ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
13.07.2004                                      Справа N 8/90/03
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
головуючого-судді     Плахотнюк С.О.,
суддів:               Панченко Н.П., Рибака В.В.,
 
розглянувши           
касаційну скаргу      ТОВ “Профавіа”
 
на постанову          від 28.01.2004 Запорізького апеляційного
                      господарського суду
 
та рішення            від 21.03.2003 господарського суду
                      Запорізької області
 
у справі              № 8/90/03
 
за позовом            ТОВ “Лан”
 
До                    ТОВ “Профавіа”,
 
треті особи:          СПД Фесенко Лілія Миколаївна
 
про   стягнення 53816 грн.,
 
за участю представників:
 
- позивача – Бобринка Ю.В.
- відповідача – Мороза О.М.,
 
                       В С Т А Н О В И В:
 
Рішенням від 21.03.2003 господарського суду Запорізької  області
(суддя  І.Попова), залишеним без змін постановою від  28.01.2004
Запорізького апеляційного господарського суду (судді  Л.Кагітіна
(доповідач), В.Кричмаржевський, О.Радченко) позовні  вимоги  ТОВ
“Лан”  задоволені частково: з ТОВ “Профавіа” на користь позивача
стягнуто 29512 грн. завданих збитків та 384 грн. 50 коп. судових
витрат.
 
В  касаційній скарзі до Вищого господарського суду  України  ТОВ
“Профавіа”  просить скасувати зазначені рішення та постанову  як
такі, що прийняті за неправильного застосування ст. 440 ЦК  УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
        , та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні
позову.
 
Заслухавши   доповідача,   представників   сторін,   перевіривши
правильність  застосування  господарськими  судами   першої   та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права
колегія   суддів   Вищого  господарського  суд  України   дійшла
висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню  з
таких підстав.
 
Як  встановлено  господарськими судами  попередніх  інстанцій  в
червні   2001  року  ТОВ  “Профавіа”  на  замовлення  приватного
підприємця  Фесенко  Л.М. здійснювало обробку  гербіцидом  полів
кукурудзи,  що  перебувають в користування замовника.  Внаслідок
зносу  випарів  гербіцид  потрапив на поле,  засіяне  соняшником
сорту “Кондитерський”, що належить позивачу. Попадання гербіциду
призвело до пошкодження соняшнику і в подальшому до втрати  його
врожайності.
 
Господарськими  судами  також  встановлено,  що  ТОВ  “Профавіа”
всупереч   встановлених   законодавством   вимог   ліцензії   на
проведення робіт з агрохімікатами не мало, льотчик, що  проводив
обробку полів Фесенко Л.М., не мав відповідного свідоцтва та  не
переконався  в  отриманні  замовником необхідних  для  виконання
таких  робіт  документів. Фесенко Л.М. дозвіл на  обробку  полів
гербіцидом не був отриманий.
 
Таким  чином, господарські суди попередніх інстанцій  встановили
наявність протиправних дій відповідача та наявність шкоди.
 
Проте,  відповідно  до  ст.  440 ЦК  УРСР  ( 1540-06  ) (1540-06)
          єдиною
підставою цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди
є  правопорушення,  що  включає  як  складові  елементи:  шкоду,
протиправність  поведінки заподіювача шкоди,  причинний  зв’язок
між ними, а також вину заподіювача шкоди.
 
Застосувавши  ст.  440  ЦК  УРСР ( 1540-06  ) (1540-06)
        ,  суди  попередніх
інстанцій  не  з’ясували  по матеріалах  справи  наявність  усіх
складових  елементі,  які притаманні такому  правопорушенню,  як
заподіяння шкоди.
 
Як  вбачається  з  оскаржуваних рішення та  постанови,  висновок
господарських   судів   попередніх   інстанцій   про   наявність
причинного  зв’язку між шкодою та протиправністю  поведінки  ТОВ
“Профавіа”,   а   також  наявність  його  вини  грунтується   на
припущенні.
 
Неповне  встановлення обставин справи, в тому числі  і  стосовно
пояснень  відповідача щодо зносу випарів гербіцидів в результаті
атмосферних явищ, а також відсутність юридичної оцінки наявних в
матеріалах  справи  доказів, зокрема  відзиву  Фесенко  Л.М.  на
претензію  ТОВ “Лан”, обумовили помилковість висновків місцевого
господарського  суду, що не було виправлено і  при  апеляційному
перегляді справи.
 
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що  за
таких  умов постанова та рішення у справі підлягають скасуванню,
а  справа – направленню на новий розгляд до господарського  суду
першої інстанції.
 
Керуючись  ст.ст.  111-5, 111-7, 111-9 –  111-12  Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий  господарський
суд України
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
Касаційну  скаргу  ТОВ  “Профавіа” на постанову  від  28.01.2004
Запорізького  апеляційного господарського суду  та  рішення  від
21.03.2003  господарського  суду Запорізької  області  у  справі
№ 8/90/03 задовольнити частково.
 
Постанову     від    28.01.2004    Запорізького     апеляційного
господарського  суду  та  рішення від 21.03.2003  господарського
суду Запорізької області у справі № 8/90/03 скасувати.
 
Справу  №  8/90/03 направити на новий розгляд до  господарського
суду Запорізької області.