ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.07.2004 Справа N 6/127-н
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -
головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.
за участю представників сторін:
позивача - А.А.А.,
відповідача - Б.Б.Б., В.В.В.,
розглянувши касаційну скаргу державного територіально-галузевого
об'єднання "XXX", м. Київ (далі - ДТГО "XXX")
на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
15.04.2004 p.
зі справи № 6/127-н
за позовом ДТГО "XXX"
до Хмельницького обласного територіального відділення
Антимонопольного комітету України, м. Хмельницький (далі - обласне
відділення АМК)
про визнання рішення недійсним та стягнення 4000 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 17.11.2003
(суддя Танасюк О.Є.), залишеним без змін постановою Житомирського
апеляційного господарського суду від 15.04.2004 (колегія суддів у
складі: Шкляр Р.Т. - головуючий, судді Гулова А.Г. і Пасічник
С.С.) у задоволенні позову про визнання недійсним рішення
обласного відділення АМК від 07.04.2003 № 8-рш та стягнення 4000
грн. відмовлено.
У прийнятті зазначених рішення та постанови судові інстанції
виходили з того, що обласне відділення АМК правомірно визнало дії
ДТГО "XXX" порушенням законодавства про захист економічної
конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим)
становищем на ринку, зокрема, встановлення таких умов реалізації
товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної
конкуренції на ринку, та застосувало штраф у сумі 4000 грн.; до
того ж позовні вимоги про стягнення цієї суми з обласного
відділення АМК не обгрунтовані, оскільки вона сплачувалася на
рахунок відділення Державного казначейства у м. H-cьку.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ДТГО
"XXX" просить скасувати постанову апеляційної інстанції з цієї
справи та визнати недійсним рішення обласного відділення АМК від
07.04.2003 № 8-рш (далі - оспорюване рішення) й стягнути з
названого відділення судові витрати. Скаргу мотивовано порушенням
судовими інстанціями передбачених статтею 33 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК України)
правил щодо розподілу між сторонами обов'язку доказування
наявності порушення законодавства про захист економічної
конкуренції та відсутністю з боку залізниці дій, які свідчили б
про нав'язування контрагентові не потрібної йому послуги.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями обставин
справи та правильність застосування ними норм матеріального і
процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін,
Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність
скасування судових рішень, прийнятих по суті справи, та передачі
останньої на новий розгляд до господарського суду першої інстанції
з урахуванням такого.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- обласним відділенням АМК розглянуто конфіденційне звернення
громадянина (вх. № 14-01/231-В, 04.11.2002) про факти нав'язування
додаткових послуг у сервісних центрах залізничних вокзалів при
продажу квитків на проїзд;
- у перевірці зазначеної інформації обласним відділенням АМК
з'ясовано таке:
вокзал станції H-cької (далі - вокзал) є структурним підрозділом
ДТГО "XXX" і підпорядкований безпосередньо галузевій пасажирській
службі, має свій баланс, рахунки в установах банків, печатку зі
своїм найменуванням і не є юридичною особою;
до складу вокзалу входить як структурний підрозділ "YYY";
підприємство в особі вокзалу займає монопольне становище на
товарному ринку спеціалізованих послуг залізничного вокзалу в
межах зони обслуговування з часткою 100%;
оформлення та продаж квитків на проїзд залізничним транспортом
здійснюється ДТГО "XXX" і його структурними підрозділами;
при продажу квитка на проїзд залізничним транспортом у "YYY"
вокзалу з пасажирів додатково до суми, зазначеної в проїзних
документах, стягується 8,00 грн. за послуги "бронювання і
оформлення одного місця пасажиру", що підтверджується квитком на
проїзд;
відповідно до пункту 6.5.2 Правил перевезення пасажирів, багажу,
вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України
( z0620-98 ) (z0620-98)
, затверджених наказом Міністерства транспорту України
від 28.07.1998 № 297, наказом начальника залізниці від 10.01.2001
№ 5-Н (що діяв до 07.12.2002), зареєстрованим у Київському
міському управлінні юстиції 19.01.2001 за № 4/306, встановлено
ціни, зокрема, на послугу "продаж квитка в залізничній касі від 45
діб до дня відправлення поїзда включно у напрямку "туди" в сумі
3,50 грн.;
вартість послуг з оформлення квитків входить до складу вартості
послуги, відображеної у квитку як комісійний збір (КСБ).
Оформлення проїзних документів є невід'ємною частиною їх продажу,
що підтверджується Інструкцією по веденню станційної комерційної
звітності: в ній термін "оформлення квитків" застосовується у
нерозривному зв'язку з порядком продажу квитків (§ 5 - "Порядок
заповнення та оформлення квитків");
пунктом 31 наказу ДТГО "XXX" від 16.08.2001 № 397а-Н
(зареєстрований в Київському міському управління юстиції
02.10.2001 за № 67/369, з подальшими змінами і доповненнями)
запроваджено застосування оплати за послугу "бронювання та
оформлення одного місця пасажиру" в сумі 8,00 грн. при оформленні
проїзних документів у касі "YYY". Таким чином, при продажу квитків
за 45-0 діб до відправлення поїзда у напрямку "туди" через касу
"YYY" одночасно стягується комісійний збір (КСБ) у сумі 3,50 грн.
і плата за "бронювання та оформлення одного місця пасажиру" в сумі
8,00 грн.;
процедура оформлення квитків у "YYY" за складом робіт принципово
нічим не відрізняється від такої ж процедури в інших касах вокзалу
(абзац четвертий пункт 18.3.2 змін та доповнень до Технологічного
процесу роботи вокзалу ст. H--ської: "при роботі касира в касі
"YYY", дії касира тотожні описаним операціям в затвердженому
технологічному процесі роботи вокзалу з п.5 по п.7.2.1 включно"),
і пасажири, купуючи квитки за 45-0 діб до відправлення поїзда,
сплачують на 8,0 грн. більше, ніж пасажири, яку купують такі ж
квитки в інших касах вокзалу;
з огляду на викладені факти обласне відділення АМК зробило
висновок про наявність у діях ДТГО "XXX" ознак зловживання своїм
монопольним становищем при оформленні проїзних документів у "YYY"
шляхом нав'язування пасажирам до оплати незамовленої послуги
"бронювання і оформлення одного місця пасажиру";
- посилання ДТГО "XXX" на те, що названа послуга надавалася лише
за бажанням пасажира, не підтверджене доказами;
- ДТГО "XXX" порушення "було визнано і припинено": обласним
відділенням АМК отримано листа від 25.03.2003 № НЗЛ-б-169 з
повідомленням про те, що начальником вокзалу видано наказ від
28.12.2002 № 211, яким скасовано послугу, що в зв'язку з нею
отримано скаргу від пасажира;
- згідно із звітом про фінансові результати виручка ДТГО "XXX" за
2002 рік склала 2529790 тис. грн., у зв'язку з чим на підставі
абзацу другого частини другої статті 52 Закону України "Про захист
економічної конкуренції" ( 2210-14 ) (2210-14)
на назване об'єднання
обласним відділенням АМК накладено штраф у сумі 4000 грн.
Попередні судові інстанції кваліфікували дії ДТГО "XXX" що до
стягнення плати за "бронювання та оформлення одного місця
пасажиру" за пунктом 2 частини другої статті 13 Закону України
"Про захист економічної конкуренції" ( 2210-14 ) (2210-14)
як зловживання
монопольним (домінуючим) становищем на ринку шляхом встановлення
таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які
неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції
на ринку.
У зв'язку з цим судові інстанції мали вичерпно з'ясувати коло
обставин, з якими закон пов'язує наявність або відсутність
відповідного зловживання, і зокрема, нав'язування пасажирам з боку
позивача у справі не потрібної їм послуги.
Як встановлено судовими інстанціями, оформлення квитків
здійснювалося, крім каси "YYY", і в інших касах вокзалу, причому в
останніх - без плати "за бронювання та оформлення одного місця
пасажиру". Отже, пасажири в принципі не були позбавлені можливості
придбання на вокзалі проїзних документів без внесення зазначеної
плати. Судові ж інстанції не з'ясували обставин, пов'язаних з
практичною реалізацією такої можливості, а саме, не здійснили
оцінки доводів позивача у справі та поданих ним доказів стосовно
наявності в касах вокзалу квитків у вільному продажу та не
перевірили наявності чи відсутності письмових скарг пасажирів з
питань придбання квитків в інших, крім каси "YYY", касах вокзалів.
Крім того, частиною першої статті 33 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що сторони повинні
довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх
вимог і заперечень. Факт пов'язування суб'єктом господарювання
товару (в тому числі послуг), не потрібного контрагентові, повинен
бути доведений антимонопольним органом. Однак в оскаржуваних
судових рішеннях не зазначено про подання відповідачем у справі
доказів на підтвердження факту нав'язування товару, якими могли б
бути фактичні дані, що свідчили б про відсутність чи обмеження
продажу проїзних документів в інших касах вокзалу за одночасної
наявності таких документів у вільному продажу в касі "YYY".
Таким чином, попередні судові інстанції у розгляді справи
припустилися неправильного застосування приписів частини першої
статті 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
стосовно всебічного, повного і
об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх
сукупності, а також статті 33 названого Кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо
розподілу обов'язку доказування між сторонами справи.
Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 111-7
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
У новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно
встановити зазначені в цій постанові обставини справи, які
свідчили б саме про наявність чи відсутність нав'язування "QQQ"
послуг, не потрібних пасажирам, дати цим обставинам та доводам
сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог
закону.
Керуючись статтями 111-7 - 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу державного територіально-галузевого об'єднання
"XXX" задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 17.11.2003
p. та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
15.04.2003 p. зі справи № 6/127-н скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Хмельницької області.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Джунь