
 
-      роботи  виконуються  згідно  проектної  документації   та
будівельними нормами і правилами (п. 2.2);
 
-      якість   кладки  стін  повинна  відповідати   стандартам,
необхідним  для  подальшого виконання робіт  з  штукатурки  стін
сумішшю СС-2.
 
Встановивши,  які  вимоги  пред’являлись  умовами  договору   до
виконання   зобов’язання   позивачем,   суду   необхідно    було
встановити, чи відповідають зазначеним умовам виконані роботи.
 
При  цьому, враховуючи необхідність для цього спеціальних знань,
суд   першої   інстанції  не  був  позбавлений   можливості,   у
відповідності  з  ст.  41 ГПК України ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  призначити
будівельно-технічну експертизу (також див. спільний наказ Вищого
арбітражного  суду України та Міністерства юстиції  України  від
14.07.98р.  N 11/40/5 “Про Довідник з підготовки матеріалів,  що
направляються   на  судову  експертизу  арбітражними   судами”),
попередньо  витребувавши у сторін необхідні матеріали,  зокрема,
проектну документацію.
 
Крім  того,  в  силу  ст.  340 ЦК УРСР ( 1540-06  ) (1540-06)
        ,  підрядчик
зобов'язаний   своєчасно  попередити  замовника,  зокрема,   про
недоброякісність  або  непридатність матеріалів,  одержаних  від
замовника.
 
При  цьому,  згідно ст. 341 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
        , коли  замовник,
незважаючи  на  своєчасне  і обгрунтоване  попередження  з  боку
підрядчика,  у відповідний строк не замінить недоброякісних  або
непридатних матеріалів, не змінить вказівок про спосіб виконання
роботи або не усуне інших обставин, які загрожують міцності  або
придатності виконуваної роботи, підрядчик вправі, а за договором
між  соціалістичними організаціями зобов'язаний відмовитись  від
договору і стягнути понесені з вини замовника збитки.
 
Отже,  за  змістом зазначеної норми, обов’язок  відмовитись  від
виконання договору у підрядчика у вищевказаних випадках  виникає
лише,  якщо  сторонами договору є організації. У  випадку,  якщо
сторонами  договору не є організації, підрядчик  має  відповідне
право, яким може і не скористатись.
 
Зокрема, у листі від 25.02.2003р. позивач вказує на надання йому
вўдповўдачем  недоброякісних матеріалів для виконання  робіт  за
договором.
 
Ні  суд  першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції не  дали
оцінку зазначеним обставинам, між тим останні мають значення для
правильного вирішення спору по суті заявлених вимог.
 
Так,  судам необхідно було встановити: відповідали чи ні  надані
відповідачем    будівельні   матеріали   встановленим    вимогам
(зазначене    питання   може   бути   предметом    товарознавчої
експертизи); якщо не відповідали – повідомляв чи ні позивач  про
це  відповідача  і  які дії відповідачем вчинені  при  цьому;  у
випадку  надання  неякісних матеріалів та  повідомлення  про  це
відповідача, яким чином надання таких матеріалів могли  вплинути
на якість виконаних робіт.
 
Неповне  дослідження обставин, що мають значення для повного  та
об’єктивного  вирішення спору є порушенням вимог  ст.  4  7  ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , яка визначає, що судові рішення приймаються
за результатами обговорення усіх обставин справи.
 
Принцип  об’єктивної  істини, тобто  обґрунтованості  висновків,
викладених  у  судовому  акті,  реалізується  також  положеннями
ст.ст.  38,41  ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         та рядом інших  норм  ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .
 
Вказані   порушення  норм  процесуального  права  судом   першої
інстанції,  що не усунуті судом апеляційної інстанції,  призвели
до  неповного  з’ясування  обставин  справи,  в  зв’язку  з  чим
відсутні  підстави  вважати, що судами дана  правильна  юридична
оцінка спірним правовідносинам та зроблений відповідаючий чинним
нормам  матеріального  права висновок  щодо  прав  і  обов’язків
сторін.
 
Враховуючи наведене, прийняте судові акти підлягають скасуванню,
а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
 
На  підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,  111-9-
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , колегія суддів
 
                     П О С Т А Н О В И Л А :
 
1.   Касаційну скаргу приватного підприємця Ш-ко Віри Михайлівни
задовольнити частково.
 
2.   Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
27.02.2004р. та рішення господарського суду Запорізької  області
від 10.09.2003р. у справі № 12/348 скасувати.
 
3.    Справу  передати  на новий розгляд до господарського  суду
Запорізької області.