ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.07.2004 Справа N А-41/402-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Б. Дроботової – головуючого
Н.О. Волковицької
Г.М. Фролової
за участю представників:
позивача Колесник С.М.- дов. від 12.07.2004
року
відповідачів не з’явились (про час і місце
судового засідання повідомлені
належно)
не з’явились (про час і місце
судового засідання повідомлені
належно)
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні Дзержинському районі м. Харкова
касаційну скаргу
на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 01.04.2004
року
у справі № А-41/402-03 господарського суду
Харківської області
за позовом Акціонерного товариства закритого
типу “Харківпостач”
до - Державної податкової інспекції у
Дзержинському районі м. Харкова
- Відділу державного казначейства
у Дзержинському районі м. Харкова
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Державної податкової інспекції у Дзержинському районі
м. Харкова від 18.09.2002 року № 1678/23-103/01882858
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2003 року Акціонерне товариство закритого типу
“Харківпостач” звернулося до господарського суду Харківської
області з позовом до Державної податкової інспекції у
Дзержинському районі м. Харкова про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції
у Дзержинському районі м. Харкова від 18.09.2002 року
№ 1678/23-103/01882858, яке прийнято на підставі акту планової
документальної перевірки підприємства позивача з питань
дотримання вимог податкового законодавства України за період з
01.04.2000 року по 30.06.2002 року від 09.09.2002 року
№ 5117/23-103/01882858-ДСК-2.
Також позивач просив стягнути з Держказначейства суму сплачену
згідно податкового повідомлення-рішення від 18.10.2002 року
№ 1678/23-101/01882858 (відповідно до уточнень позовних вимог
(а.с.86).
Рішенням господарського суду Харківської області від 13.01.2004
року (суддя Водолажська Н.С.), позов задоволено: визнано
недійсними два податкові повідомлення-рішення Державної
податкової інспекції Дзержинського району м. Харкова від
18.09.2002 року за однаковим № 1678/23-103/01882858; повернуто з
державного бюджету на користь Акціонерного товариства закритого
типу “Харківпостач” кошти в сумі 93784,23 грн., сплачені ним у
виконання оскаржених податкових повідомлень-рішень; стягнуто з
Державної податкової інспекції Дзержинського району м. Харкова
на користь Акціонерного товариства закритого типу “Харківпостач”
державне мито в сумі 170грн. та судові витрати в розмірі 118грн.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
01.04.2004 року (судді: Олійник В.Ф. - головуючий, Гончар Т.В.,
Кравець Т.В.), рішення господарського суду Харківської області
від 13.01.2004 року по справі № А-41/402-03 скасовано та
прийнято нове; позов задоволено: визнано недійсними два
податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції
Дзержинського району м. Харкова від 18.09.2002 року за однаковим
№ 1678/23-103/01882858; повернуто з державного бюджету на
користь Акціонерного товариства закритого типу “Харківпостач”
кошти в сумі 93784,23 грн., сплачені ним у виконання оскаржених
податкових повідомлень-рішень; стягнуто з Державної податкової
інспекції Дзержинського району м. Харкова на користь
Акціонерного товариства закритого типу “Харківпостач” державне
мито в сумі 170грн. та судові витрати в розмірі 118грн.
Ухвалами Харківського апеляційного господарського суду від
21.04.2004 року та 28.04.2004 року виправлені допущені помилки у
тексті постанови від 01.04.2004 року.
Мотивуючи судові рішення, господарські суди першої та
апеляційної інстанції виходили з того, що: господарським судом
Харківської області було прийнято рішення у справі
№ 13/224-03(А-03/75-04) за позовом Акціонерного товариства
закритого типу “Харківпостач” до Державної податкової інспекції
Дзержинського району м. Харкова про визнання недійсними
податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі акта від
23.04.2003 року додаткової перевірки підприємства з питань
дотримання вимог податкового законодавства України за період з
01.04.2000 року по 30.06.2002 року, тобто за той самий період,
що вказаний в акті перевірки від 09.09.2002 року, висновки якого
покладені в основу оскаржених податкових повідомлень-рішень. При
розгляді даної справи була досліджена та ж сама операція
реалізації складу зберігання рідини за договором від 02.11.2000
року, і судом було встановлено, що висновки відповідача стосовно
порушення податкового законодавства, які привели до збитків та
завищення валових витрат на суму 187379,42грн., зроблені
неправомірно.
Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, встановлено, що факти, встановлені рішенням
господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські
спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при
вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
За таких обставин, у відповідача не було законного права для
нарахування податку на прибуток.
Господарський суд апеляційної інстанції, приймаючи постанову про
скасування рішення виходив з того, що судом першої інстанції
рішення прийнято з порушенням норм процесуального права.
Не погоджуючись з рішенням та постановою, Державна податкова
інспекція у Дзержинському районі м. Харкова звернулась до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою на постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2004
року, в якій просить постанову у справі скасувати прийняти нове
рішення, яким в позові відмовити, мотивуючи касаційну скаргу
тим, що постанова винесена при невірному тлумаченні норм
матеріального права, а саме: пункту 5 статті 5, підпункту 8.1.1.
пункту 8.1, підпункту 8.4.2, підпункту 8.4.3 пункту 8.4 статті 8
Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, пункту 4.9 статті 4 Закону України “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Позивач та Відділення державного казначейства у Дзержинському
районі м. Харкова відзиви на касаційну скаргу не надали.
Заслухавши доповідь судді – доповідача, пояснення представника
позивача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та
постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню частково з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись з позовом до
господарського суду, Акціонерне товариство закритого типу
“Харківпостач” просило визнати недійсним податкове
повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у
Дзержинському районі м. Харкова від 18.09.2002 року
№ 1678/23-103/01882858 та стягнути з Державного казначейства
суму, сплачену позивачем згідно податкового повідомлення-рішення
вўд 18.10.2002 року № 1678/23-101/01882858.
Господарські суди першої та апеляційної інстанції, задовольняючи
позовні вимоги, на підставі статті 35 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
виходили з фактів,
встановлених рішенням у справі № А03/75-04(13/224-03)
господарського суду Харківської області, залишеним без змін
постановою Харківського апеляційного господарського суду.
Проте, касаційна інстанція вважає за необхідне зазначити, що
вказані судові акти скасовані постановою від 03.06.2004 року
Вищого господарського суду України з направленням справи на
новий розгляд, а тому преюдиційне значення для даного
господарського спору такому рішенню та постанові надане судами
передчасно.
Також, згідно позовної заяви позивач просив визнати одне
податкове повідомлення-рішення. Однак, судами визнані недійсними
два податкових повідомлення-рішення від 18.09.2002 року.
Крім того, при вирішенні господарського спору без належної уваги
судів залишена заява позивача від 23.12.2003 року (а.с.86),
згідно якої позивач уточнив свої позовні вимоги і просив суд
стягнути з Державного казначейства суму, сплачену позивачем
згідно податкового повідомлення-рішення від 18.10.2002 року
№ 1678/23-101/01882858.
Разом з тим, вказане податкове повідомлення-рішення в матеріалах
справи відсутнє, господарськими судами не витребувано,
відповідно, оцінка такому рішенню не давалась. Отже,
господарський спір по суті заявлених вимог в цій частині
належним чином не вирішено.
Відповідно до частини 1 статті 38 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, якщо подані сторонами докази є
недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від
підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі
документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.
Господарський суд має право знайомитися з доказами безпосередньо
в місці їх знаходження. Однак, вимоги зазначеної статті
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
судами
не враховано.
Згідно статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
судочинство у господарських судах здійснюється на
засадах змагальності.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують
свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть
участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних
обставин справи і правильного застосування законодавства.
Рішення суду може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були
предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати
на увазі, що у відповідності зі статтею 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
наявні докази
пўдлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для
господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані
стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній
частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені
фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не
взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та
доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є
порушення вимог статті 4-2 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо рівності всіх учасників судового
процесу перед законом і судом.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що судом першої та
апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових
рішень не взято до уваги та не надано належної оцінки всім
доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору,
свідчить про не з’ясування судом всіх обставин справи, які мають
значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності
з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до
даних правовідносин.
Враховуючи викладене, касаційна інстанція зазначає, що спір був
розглянутий судом не в повному обсязі, що є порушенням принципу
всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності та призвело до прийняття
незаконних та необґрунтованих рішення та постанови.
Оскільки, передбачені процесуальним законом межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в
рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази,
рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа –
направленню на новий розгляд до господарського суду Харківської
області.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Харківської області від 13.01.2003
року та постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 01.04.2004 року у справі № А-41/402-03 господарського суду
Харківської області скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Харківської області.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському
районі м. Харкова задовольнити частково.