ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 13.07.2004                                     Справа N 37-17/114
 
         (ухвалою Судової палати у господарських справах
              Верховного Суду України від 30.09.2004
         відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
 
 
     Вищий господарський суд  України  у  складі  колегії  суддів:
Т. Дроботової - головуючого, Н. Волковицької Г. Фролової
     за участю представників:
     позивача Калинко А.С. - дов. від 12.07.2004 р.
     відповідача Баршуніна  Н.В.  -   дов.   від     06.07.2004 р.
Чистякова Є.В.  - дов.  від 09.07.2004 р. Сігалова М.Є. - дов. від
27.05.2004 р.
     розглянувши у  відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м.  Кривому
Розі
     на постанову    від    25.03.2004 р.       Дніпропетровського
апеляційного господарського суду
     у справі N 37-17/114  господарського  суду  Дніпропетровської
області
     за позовом   Південної   міжрайонної   державної   податкової
інспекції у м. Кривому Розі
     до Приватного підприємства "Іва"
     про визнання  суми  податкового  зобов'язання,  нарахованої з
використанням непрямого методу
     В С Т А Н О В И В:
 
     Південна МДПІ у м.  Кривому Розі звернулась до господарського
суду Дніпропетровської області з позовом про  визнання  податкових
зобов'язань ПП  "Іва" з податку на прибуток у сумі 389400 грн.,  в
тому числі фінансові санкції у розмірі  35400  грн.  за  непрямими
методами.
 
     Підставою для  застосування Південної МДПІ у  м. Кривому Розі
відносно відповідача непрямих методів визначення  суми  податкових
зобов'язань   з  податку  на  прибуток  є  ненадання  відповідачем
бухгалтерських документів для проведення  тематичної  перевірки  з
питань   повноти  нарахування  податку  на  прибуток  за 1 квартал
2002 р., про що 27.09.2002 р. був складено акт перевірки.
 
     Рішенням господарського суду  Дніпропетровської  області  від
31.10.2003 р.  (суддя  Кеся Н.Б.)  у  задоволенні  позовних  вимог
відмовлено.
 
     Рішення суду  мотивоване  тим,  що  позивач  не  довів   суду
наявність  обставин визначених у підпункті 4.3.1 пункту 4.3 статті
4 Закону України  "Про  порядок  погашення  зобов'язань  платників
податків перед   бюджетами   та   державними   цільовими  фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
        , які давали йому підстави застосовувати непрямі методи
визначення сум податкових зобов'язань.
 
     Крім того,  позивачем  в  порушення приписів вказаного Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
        ,  не  було  надано  обґрунтованого  рішення  керівника
органу  державної  податкової  служби  про  застосування  непрямих
методів  визначення  сум  податкових  зобов'язань  з   визначенням
підстав його прийняття.
 
     За апеляційною  скаргою  Південної  МДПІ  у   м. Кривому Розі
Дніпропетровський апеляційний господарський суд переглянув рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2003 р.  в
апеляційному порядку і постановою від  25.03.2004 р. залишив  його
без змін з тих же підстав.
 
     Південна МДПІ   у   м.   Кривому   Розі   подала   до  Вищого
господарського  суду  України  касаційну   скаргу   на   постанову
Дніпропетровського    апеляційного    господарського    суду   від
25.03.2004 р.,  в якій просить рішення та постанову у даній справі
скасувати, позовні вимоги задовольнити, мотивуючи касаційну скаргу
доводами про неправильне  застосування  судом  норм  матеріального
права,  а  саме,  підпунктів  4.3.1,  4.3.2  пункту  4.3 статті 4;
підпункту 19.3.6 пункту 19.3 статті 19 Закону України "Про порядок
погашення   зобов'язань  платників  податків  перед  бюджетами  та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
         та  Методики  визначення
сум податкових зобов'язань за непрямими методами ( 697-2002-п ) (697-2002-п)
        .
 
     При визначенні  податкових  зобов'язань  за непрямим методом,
МДПІ використовувала метод економічного аналізу, який базується на
взаємозв'язку  і  взаємозалежності  різних  економічних показників
(валові доходи,  валові витрати  та  інше)  і  застосовується  для
оцінки таких елементів податкової бази:
     - приросту  активів  платника  податків,  який   визначається
шляхом   перевірки  наявності  та  порівняння  активів  у  процесі
провадження господарської діяльності такого платника податків;
     - обсягів реалізації та придбання продукції, які можуть також
розраховуватися на підставі аналізу  інвентаризації  запасів  цієї
продукції на початок та кінець звітного періоду.
 
     Заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення присутніх
у судовому  засіданні  представників  сторін,  перевіривши  наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові,  колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
 
     Відповідно до    вимог    статті     111-7     Господарського
процесуального  кодексу  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
         касаційна інстанція
виходить з обставин,  встановлених у даній справі судом першої  та
апеляційної інстанції, а саме.
 
     Південна МДПІ у м.  Кривому Розі 04.10.2002 р.  було прийнято
податкове повідомлення-рішення   0001642301/0    про    визначення
податкового   зобов'язання   з   податку   на   прибуток   методом
економічного аналізу:  основний  платіж  -  354000  грн.,  штрафні
санкції - 35400 грн.
 
     Загальна сума податкового зобов'язання, визначена у вказаному
податковому повідомленні-рішенні на підставі  акта  документальної
перевірки від 27.09.2002 р.
 
     ПП "Іва"   відмовилося   узгодити   податкове   зобов'язання,
оскарживши згадані      податкові      повідомлення-рішення      в
адміністративному порядку.
 
     Порядок застосування   непрямих  методів  органами  державної
податкової служби регулюється нормами Закону України "Про  порядок
погашення   зобов'язань  платників  податків  перед  бюджетами  та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
        .
 
     Приписи вказаного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
         чітко обмежують випадки,
коли допускається застосування таких непрямих методів.
 
     Відповідно до  підпункту  4.3.1  пункту  4.3  статті  4 цього
Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
         сума податкових зобов'язань може бути визначена
за  непрямим  методом,  якщо контролюючий орган не може самостійно
визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з
підпунктом  "а"  підпункту  4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону
(неподання платником податків у встановлені строки  декларації)  у
зв'язку    з    не   встановленням   фактичного   місцезнаходження
підприємства чи його відокремлених  підрозділів,  місцезнаходження
фізичної  особи  або ухиленням платника податків чи його посадових
осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також,
якщо  неможливо  визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з
неведенням платником податків податкового обліку  або  відсутністю
визначених законодавством первинних документів.
 
     Цей метод   може   застосовуватися  також  у  випадках,  коли
декларацію було подано,  але під час документальної перевірки,  що
проводиться контролюючим органом,  платник податків не підтверджує
розрахунки,  наведені у декларації,  наявними документами обліку у
порядку, передбаченому законодавством.
 
     Згідно з пунктом 4.3.4. ( 2181-14 ) (2181-14)
         цієї ж норми застосування
непрямого методу для визначення податкових  зобов'язань  платників
податків у випадках, не передбачених цим пунктом, не дозволяється.
 
     Відповідно до підпункту 19.3.6.  пункту 19.3 статті 19 Закону
України "Про  порядок  погашення  зобов'язань  платників  податків
перед бюджетами  та  державними  цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
         до
1 січня 2005 року діє  правило,  за  яким  якщо  платник  податків
відмовляється    узгодити   податкове   зобов'язання,   нараховане
податковим органом з використанням  непрямого  методу,  податковий
орган зобов'язаний звернутися до суду з позовом про визнання такої
суми податкового зобов'язання. При цьому обов'язок доведення того,
що таке нарахування було зроблено належним чином,  покладається на
податковий орган.
 
     Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої
та  апеляційної  інстанції,  рішення  керівника  органу  державної
податкової служби про застосування непрямих методів визначення сум
податкових   зобов'язань   не  приймалось,  а  акт  перевірки,  за
результатами якого було  донараховано  податкове  зобов'язання  за
непрямими  методами,  взагалі  не  містить будь яких посилань щодо
необхідності застосування непрямих  методів  для  визначення  суми
податкового зобов'язання.
 
     У підпункті   4.3.4   пункту   4.3   статті  4  цього  Закону
( 2181-14  ) (2181-14)
          зазначено,  що  застосування  непрямого  методу  для
визначення  податкових  зобов'язань платників податків у випадках,
не передбачених цим пунктом, не дозволяється.
 
     Беручи до  уваги  встановлені  судом  першої  та  апеляційної
інстанції обставини справи щодо відсутності випадків, визначених у
пункті  4.3  статті  4  Закону  України  "Про  порядок   погашення
зобов'язань  платників  податків  перед  бюджетами  та  державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
          для  визначення  суми  податкового
зобов'язання  за  непрямими  методами,  судова колегія вважає,  що
судові  рішення  у  даній  справі  прийняті  відповідно  до  вимог
вказаного Закону, є обґрунтованими та законними.
 
     Керуючись статтями  111-7,  пунктом  1 статті 111-9,  статтею
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,
Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
 
     Рішення господарського  суду  Дніпропетровської  області  від
31.10.2003 р.  та   постанову   Дніпропетровського    апеляційного
господарського суду   від  25.03.2004  р.  у  справі  N  37-17/114
господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін, а
касаційну   скаргу   Південної  МДПІ  у  м.  Кривому  Розі  -  без
задоволення.