ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.07.2004 Справа N 5/11/03-23/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
В. Овечкіна – головуючого,
Є. Чернова,
В. Цвігун
за участю представників:
- позивача
- відповідача А.Кляров
розглянувши касаційну Спеціалізованої державної
скаргу податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у
м. Запоріжжі
на постанову від 28.04.2004
Запорізького апеляційного господарського суду
у справі № 5/11/03-23/15
за позовом ВАТ “Електрометалургійний завод
“Дніпроспецсталь”
до СДПІ по роботі з великими
платниками податків у м. Запоріжжі
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.02.2004
(суддя Садовий І.В.) в задоволенні позовних вимог відмовлено. В
частині визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
№ 0000510204/0 від 26.07.2002 р. та № 0000510204/1 від
04.10.2002 р. провадження у справі припинено на підставі п. 1-1
ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
25.06.03 (Гол.-Хуторний В.М., судді Коробка Н.Д., Яценко О.М.)
апеляційна скарга задоволена частково, рішення суду по цій
справі змінено, визнане недійсним податкове повідомлення-рішення
від 26.07.2002 р. № 0000510204/0 в частині донарахування податку
на прибуток в розмірі 82530 грн. та штрафних санкції на суму
41265 грн. В решті позовні вимоги залишені без задоволення.
Призначено до стягнення зі Спеціалізованої державної податкової
інспекції по роботі з великими платниками податків у
м. Запоріжжі на користь Відкритого акціонерного товариства
“Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь” ім. А.М. Кузьмина”
державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу.
Спеціалізована ДПІ у м. Запоріжжі просить рішення та постанову у
справі скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити. Свої
вимоги скаржник обґрунтовує тим, що за його переконанням суди
першої та апеляційної інстанцій не врахували вказівки, викладені
в Постанові Вищого господарського суду України від 28.10.2003,
якою справа була направлена на новий розгляд. Крім того скаржник
зазначає, що недійсна угода не може породжувати будь-яких
правових наслідків, в тому числі і податкових.
ВАТ “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь” просить
постанову Запорізького апеляційного господарського суду у справі
змінити в частині відмови в позові, позовні вимоги задовольнити
в повному обсязі. Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що за
його переконанням мета придбання матеріальних цінностей не є
ознакою для їх віднесення до основних фондів.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні
дослідив матеріали справи та вважає правомірним частково
задовольнити касаційну скаргу з наступних підстав.
Визначення поняття “валові втрати” наведено в пункті 5.1. статті
5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств, який
визначає валові витрати, як втрати, що пов’язані з господарською
діяльністю підприємства. Відповідно до статті21 “Закону України
“Про підприємства в Україні” (що був чинним на момент виникнення
спору) відносини підприємства з іншими підприємствами,
організаціями і громадянами в усіх сферах господарської
діяльності здійснюються на основі договорів.
Згідно з положеннями статті 41 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, що діяв у спірний період, договори це дво - або
багатостороння угода. Згідно з статтею 48 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону. Як
вбачається з матеріалів справи, постановою Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 16.11.2001 року у справі
№ 4/3/210д визнаний недійсним договір № 785Д(00), укладений
14.03.2000 між позивачем та ТОВ “ССКгруп”.
Отже, позивач не мав права включати до валових витрат витрати,
які були здійсненні на підставі договору, визнаного
недійсним. Недійсна угода не може породжувані будь-яких правових
наслідків, в тому числі і податкових. Це підтверджується,
зокрема, роз'ясненням Вищого господарського суду України
№ 02-5/111 від 12.03.1999 (із змінами та доповненнями) “Про
деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням
угод недійсними” в пункті 3 якого зазначено, що “угоди, які
містять порушення закону, не породжують будь-яких бажаних
сторонами результатів, незалежно рішення суду і волі сторін та
їх вини в укладенні угоди. Правові наслідки таких угод настають
лише у вигляді повернення сторін в початковій! стан або в інших
формах, передбачених законом”. Тобто відсутні підстави підносити
до складу валових витрат витрати за угодою, яку було визнано
недійсною.
Як вже зазначалося вище, пункт 5.1. статті 5 Закону “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
пов'язує
валові витрати із господарською діяльністю платника. Тобто,
валові втрати це витрати, які пов'язані із господарською
діяльністю платника. Відповідно до статті 21 Закону України “Про
підприємства в Україні” ( 887-12 ) (887-12)
відносини підприємства із
іншими підприємствами в усіх сферах господарської діяльності
здійснюються па підставі договорів. В той же час договір між
позивачем та ТОВ “ССКгруп” було визнано недійсним, тобто витрати
позивача, які він здійснював на підставі цього договору не
пов'язані із його господарською діяльністю, а отже і не повинні
включатися до складу валових витрат. Визнання договору купівлі -
продажу недійсним, тобто таким, який не є юридично значимим,
виключає підстави віднесення витрат за таким договором до
валових витрат, оскільки після визнання договору недійсним він
стає юридично неіснуючим.
Враховуючи наведене колегія суддів констатує, що судами першої
та апеляційної інстанцій підчас розгляду справи не враховано
вказівки викладені в Постанові Вищого господарського суду
України від 28.10.2003у справі щодо дослідження співвідношення в
часі та визначення правових наслідків, пов’язаних з визнанням
недійсною угоди, на підставі якої позивач відносив витрати по
цій угоді до складу валових витрат. Зазначені обставини мають
бути досліджені підчас нового розгляду справи.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 111-7, 111-9, 111-10,
111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційні скарги задовольнити частково.
2. Постанову Запорізького апеляційного господарського суду у
справі № 5/11/03-23/15 від 28.04.2004 та рішення суду по цій
справі скасувати.
3. Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Запорізької області