ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.07.2004 Справа N 4/3247-6/276
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши ФГ “І”
касаційну скаргу
на постанову від 17.02.2004 р.
Львівського апеляційного
господарського суду
у справі № 4/3247-6/276
господарського суду Львівської області
за позовом ФГ “І”
до ПП О-н Ю.С.
про стягнення 20000 грн.
В С Т А Н О В И В:
Фермерське господарство “І” у серпні 2003 року звернулося в
господарський суд Львівської області з позовом до приватного
підприємця О-н Ю.С. про стягнення заборгованості в сумі 20000
грн. Позовні вимоги обгрунтовувались тим, що згідно з усною
угодою між сторонами у справі відповідач зобов’язався поставити
позивачу борошно на загальну суму 20000 грн., яка була
перерахована 2.04.2002 року позивачем платіжним дорученням № 3
на рахунок відповідача, проте відповідач борошно не поставив,
суму боргу позивачу не повернув.
Рішенням господарського суду Львівської області від 09.10.2003
р. у справі № 4/3247-6/276 в задоволенні позовних вимог
відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
17.02.2004 р. рішення господарського суду Львівської області від
09.10.2003 р. у справі № 4/3247-6/276 залишено без змін.
Постанова мотивована тим, що накладна № 1/2 від 02.04.02 р.
містить підтвердження прийняття борошна СФГ “І”, тобто підпис та
печатку підприємства, підпис на накладній належить О. Д-ну, який
згідно з довідкою ЄДРПОУ № 164 є керівником СФГ “І” (станом на
18.12.01 р.). Ним же і підписана позовна заява про стягнення
коштів в сумі 20000 грн. з відповідача. Скаржник – ФГ “І” не
довів, що він не одержував борошна на суму 20000 грн.
Фермерське господарство “І” в своїй касаційній скарзі просить
скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 17.02.2004 р. та рішення господарського суду Львівської
області від 09.10.2003 р. у справі № 4/3247-6/276, позов
залишити без розгляду. Скаржник вважає, що зазначені рішення та
постанова прийняті з порушенням норм матеріального та
процесуального права. Скаржник посилається на те, що висновки
суду апеляційної інстанції про відпуск відповідачем позивачу
борошна, є безпідставними, оскільки скаржник, як юридична особа,
що наділена цивільною правоздатністю в установленому законом
порядку, позов про стягнення 20000 грн. не заявляв. Позов, який
є предметом судового розгляду, поданий не уповноваженою особою і
не схвалений скаржником. Позовна заява підписана Д-к О.М., який
на час підписання позову не був головою фермерського
господарства “І”, що підтверджується довідкою ФГ “І” № 19912 від
07.10.03, карткою із зразками підписів та відбитком печатки, із
яких вбачається, що з 10.05.2001 р. головою фермерського
господарства “І” була (є по сьогоднішній день) Д-к І.П. Скаржник
вважає, що суди попередніх інстанцій в порушення ст.ст. 4-3, 32,
34, 43, 38 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не витребували трудову
книжку, яка є основним документом про трудову діяльність
працівника, а не довідка статистики, яка має лише довідковий
характер, не є основним документом про трудову діяльність та не
є належним і допустимим доказом посадових повноважень (права
підпису, представництва без довіреності).
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представника ФГ “І”,
перевіривши правильність застосування Львівським апеляційним
господарським судом норм матеріального і процесуального права,
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у
рішенні та постанові господарських судів попередніх інстанцій,
колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла
висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з
таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у серпні 2003 року
фермерським господарством “І” подано позов про стягнення з ПП О-
н Ю.С. 20000 грн. Позов підписаний О.М. Д-к, як головою
фермерського господарства “І”.
Відповідно до п. 1 ст. 81 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський
суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву підписано
особою, яка не має права підписувати її.
Судами попередніх інстанцій не дано повної оцінки доказів для
встановлення наявності чи відсутності обставин, на яких
грунтуються вимоги та заперечення сторін, у зв’язку з чим не
повністю з’ясовані обставини справи, зокрема, щодо повноважень
особи, яка підписала позовну заяву, на час її підписання,
виконання сторонами спірної угоди.
Беручи до уваги, що господарськими судами попередніх інстанцій в
порушення ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не були всебічно і
повно розглянуті всі обставини справи та виходячи з повноважень
касаційної інстанції щодо перевірки повноти встановлення
обставин справи у рішенні або постанові господарського суду,
передбачених частиною 2 ст. 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, відсутність якої унеможливлює
правильність застосування норм матеріального права при вирішенні
спору, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла
висновку, що прийняті у справі судові рішення та постанова
підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду першої інстанції слід взяти до
уваги викладене, всебічно і повно встановити обставини справи та
в залежності від встановленого і відповідно до чинного
законодавства вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційну скаргу фермерського господарства “І” на постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 17.02.2004 р. у
справі № 4/3247-6/276 господарського суду Львівської області
задовольнити частково.
2.Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
17.02.2004 та рішення господарського суду Львівської області від
09.10.2003 р. у справі № 4/3247-6/276 скасувати, справу передати
на новий розгляд до господарського суду Львівської області.