ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.07.2004 Справа N 5/189
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Б. Дроботової – головуючого
Н.О. Волковицької
Г.М. Фролової
за участю представників:
позивача Скороход С.П. - дов. від 21.01.2004
року; Бланковський А.К.- дов. від
21.01.2004 року;
Котов В.В.- дов. від 18.07.2003 року
відповідача Кіляров А.В.- дов. від 16.03.2004
року;
Шавло Р.О.- дов. від 27.10.2003 року
розглянувши у відкритому Спеціалізованої державної податкової
судовому засіданні інспекції по роботі з великими
касаційну скаргу платниками податків у м. Запоріжжі
на постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 23.03.2004
року
у справі № 5/189 господарського суду
Запорізької області
за позовом Відкритого акціонерного товариства
“Запоріжтрансформатор”
до Спеціалізованої державної податкової
інспекції по роботі з великими
платниками податків у м. Запоріжжі
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у м. Запоріжжі від 13.02.2003 року
№ 0000410201/0
В С Т А Н О В И В:
У судовому засіданні, розпочатому 06.07.2004 року, було
оголошено перерву до 15 год. 35 хв. 13.07.2004 року.
У судове засідання, розпочате 06.07.2004 року, з’явилися
представники позивача – Скороход С.П. - дов. від 21.01.2004
року; Бланковський А.К.- дов. від 21.01.2004 року; Котов В.В.-
дов. від 18.07.2003 року; та представник відповідача – Дондік
В.В.- дов. від 23.07.2003 року.
У липні 2003 року Відкрите акціонерне товариство
“Запоріжтрансформатор” звернулось до господарського суду
Запорізької області з позовом до Спеціалізованої державної
податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у
м. Запоріжжі про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової
інспекції по роботі з великими платниками податків у
м. Запоріжжі від 13.02.2003 року № 0000410201/0, яким визначено
суму податкового зобов’язання за платежем: податок на прибуток,
у загальній сумі 993300 грн., у тому числі: основний платіж –
662200 грн., штрафні (фінансові) санкції – 331100 грн. Зазначене
податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від
10.02.2003 року № 30/32-02 про результати комплексної
документальної перевірки дотримання вимог податкового та
валютного законодавства Відкритого акціонерного товариства
“Запоріжтрансформатор” за період з 01.01.2000 року по 30.09.2002
року, якою встановлено порушення підпункту 7.3.6 пункту 7.3
статті 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, в результаті чого занижено податок на прибуток за
1 та 2 квартали 2000 року на суму 662200 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем невірно було
застосовано підпункти 7.3.3, 7.3.6 пункту 7.3, підпункт 7.9.1
пункту 7.9 статті 7, підпункт 11.2.1 пункту 11.2 статті 11,
підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, оскільки до
складу валових витрат повинні включатись від’ємні курсові
різниці, нараховані на будь-яку заборгованість в іноземній
валюті, що знаходилася на обліку платника на кінець звітного
періоду.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.09.2003
року (суддя: Проскуряков К.В.), залишеним без змін постановою
Запорізького апеляційного господарського суду від 23.03.2004
року (судді: Кагітіна Л.П. - головуючий, Кричмаржевський В.А.,
Радченко О.П. ), позов задоволено: визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення від 13.02.2003 року № 0000410201/0.
Стягнуто з Спеціалізованої державної податкової інспекції по
роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі на користь
Відкритого акціонерного товариства “Запоріжтрансформатор” 85
грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
Мотивуючи судові рішення, господарські суди першої та
апеляційної інстанції виходили з того, що: відповідач
безпідставно звузив поняття податкового обліку лише по обліку
доходів та витрат, які відображаються в декларації про прибуток,
не враховуючи, що вказаною нормою сам факт перерахунку у гривні
заборгованості в іноземній валюті на дату її виникнення свідчить
про її відображення у податковому обліку згідно із прямою
вказівкою закону.
Не погоджуючись з рішенням та постановою, Спеціалізована
державна податкова інспекція по роботі з великими платниками
податків у м. Запоріжжі звернулась до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою на постанову Запорізького
апеляційного господарського суду від 23.03.2004 року, в якій
просить постанову та рішення у даній справі скасувати та
прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в позові,
мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне застосування
судами норм матеріального права, а саме: пункту 7.3 статті 7,
підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, статті 11 Закону України
“Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
. Зокрема,
заявник у касаційній скарзі та поясненнях посилається на те, що
системний аналіз пункту 7.3 вищезазначеного Закону дозволяє
зробити висновок про те, що в підпункті 7.3.6 пункту 7.3 статті
7 цього Закону мова йде про податковий облік, і хоча, термін
“податковий облік” у Законі України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
дійсно не визначений, для з’ясування
змісту цього терміну слід звернутися до статті 11 даного Закону.
Також, заявник вважає, що згідно підпункту 7.9.1 пункту 7.9
статті 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
фінансовий кредит не відображається в податковому
обліку, а тому, і курсові різниці на заборгованість по
фінансовому кредиту розраховуватись не повинні. Крім того,
оскільки між курсовими різницями та процесом виробництва
відсутній безпосередній зв’язок, а тому позивач не мав права
відносити курсові різниці до складу валових витрат.
Відкрите акціонерне товариство “Запоріжтрансформатор” надало
відзив на касаційну скаргу та пояснення до відзиву на скаргу, в
яких просить залишити без змін рішення та постанову у справі
№ 5/189, посилаючись на те, що той факт, що суми фінансових
кредитів не враховуються при визначенні об’єкта оподаткування
(прибутку), зовсім не виключає можливість відображення цих сум у
податковому обліку платника податку, якщо це зумовлено цілями
оподаткування, зокрема для визначення об’єкта оподаткування
шляхом перерахунку заборгованості за валютним кредитом в гривні
та віднесення курсових різниць від такого перерахунку до складу
валових витрат або валового доходу платника податку;
господарськими судами було детально та всебічно проаналізовано
все коло питань щодо відображення у податковому обліку позивача
заборгованості по валютним кредитам; на вимогу судів були надані
та розглянуті у судових засіданнях матеріали податкового обліку
позивача; документи з ведення податкового обліку позивача (у
тому числі і надані суду бухгалтерські довідки до податкового
обліку курсових різниць) відповідають вимогам діючого
податкового законодавства.
Заслухавши доповідь судді – доповідача, пояснення представників
сторўн, присутніх в судовому засіданні, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та
постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин, встановлених у даній справі судом першої та
апеляційної інстанції.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до підпункту 7.3.6 пункту
7.3 статті 7 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
з метою оподаткування будь-яка
іноземна валюта або заборгованість в іноземній валюті, що
перебували на обліку платника податку на кінець звітного
періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним
(обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на
останній робочий день звітного періоду; при цьому позитивна або
від'ємна різниця між результатом такого перерахунку та
балансовою вартістю іноземної валюти або заборгованості
включається відповідно до валових доходів або валових витрат
платника податку - кредитора або до валових витрат чи валових
доходів платника податку - дебітора за наслідками звітного
періоду; для наступного податкового періоду балансова вартість
іноземної валюти або заборгованості в іноземній валюті
прирівнюється до їх вартості, визначеної на кінець попереднього
звітного періоду.
Як встановлено судами, суми отриманих кредитів та заборгованість
перед кредиторами відображені в бухгалтерському обліку позивача,
тобто перебували на обліку, як про це зазначено у вказаному
пункті. Балансова вартість заборгованості в іноземній валюті
відображена в балансі підприємства позивача, що відповідач не
заперечує.
Посилання відповідача на те, що підпунктом 7.3.6 пункту 7.3
статті 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
передбачено відображення лише в податковому обліку
платника податку розрахункових курсових різниць, не може бути
взято до уваги, оскільки вказана норма не встановлює вимоги щодо
обов'язковості відображення такої заборгованості саме на
податковому обліку. Крім того, вказаний підпункт містить пряме
посилання на результати перерахунку балансової вартості
іноземної валюти, що стосується бухгалтерського обліку.
Бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання,
реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі
інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім
користувачам для прийняття рішень (стаття 1 Закону України „Про
бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
Згідно частини 2 статті 3 даного Закону бухгалтерський облік є
обов'язковим видом обліку, який ведеться
підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види
звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на
даних бухгалтерського обліку.
Основна сума валютного кредиту враховується на рахунку
бухгалтерського обліку шляхом перерахунку такого кредиту,
вираженого у іноземній валюті, у національну валюту. Згідно
підпункту 7.9.1 пункту 7.9 статті 7 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
така сума
кредиту, яка підлягає поверненню, не відображається в
податковому обліку. Згідно ж підпункту 7.3.6 пункту 7.3 статті 7
вказаного Закону на обліку враховуються виключно курсові
різниці, які, в залежності від позитивного або від'ємного
результату такого перерахунку, включаються відповідно або до
валових доходів або до валових витрат.
Суми нарахованих позивачем курсових різниць, у зв'язку з
зростанням курсу іноземної валюти у відношенні до дебітора за
наслідками звітного періоду мають позитивне значення, а тому
відповідно до підпункту 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 вищеназваного
Закону повинні відноситись до валових витрат такого платника -
дебітора, оскільки разом із зростанням курсу іноземної валюти
зростає його заборгованість, визначена у національній валюті
України.
Зі змісту підпункту 7.3.3 та підпункту 7.3.6 пункту 7.3 статті 7
Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
випливає, що ці норми є спеціальними і регулюють
різні правовідносини. Підпункт 7.3.3 пункту 7.3 статті 7
вищезазначеного Закону регулює порядок відображення в
податковому обліку заборгованості в іноземній валюті. Підпункт
7.3.6 пункту 7.3 статті 7 цього ж Закону також є спеціальною
нормою, яка регулює порядок включення суми перерахунку
заборгованості (у зв'язку із зміною курсу іноземної валюти до
валюти України на кінець звітного періоду) до валових доходів
або валових витрат.
З пункту 4 Ухвали Конституційного Суду України від 14.03.2002
року у справі № 2-12/2002 вбачається, що “Зміст положень
пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону 283/97 –ВР викладено чітко.
Зазначена норма встановлює однаковий для усіх випадків порядок
віднесення курсових різниць до складу валових витрат або валових
доходів. Вжите законодавцем слово “будь-яка” іноземна валюта або
заборгованість в іноземній валюті передбачає всі можливі випадки
виникнення курсових різниць, незалежно від підстав їх
отримання”.
З врахуванням вищевикладеного, посилання заявника на порушення
вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 та статті 11 Закону
України “Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
є
безпідставним.
Матеріали справи свідчать про те, що господарські суди першої та
апеляційної інстанцій в порядку статей 43, 101 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно, повно і
об’єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в
їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку
обставинам, викладеним в акті перевірки, на підставі якого
прийнято спірне податкове повідомлення рішення, та обґрунтовано
дійшли висновку, що податкове повідомлення-рішення
Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у м. Запоріжжі від 13.02.2003 року
9 0000410201/0 не відповідає вимогам чинного законодавства, в
зв’язку з чим є недійсним. Крім того, належним чином дослідивши
заперечення відповідача проти позову, суди дійшли обґрунтованого
висновку про недоведеність ним обставин, на які він посилався як
на підставу своїх заперечень (стаття 33 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
). За таких обставин,
суди підставно задовольнили позовні вимоги, керуючись
законом. Як наслідок, прийняті судами рішення та постанова
відповідають положенням статей 84, 105 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
та вимогам, що
викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від
29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
зі
змінами та доповненнями.
Твердження заявника про порушення і неправильне застосування
судами норм матеріального права при прийнятті рішення та
постанови не знайшли свого підтвердження та суперечать
матеріалам справи, в зв’язку з чим підстав для зміни чи
скасування зазначених судових рішень колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11, Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Запорізької області від 26.09.2003
року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду
від 23.03.2004 року у справі № 5/189 господарського суду
Запорізької області залишити без змін, а касаційну скаргу
Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у м. Запоріжжі - без задоволення.