ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.07.2004 Справа N 4/3956-13/286
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.-
головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.
розглянув касаційну скаргу державного підприємства "ХХХ"
Міністерства освіти і науки України, м. Н-ськ (далі - ДП "ХХХ")
на рішення господарського суду Львівської області від 27.01.2004
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
26.04.2004
зі справи № 4/3956-13/286
за позовом ДП "ХХХ"
до Ч-ського державного академічного театру опери та балету ім.
А.А.А.
про стягнення 90811,81 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача: Б.Б.Б.,
відповідача: не з'явився.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Львівської області від 27.01.2004
(суддя Л.Станько) в задоволенні позову відмовлено з тих мотивів,
що між позивачем та відповідачем не укладено договору про передачу
майнових прав, а для настання відповідальності за використання
творів авторів необхідне укладення авторського договору.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
26.04.2004 (суддя Кузь В.Л. - головуючий, судді Бойко С.М., Давид
Л.Л.) назване рішення залишено без змін з тих самих мотивів.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ДП "ХХХ"
просить рішення місцевого господарського суду та постанову
апеляційної інстанції скасувати і розглянути справу по суті.
Скаргу мотивовано тим, що судовими інстанціями неправильно
застосовано норми Закону України "Про авторське право та суміжні
права" ( 3792-12 ) (3792-12)
(далі - Закон). Зокрема, відмова Ч-ського
державного академічного театру опери та балету ім. А.А.А. укласти
з угоду на використання творів авторів не позбавляє позивача права
на звернення з позовом про стягнення авторської винагороди на
користь авторів, з якими ДП "ХХХ" укладено договори на управління
майновими правами. Крім того, на думку скаржника, судові інстанції
дійшли помилкового висновку про те, що оплата за використання
творів авторів здійснювалася відповідачем в
адміністративно-наказовому порядку, а не відповідно до вимог
Закону ( 3792-12 ) (3792-12)
.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК України) належним чином
повідомлено про час і місце розгляду скарги.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився.
Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями
фактичних обставин справи правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення
представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про наявність підстав для часткового задоволення
касаційної скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями інстанції у справі встановлено, що:
- підставою для звернення ДП "ХХХ" з позовом до Ч-ського
державного академічного театру опери та балету ім. Е.Е.Е.,
перейменованого на Ч-ський державний академічний театр опери та
балету ім. А.А.А., стала наявність заборгованості за наданими
театром розрахунковими листами за використання творів авторів (при
публічному виконанні) без укладення авторського договору з ДП
"ХХХ", якому авторами нібито передано свої майнові права на
підставі договорів;
- розрахункові листи підписано головним бухгалтером, якому не
надано повноважень з управління театром;
- договору між Ч-ським державним академічним театром опери та
балету ім. А.А.А. і ДП "ХХХ" на використання творів авторів не
укладено, і подані до справи договори не засвідчують управління
майновими правами саме тих суб'єктів авторських і суміжних прав, у
зв'язку з використанням творів яких нараховано збитки;
- позивачем не доведено факту порушення відповідачем зобов'язання,
і відповідач підлягає звільненню від відповідальності.
Причиною спору стала несплата відповідачем сум авторської
винагороди відповідно до поданих розрахункових листів.
Відповідно до статті 47 Закону ( 3792-12 ) (3792-12)
суб'єкти авторського
права і (або) суміжних прав можуть, зокрема, доручати управління
своїми майновими правами на колективній основі відповідним
державним організаціям, установчі документи яких передбачають
здійснення функцій колективного управління майновими правами.
Абзацом другим частини 1 статті 48 Закону ( 3792-12 ) (3792-12)
також
передбачено, що організації колективного управління діють на
основі статутів, що затверджуються в установленому порядку, і в
межах повноважень, одержаних від суб'єктів авторського права і
(або) суміжних прав. У частині 3 статті 48 Закону ( 3792-12 ) (3792-12)
зазначено, що повноваження на колективне управління майновими
правами передаються організаціям колективного управління авторами
та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на
основі договорів, укладених у письмовій формі.
Згідно з пунктом 4 статті 48 Закону ( 3792-12 ) (3792-12)
організації
колективного управління можуть управляти на території України
майновими правами іноземних суб'єктів авторського права і (або)
суміжних прав на основі договорів з аналогічними іноземними
організаціями, в тому числі й про взаємне представництво
інтересів.
У свою чергу особи, які використовують твори, виконання, програми
мовлення, примірники фонограм (відеограм), зобов'язані надавати
організаціям колективного управління точний перелік використаних
творів, виконань, примірників фонограм (відеограм), програм
мовлення разом з документально підтвердженими даними про одержані
прибутки від їх використання та повинні виплачувати організаціям
колективного управління винагороду в передбачений термін і в
обумовленому розмірі.
Крім того, відповідно до статті 50 Закону ( 3792-12 ) (3792-12)
порушенням
авторського права, що дає підстави для судового захисту, є
вчинення будь-якою особою дій, які порушують майнові права
суб'єктів авторського права, визначених статтями 15, 39, 40 і 41
Закону ( 3792-12 ) (3792-12)
, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25,
42 і 43 Закону ( 3792-12 ) (3792-12)
обмежень. Підпунктом "г" пункту 1
статті 52 Закону ( 3792-12 ) (3792-12)
передбачено право суб'єктів
авторського права подавати позови про відшкодування збитків
(матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення
доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського
права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій;
Таким чином, за наявності у організації колективного управління
договорів з авторами на управління їх майновими правами, вони
мають право на звернення до суду з позовами про відшкодування
збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду або
стягнення отриманого порушником доходу і у тому випадку, коли з
порушником авторського права не укладено будь-якої угоди.
З урахуванням зазначеного судові інстанції неправильно застосували
норми матеріального права, а тому дійшли невірного висновку про
те, що відсутність угоди з відповідачем позбавляє позивача права
стягувати авторську винагороду на користь авторів, які доручали
йому управління своїми майновими правами, оскільки, відповідно до
зазначених приписів Закону ( 3792-12 ) (3792-12)
, така винагорода може бути
стягнута у вигляді збитків і у тому випадку, коли організацією
колективного управління майновими правами авторів не укладалося
договору з особою, яка виконує твори.
Що ж до висновку судових інстанцій про те, що подані позивачем
договори не засвідчують управління майновими правами саме тих
суб'єктів авторських і суміжних прав, у зв'язку з використанням
творів яких нараховано збитки, то цей висновок ґрунтується на
неповно досліджених обставинах справи, що є порушенням вимог
частини першої статті 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Так, в
матеріалах справи наявні, зокрема, звіти інспектора позивача про
виконання творів авторів Л.Л.Л., М.М.М. та наявні договори з
авторами цих творів на передачу майнових прав цих авторів в
управління організаціям колективного управління майновими правами.
Проте зазначені докази судовими інстанціями не досліджено.
З урахуванням повноважень касаційної інстанції, яка відповідно до
частини другої статті 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази, справа підлягає направленню на
новий розгляд для встановлення зазначених обставин.
У новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно
встановити зазначені у цій постанові обставини, зокрема, здійснити
оцінку наявних у справі договорів та звітів інспектора позивача та
вирішити спір згідно з вимогами закону.
Керуючись статтями 111-7 - 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу державного підприємства "ХХХ" Міністерства
освіти і науки України задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Львівської області від 27.01.2004
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
26.04.2004 зі справи № 4/3956-13/286 скасувати.
3. Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Львівської області.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Джунь