ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.07.2004 Справа N Б26/139/03-36
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Удовиченка О.С.,
суддів Бур'янової С.С., Грека Б.М.
розглянувши
касаційну скаргу ЗАТ "XXX"
на ухвалу господарського суду Дніпропетровської
області від 02.04.2004 року в частині
відхилення грошових вимог
у справі № Б26/139/03-36
за заявою ЗАТ "XXX"
до ВАТ "YYY"
про визнання грошових вимог
За участю представників сторін
від кредитора А.А.А. дов. від 28.01.2004 р. № 219/01-04,
від боржника Б.Б.Б. дов. від 17.03.04р. № 17
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від
02.04.2004 року у справі № Б26/139/03-36 (суддя Камша Н.М.)
визнано грошові вимоги ЗАТ "XXX" на суму 7438051,99 грн. -
четверта черга задоволення, зобов'язано розпорядника майна
включити визнані господарським судом вимоги до реєстру вимог
кредиторів, вимоги на суму 825843,15 грн. відхилено на підставі
ст.ст. 13-15, 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Не погоджуючись з зазначеною ухвалою суду першої інстанції,
кредитор звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського
суду України в якій просить скасувати ухвалу господарського суду
Дніпропетровської області від 02.04.2004 року по справі №
Б26/139/03-36 в частині відхилення грошових вимог ЗАТ "XXX" до ВАТ
"YYY" в сумі 825843,15 грн. процентів за векселями та визнати ЗАТ
"XXX" кредитором ВАТ "YYY" додатково на суму процентів за
векселями в розмірі 825843,15 грн. і включити додатково визнані
вимоги до реєстру вимог кредиторів ВАТ "YYY", посилаючись на
невірне застосування судом норм матеріального і процесуального
права, а саме п. 5 ст. 2 Закону України "Про обіг векселів в
Україні" ( 2374-14 ) (2374-14)
, ст. 536 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
та ст.ст. 1. 12, 14 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
.
У відзиві на касаційну скаргу, боржник заперечує проти доводів
викладених в ній, вважає їх безпідставними і просить ухвалу
господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2004 року
по справі № Б26/139/03-36 залишити без змін.
Доповідач по справі - суддя Бур'янова С.С.
Заслухавши суддю - доповідача та доводи представників сторін,
проаналізувавши правильність застосування судами норм
матеріального і процесуального права, судова колегія вважає, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з
наступного.
Як видно з матеріалів справи, провадження у даній справі про
банкрутство порушено 20.11.2003 року. ЗАТ "XXX", згідно ст. 14
Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
подало до господарського суду
заяву з вимогами до боржника на суму 8263895,14 грн.
Суд першої інстанції визнав грошові вимоги на суму 7438051,99 грн.
та відхилив вимоги на суму 825843,15 грн., з посиланням на те, що
нарахування кредитором відсотків на суму боргу, які за своєю
правовою природою є санкцією за прострочення виконання грошового
зобов'язання у період дії мораторію на задоволення вимог
кредиторів боржника суперечить ст. 12 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, а тому вимоги по відсотках на суму
825843,15 грн. підлягають відхиленню.
Судова колегія не може погодитись з зазначеними висновками суду.
оскільки вони протирічать нормам чинного законодавства., а саме
ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника
або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
та ст. 536 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Відповідно до ст. 536 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
за користування чужими
грошовими коштами боржник зобов'язаний сплатити проценти, якщо
інше не встановлено договором між фізичними особами. розмір
процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється
договором. законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
грошове
зобов'язання визначається, як зобов'язання боржника заплатити
кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно - правового
договору та на інших підставах, передбачених цивільним
законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не
зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання
заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли
внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання
з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками
(учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої
участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір
заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані
послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний
сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд
заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо
інше не встановлено цим Законом ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Крім того, розділом 5 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачена
відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, який
передбачає застосування господарських санкцій, серед яких проценти
не включені.
Відповідно з положеннями ст. 12 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів
забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших
документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до
законодавства, не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не
застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання
грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів
(обов'язкових платежів).
Господарський суд, приймаючи оскаржувану ухвалу не взяв до уваги
Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання
грошових зобов'язань" ( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
, який встановлює, що платники
грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за
прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою
сторін. Інших санкцій за невиконання грошових зобов'язань вказаним
Законом не передбачено.
Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про те, що
нарахування кредитором відсотків на суму боргу, які за своєю
правовою природою є санкцією за прострочення виконання грошового
зобов'язання у період дії мораторію на задоволення вимог
кредиторів боржника суперечить ст. 12 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, а тому вимоги по відсотках на суму
825843,15 грн. підлягають відхиленню, є помилковим.
Таким чином, судом першої інстанції не надана оцінка всім зібраним
по справі доказам та фактичним обставинам у справі, доводам та
запереченням сторін, а висновки суду необгрунтовані.
За таких обставин, ухвалу господарського суду Дніпропетровської
області від 02.04.2004 року у справі № Б26/139/03-36 не можна
визнати такою, що відповідає фактичним обставинам справи, вимогам
закону, а тому підлягає скасуванню, а справа направленню на новий
розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді слід врахувати вищевикладене, дослідити
матеріали справи, що стосуються визнання грошових вимог кредитора,
повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, надати
оцінку зібраним о справі доказам, доводам та запереченням сторін і
в залежності від встановленого та вимог закону, постановити
законне і обгрунтоване рішення.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-11, 111-13 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ЗАТ "XXX" задовольнити частково.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від
02.04.2004 року в частині відхилення грошових вимог скасувати.
Справу передати до господарського суду Дніпропетровської області
на новий розгляд.
Головуючий Удовиченко О.С.
Судді Бур'янова С.С.
Грек Б.М.