ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.07.2004 Справа N 41/359-03
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Удовиченка О.С.,
суддів Бур'янової С.С., Грека Б.М.,
розглянувши
касаційну скаргу Будинкоуправління № 99 H-ської КЕЧ, м. Н-ськ
на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 03.03.2004 року
у справі № 41/359-03
за позовом H-ського міжрайонного прокурора в інтересах
держави в особі відділення виконавчої
дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України у H-ському
районі Харківської області
до Будинкоуправління № 99 H-ської КЕЧ, м. Н-ськ
про стягнення 2618,27 грн.,
За участю представників сторін
від позивача не з'явився,
від відповідача не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Харківської області від 16.10.2004
року (суддя Мінаєва О.М.) у позові про стягнення 2618,27 грн.
відмовлено. Суд, в обгрунтування свого рішення посилається на те,
що відповідач є бюджетною організацією і відповідно до Закону
України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування
від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,
які спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
правомірно
сплачував страхові внески за тарифом 0,2 % від суми фактичних
витрат на оплату праці найманих працівників.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
03.03.2004 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано,
прийнято нове рішення, яким стягнуто з відповідача на користь
позивача 2618,27 грн., стягнуто 261,00 грн. державного мита та
118,00 грн. судових витрат на інформаційно - технічне забезпечення
судового процесу.
Доповідач по справі - суддя Бур'янова С.С.
Апеляційний суд, приймаючи зазначену постанову, посилається на те,
що відповідно до Закону України "Про страхові тарифи на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання" ( 2272-14 ) (2272-14)
,
Постанови Кабінету Міністрів України від 13.09.2001 року № 1423
"Порядок визначення страхових тарифів для підприємств, установ та
організацій на загальнообов'язкове державне соціальне страхування
від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання"
( 1423-2000-п ) (1423-2000-п)
для відповідача страховий тариф повинен бути 1%
від суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, а
не 0,2%.
Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, відповідач
звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду
України в якій просить скасувати постанову Харківського
апеляційного господарського суду від 03.03.2004 року та прийняти
нове рішення, посилаючись на невірне застосування судом
апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме ст. 4
Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове
державне соціальне страхування від нещасного випадку на
виробництві та професійного захворювання" ( 2272-14 ) (2272-14)
Заслухавши суддю - доповідача, проаналізувавши правильність
застосування судами норм матеріального і процесуального права,
судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без
задоволення виходячи з наступного.
Як встановлено господарськими судами попередніх судових інстанцій,
відповідач зареєстрований як платник страхових внесків до Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України, що підтверджується страховим
свідоцтвом, виданим відповідно до ст. 10 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
від № 1105-ХІV від
23.09.1999 року.
Як видно з матеріалів справи, відповідач, згідно довідки про
включення до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій
України № 749, є самостійною юридичною особою, державним
комунальним підприємством.
Апеляційний суд, обгрунтовуючи свою постанову, вірно зазначив, що
висновок суду першої інстанції про те, що відповідач повністю
фінансується з державного бюджету України і є такою державною
бюджетною установою, яка повинна сплачувати страхові внески до
Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві
та професійних захворювань України по тарифу 0,2 % від суми
фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, є
помилковим і таким, що не відповідає нормам чинного законодавства.
Господарські суди встановили, що при проведенні перевірки
відділенням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань України у H-ському районі
відповідача у квітні 2003 року, виявлено, що він не відноситься до
мережі установ і організацій, які фінансуються або дотуються з
державного бюджету.
Крім зазначеного, господарські суди встановили, що відповідач не
утримується (не фінансується) за рахунок державного бюджету
України, що підтверджується листами управління Державного
казначейства України у матеріалах справи.
Згідно з положеннями Закону України "Про бюджетний кодекс України"
( 2554-14 ) (2554-14)
від 21.06.2001 року № 2542 ІІІ, бюджетна установа
визначається, як орган, установа чи організація, визначена
Конституцією України, а також установа чи організація, створена у
встановленому порядку органами державної влади, органами
Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування,
яка повністю утримується за рахунок відповідного державного
бюджету чи місцевих бюджетів.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суд апеляційної
інстанції вірно дійшов висновку про те, що згідно з Законом
України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне
соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання" ( 2272-14 ) (2272-14)
, Постанови Кабінету
Міністрів України від 13.09.2001 року № 1423 "Порядок визначення
страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання"
( 1423-2000-п ) (1423-2000-п)
для відповідача страховий тариф складає 1% від
суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, а не
0,2%.
Таким чином, судом апеляційної інстанції надана оцінка фактичним
обставинам у справі, доводам та запереченням сторін, а висновки
суду відповідають нормам чинного законодавства.
За таких обставин, постанова Харківського апеляційного
господарського суду від 03.03.2004 року у справі № 41\359-03 є
такою, що відповідає фактичним обставинам справи, вимогам закону,
а тому підстав для її скасування не має.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Будинкоуправління № 99 H-ської КЕЧ, м. Н-ськ
залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
03.03.2004 року залишити без змін.
Головуючий Удовиченко О.С.
Судді Бур'янова С.С.
Грек Б.М.