ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
 
                           ПОСТАНОВА
 
                        ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
 
 13.07.2004                                    Справа N 37-17/114
 
   Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:
 
                 Т. Дроботової - головуючого
                 Н. Волковицької
                 Г. Фролової
 
за участю представників:
позивача         А.А.А. - дов. від 12.07.2004 р.
 
відповідача      Б.Б.Б. - дов. від 06.07.2004 р.
                 В.В.В. - дов. від 09.07.2004 р.
                 Г.Г.Г. - дов. від 27.05.2004 р.
 
розглянувши у відкритому
судовому  засіданні
касаційну скаргу Н-ської    міжрайонної    державної    податкової
                 інспекції у м. Р-ську
 
на постанову     від 25.03.2004 р. Дніпропетровського апеляційного
                 господарського суду
 
у справі         № 37-17/114 господарського суду Дніпропетровської
                 області
 
за позовом       Н-ської    міжрайонної    державної    податкової
                 інспекції у м. Р-ську
 
до               Приватного підприємства  "XXX"
 
про   визнання   суми   податкового   зобов'язання,  нарахованої з
використанням непрямого методу
 
                      В С Т А Н О В И В:
 
Н-ська МДПІ  у  м.  Р-ську  звернулась  до   господарського   суду
Дніпропетровської   області  з  позовом  про  визнання  податкових
зобов'язань ПП "XXX" з податку на прибуток у сумі 389400  грн.,  в
тому  числі  фінансові  санкції у розмірі 35400 грн.  за непрямими
методами.
 
Підставою для застосування  Н-ської  МДПІ  у  м.  Р-ську  відносно
відповідача    непрямих   методів   визначення   суми   податкових
зобов'язань  з  податку  на  прибуток  є  ненадання   відповідачем
бухгалтерських  документів  для  проведення тематичної перевірки з
питаннь повноти нарахування  податку  на  прибуток  за  1  квартал
2002р., про що 27.09.2002р був складено акт перевірки.
 
Рішенням господарського   суду   Дніпропетровської   області   від
31.10.2003р.  (суддя  Кеся  Н.Б.)  у  задоволенні  позовних  вимог
відмовлено.
 
Рішення суду  мотивоване  тим,  що позивач не довів суду наявність
обставин визначених у підпункті 4.3.1 пункту 4.3 статті  4  Закону
України  "Про  порядок  погашення  зобов'язань  платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
        ,  які
давали  йому  підстави застосовувати непрямі методи визначення сум
податкових зобов'язань.
 
Крім   того,  позивачем  в  порушення  приписів  вказаного  Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
        ,  не   було  надано  обґрунтованого  рішення керівника
органу  державної  податкової  служби  про  застосування  непрямих
методів   визначення  сум  податкових  зобов'язань  з  визначенням
підстав його прийняття.
 
За апеляційною скаргою Н-ської МДПІ у м.  Р-ську Дніпропетровський
апеляційний  господарський  суд  переглянув рішення господарського
суду Дніпропетровської області  від  31.10.2003р.  в  апеляційному
порядку і постановою від 25.03.2004р.  залишив його без змін з тих
же підстав.
 
Н-ська МДПІ у м.  Р-ську  подала  до  Вищого  господарського  суду
України   касаційну   скаргу   на   постанову   Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 25.03.2004р.,  в якій просить
рішення  та  постанову  у  даній справі скасувати,  позовні вимоги
задовольнити,  мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне
застосування  судом норм матеріального права,  а саме,  підпунктів
4.3.1,  4.3.2 пункту 4.3 статті 4;  підпункту 19.3.6  пункту  19.3
статті  19  Закону  України  "Про  порядок  погашення  зобов'язань
платників  податків  перед  бюджетами  та   державними   цільовими
фондами"  ( 2181-14  ) (2181-14)
          та  Методики  визначення  сум  податкових
зобов'язань за непрямими методами.
 
При визначенні податкових зобов'язань за  непрямим  методом,  МДПІ
використовувала  метод  економічного  аналізу,  який  базується на
взаємозв'язку і  взаємозалежності  різних  економічних  показників
(валові  доходи,  валові  витрати  та  інше)  і застосовується для
оцінки таких елементів податкової бази:
 
- приросту активів платника  податків,  який  визначається  шляхом
перевірки  наявності  та  порівняння активів у процесі провадження
господарської діяльності такого платника податків;
 
- обсягів реалізації та  придбання  продукції,  які  можуть  також
розраховуватися  на  підставі  аналізу інвентаризації запасів цієї
продукції на початок та кінець звітного періоду.
 
Заслухавши доповідь судді - доповідача та  пояснення  присутніх  у
судовому   засіданні   представників  сторін,  перевіривши  наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові,  колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
 
Відповідно до  вимог  статті  111-7  Господарського процесуального
кодексу  України  ( 1798-12  ) (1798-12)
          касаційна  інстанція  виходить  з
обставин,  встановлених у даній справі судом першої та апеляційної
інстанції, а саме.
 
Н-ська МДПІ у  м.  Р-ську  04.10.2002р.  було  прийнято  податкове
повідомлення  -  рішення  0001642301/0  про визначення податкового
зобов'язання з податку на прибуток методом  економічного  аналізу:
основний платіж - 354000 грн., штрафні санкції - 35400грн.
 
Загальна сума  податкового  зобов'язання,  визначена  у  вказаному
податковому повідомленні - рішенні на підставі акта документальної
перевірки від 27.09.2002р.
 
ПП "XXX"  відмовилося узгодити податкове зобов'язання,  оскарживши
згадані  податкові  повідомлення  -  рішення  в  адміністративному
порядку.
 
Порядок застосування    непрямих    методів   органами   державної
податкової служби регулюється нормами Закону України "Про  порядок
погашення   зобов'язань  платників  податків  перед  бюджетами  та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
        .
 
Приписи вказаного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
         чітко обмежують випадки, коли
допускається застосування таких непрямих методів.
 
Відповідно   до  підпункту  4.3.1 пункту 4.3 статті 4 цього Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
         сума податкових зобов'язань  може  бути  визначена  за
непрямим  методом,  якщо  контролюючий  орган  не  може самостійно
визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з
підпунктом  "а"  підпункту 4.2.2  пункту 4.2 статті 4 цього Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
         (неподання платником  податків  у  встановлені  строки
декларації)    у    зв'язку    з   не   встановленням   фактичного
місцезнаходження підприємства чи його  відокремлених  підрозділів,
місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи
його  посадових  осіб   від   надання   відомостей,   передбачених
законодавством,  а також, якщо неможливо визначити суму податкових
зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків  податкового
обліку   або   відсутністю   визначених  законодавством  первинних
документів.
 
Цей метод може застосовуватися також у випадках,  коли  декларацію
було подано,  але під час документальної перевірки, що проводиться
контролюючим органом,  платник податків не підтверджує розрахунки,
наведені  у  декларації,  наявними  документами  обліку у порядку,
передбаченому законодавством.
 
Згідно з пунктом 4.3.4.  цієї ж норми  ( 2181-14  ) (2181-14)
          застосування
непрямого  методу  для визначення податкових зобов'язань платників
податків у випадках, не передбачених цим пунктом, не дозволяється.
 
Відповідно до підпункту  19.3.6.  пункту  19.3  статті  19  Закону
України  "Про  порядок  погашення  зобов'язань  платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
         до  1
січня  2005  року  діє  правило,  за  яким  якщо  платник податків
відмовляється   узгодити   податкове   зобов'язання,    нараховане
податковим  органом  з використанням непрямого методу,  податковий
орган зобов'язаний звернутися до суду з позовом про визнання такої
суми податкового зобов'язання. При цьому обов'язок доведення того,
що таке нарахування було зроблено належним чином,  покладається на
податковий орган.
 
Як вбачається  з  матеріалів справи та встановлено судом першої та
апеляційної  інстанції,   рішення   керівника   органу   державної
податкової служби про застосування непрямих методів визначення сум
податкових  зобов'язань  не  приймалось,  а  акт   перевірки,   за
результатами  якого  було  донараховано  податкове зобов'язання за
непрямими методами,  взагалі не містить будь  яких  посилань  щодо
необхідності  застосування  непрямих  методів  для визначення суми
податкового зобов'язання.
 
У підпункті 4.3.4 пункту 4.3 статті 4 цього  Закону  ( 2181-14  ) (2181-14)
        
зазначено,   що   застосування  непрямого  методу  для  визначення
податкових  зобов'язань  платників   податків   у   випадках,   не
передбачених цим пунктом, не дозволяється.
 
Беручи до  уваги встановлені судом першої та апеляційної інстанції
обставини справи щодо відсутності випадків,  визначених  у  пункті
4.3  статті  4  Закону  України "Про порядок погашення зобов'язань
платників  податків  перед  бюджетами  та   державними   цільовими
фондами"  ( 2181-14 ) (2181-14)
         для визначення суми податкового зобов'язання
за непрямими методами,  судова колегія вважає, що судові рішення у
даній   справі  прийняті   відповідно  до  вимог  вказаного Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
        , є обґрунтованими та законними.
 
Керуючись статтями 111-7,  пунктом 1 статті 111-9,  статтею 111-11
Господарського  процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  Вищий
господарський суд України
 
                    П О С Т А Н О В И В:
 
Рішення господарського   суду   Дніпропетровської   області    від
31.10.2003 р.   та   постанову   Дніпропетровського   апеляційного
господарського  суду  від  25.03.2004  р.  у  справі  №  37-17/114
господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін, а
касаційну скаргу Н-ської МДПІ у м. Р-ську - без задоволення.
 
Головуючий Т. Дроботова
Су д д і   Н. Волковицька
           Г. Фролова