ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.07.2004 Справа N 1/4/44
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши у відкритому ДП “НАЕК “Е” в особі ВП “А”
судовому засіданні касаційну
скаргу
на постанову від 01.04.2004 Запорізького
апеляційного господарського суду
у справі № 1/4/44
за позовом АТЗТ “М”
до ДП “НАЕК “Е” в особі ВП “А”
про стягнення 1898297,07 грн.
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою від 25.12.2003 господарського суду Запорізької області,
винесеною на підставі ст. 121 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
задоволено заяву позивача про зміну порядку виконання рішення
від 21.03.2003 цього ж суду шляхом видачі нового наказу про
стягнення суми боргу з поточного рахунку ДП “НАЕК “Е”.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
01.04.2004 ухвалу залишено без змін з посиланням на
правомірність висновку місцевого господарського суду щодо зміни
порядку виконання рішення від 21.02.2002 шляхом стягнення суми
боргу з ДП “НАЕК “Е”.
ВП “А” у поданій касаційній скарзі просить ухвалу та постанову
скасувати, відмовити АТЗТ “Е” у задоволенні заяви про зміну
порядку виконання рішення у справі № 1/4/44, оскільки вважає, що
відповідний наказ у випадку винесення судом ухвали про зміну
порядку та способу виконання рішення, не видається з тих
мотивів, що згідно з п. 4 ст. 18-1 Закону України “Про виконавче
провадження” ( 606-14 ) (606-14)
виконавчим документом у такому випадку є
ухвала господарського суду.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи на предмет
правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій
норм процесуального права і заслухавши пояснення присутніх у
засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані ухвала та
постанова – скасуванню з передачею справи на новий розгляд до
суду першої інстанції з наступних підстав.
На спірні процесуальні правовідносини, пов’язані зі
встановленням підстав для зміни порядку та способу виконання
рішення у даній справі, поширюється дія ст. 121 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
та п. 6 ч. 1 ст. 3, п. 4 ст. 18-1 Закону України
“Про виконавче провадження” ( 606-14 ) (606-14)
у їх сукупності”, що не
враховано судами першої та апеляційної інстанцій.
Виходячи зі змісту ст. 121 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
під зміною
способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття
господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі
неможливості його виконання в порядку і способом, раніше
встановленими. Зокрема, зміна способу виконання рішення можлива
шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи
майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника
присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів,
достатніх для покриття заборгованості. Однак, із змісту заяви
стягувача від 18.12.2003 про зміну предмету вимог (а.с.24, том
4) не вбачається підстав вважати, що позивач просить вжити нові
заходи шляхом зміни визначеної рішенням грошової форми його
виконання, оскільки він фактично просить видати новий наказ про
стягнення суми боргу з іншого рахунку боржника.
Водночас судами попередніх інстанцій не враховано дію п. 4
ст. 181 Закону України “Про виконавче провадження” ( 606-14 ) (606-14)
,
згідно якого ухвала господарського суду про зміну способу та
порядку виконання рішення є окремим виконавчим документом, а
тому відповідний наказ у випадку винесення судом такої ухвали не
повинен видаватися.
Разом з тим слід зазначити, що новий порядок заміни способу та
порядку виконання рішення у разі відсутності грошових коштів на
вказаному у виконавчому документі (наказі) певному номері
рахунку боржника був запроваджений Законом України від
18.11.2003 № 1255-1У (набрав чинності з 01.01.2004) шляхом
доповнення ст. 50 ЗУ “Про виконавче провадження” ( 606-14 ) (606-14)
новою частиною сьомою, причому цей порядок передбачає
необхідність клопотання державного виконавця до суду для
вчинення заміни способу та порядку виконання рішення. Чинний же
на момент винесення оскаржуваної ухвали від 25.12.2003 порядок
звернення стягнення на грошові кошти та інше майно боржника
(ст. 50 ЗУ “Про виконавче провадження” ( 606-14 ) (606-14)
) в редакції від
28.11.2002) передбачав лише можливість звернення стягнення на
належне боржникові інше майно у разі відсутності у боржника
грошових коштів, достатніх для задоволення вимог.
В зв’язку з цим не виключається наявність підстав вважати, що
ухвала від 25.12.2003 в частині покладання стягнення суми боргу
з розрахункового рахунку ДП “НАЕК “Е” містить елементи зміни
резолютивної частини рішення від 21.03.2002 у даній справі, що
допускається виключно за результатами апеляційного та
касаційного оскарження рішення (п. 4 ст. 103 та п. 5 ст. 111-9
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
).
Зазначені обставини помилково залишено поза увагою судами першої
та апеляційної інстанцій, вони не досліджувалися судом при
вирішенні питання про зміну порядку і способу виконання рішення,
а тому з метою врахування цих обставин справа підлягає передачі
до суду першої інстанції для нового розгляду заяви стягувача про
зміну порядку і способу виконання рішення.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-7 - 111-13
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДП “НАЕК “Е” в особі ВП “А” задовольнити
частково.
Ухвалу господарського суду Запорізької області від 25.12.2003 та
постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
01.04.2004 у справі № 1/4/44 скасувати з передачею справи до
господарського суду Запорізької області для нового розгляду
заяви позивача про зміну порядку і способу виконання рішення у
даній справі.