ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.07.2004 Справа N А30/51-А10/26
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.,
суддів Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув касаційну ТзОВ “Барс”
скаргу
на постанову від 20.11.03 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду
у справі № А30/51-А10/26 господарського суду
Дніпропетровської області
за позовом ТзОВ “Барс”
до 1. Виконавчого комітету Підгородненської
міської ради
2. Відділення державного казначейства у
Дніпропетровському районі смт. Ювілейне
3. Приватного підприємця Равшанової Н.Т.,
смт, Підгородне
4. Підгородненської міської ради,
м. Підгородне
3-тя особа без Дніпропетровський відділ земельних ресурсів
самостійних вимог в Дніпропетровському районі
про визнання недійсним акту
У справі взяли участь представники:
- позивача: не з’явилися
- відповідача: не з’явилися
Позивач звернувся з позовом до відповідачів, в якому просив:
- рішення виконавчого комітету Підгородненської міської ради
Дніпропетровського району і області від 27 01 2000р.№ 15 визнати
недійсним;
- рішення виконавчого комітету Підгородненської міської ради
Дніпропетровського району і області від, 21,08.2002 року № 254
визнати недійсним;
- рішення Підгородненської міської ради 4-ї сесії 24 скликання
від 11 09,2002 року визнати недійсним;
- зобов'язати приватного підприємця Равшанову Наталю Трохимівну
усунути перешкоди у користуванні орендованою ТОВ “Барс”
земельною ділянкою по вул. Кільченській, 2-6 в м. Підгородне
шляхом переносу свого торгівельного кіоску за межі вище
визначеної земельної ділянки площею 84 кв.м. ; зобов'язати
Підгородненську міську раду та виконком Підгородненської міської
ради Дніпропетровського району і області солідарно виплатити на
користь ТОВ “Барс” 50 грн. в рахунок відшкодування витрат на
установку торгового кіоску на попереднє місце;
- стягнути на користь ТОВ “Барс” з Підгородненської міської ради
Дніпропетровського району і області та з виконавчого комітету
Підгородненської міської ради Дніпропетровського району і
області солідарно в рахунок відшкодування завданої матеріальної
шкоди 22300грн.;
- стягнути на користь ТОВ “Барс” з Підгородненської міської ради
Дніпропетровського району і області та з виконавчого комітету
Підгородненської міської ради Дніпропетровського району і
області солідарно в рахунок відшкодування завданої моральної
шкоди 33000 грн. та судові витрати.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
27.06.03 позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсними
п.п. 1,3 рішення Підгородненської міської ради 4 сесії 24
скликання від 11.09.02 “Про порушення правил торгівлі, незаконну
торгівлю лікеро-горілчаними виробами, ігнорування рішень міської
ради та виконкому”, в решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто
з Підгородненської міської ради на користь ТОВ “Барс” витрати по
сплаті державного мита в розмірі 85 грн., 118 грн. витрат,
пов’язаних з інформаційно - технічним забезпеченням судового
процесу, 500 грн. витрат, пов’язаних з оплатою послуг адвоката.
Відносно відділення Державного казначейства у Дніпропетровському
районі провадження по справі припинено на підставі п. 4 ст. 80
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
(суддя Євстигнєєва).
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 20.11.03 рішення господарського суду залишено без змін.
Постанову мотивовано тим, що рішення Підгородненської міської
ради від 27.01.00№ 15, від 21.08.02 № 254 – відповідають діючому
законодавству і прийняті в межах повноважень виконкому, а
рішення Підгородненської міської ради 4 сесії 24 скликання від
11.09.02 не ґрунтуються на фактичних обставинах і не
підтверджуються актами перевірки про незаконну торгівлю
лікеро-горілчаними виробами, розмір матеріальної та моральної
шкоди не доведений належними доказами.
Не погоджуючись з винесеними судовими рішеннями, ТзОВ “Барс”
звернувся з касаційною скаргою, в якій просить прийняті рішення
господарського суду та постанову апеляційного господарського
суду змінити:
1. рішення виконавчого комітету Підгородненської міської ради
від 27.01.2000 № 15 визнати недійсним;
2. рішення виконавчого комітету Підгородненської міської ради
Дніпропетровського району та області від 21.08.02 № 254 визнати
недійсним;
3. зобов’язати приватного підприємця Равшанову Н.Т. усунути
перешкоди в користуванні орендованою ТОВ “Барс” земельну ділянку
по вул.Кильчинській 2-б в м. Підгородне шляхом переносу
торгівельного кіоску за межи земельної ділянки площею 84 кв.м.
4. зобов’язати Підгородненську міську раду та виконком
Підгородненської міської ради Дніпропетровського району та
області солідарно сплатити на користь ТОВ “Барс” 50 грн.
відшкодування затрат на установку торгівельного кіоску на
колишне місце;
5. стягнути на користь ТОВ “Барс” з Підгородненської міської
ради та виконавчого комітету Підгородненської міської ради
Дніпропетровського району Дніпропетровської області солідарно за
рахунок відшкодування матеріальної шкоди в сумі 22300 грн.;
6. стягнути на користь ТОВ “Барс” з Підгородненської міської
ради та виконавчого комітету Підгородннської міської ради
Дніпропетровського району Дніпропетровської області солідарно за
рахунок відшкодування моральної шкоди в сумі 3300 грн.;
7. перерозподілити судові витрати.
В касаційній скарзі ТОВ “Барс” посилається на невідповідність
висновків попередніх судових інстанцій дійсним обставинам
справи, а саме, що цифри 9,2 м, зазначені в землеустроітельній
справі фальсифіковані та не відповідають дійсним обставинам
справи. Що рішенням виконавчого комітету № 262 та № 15 земельну
ділянку площею 84 кв.м. , виділену для ТОВ “Барс” та площею 28
кв.м. для ПП Равшановой було виділено за одною й тою ж адресою;
що представники відповідача-1 та Земельних ресурсів не надали до
суду код земельних ділянок ТОВ “Барс” та ПП Равшановой; що
судами попередніх інстанцій неправомірно відмовлено в
відшкодуванні моральної шкоди.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Господарський суд має право визнати акт державного чи іншого
органу недійсним з підстав невідповідності його вимогам чинного
законодавства або визначений законом компетенції органу, який
видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акта недійсним є
також порушення у зв’язку з його прийняттям прав та охоронюваних
законом інтересів підприємства-позивача у справі.
Суди попередніх інстанцій повно, всебічно дослідили надані
сторонами докази, належно їх оцінили і дійшли обґрунтованого
висновку, що спірні рішення відповідача-1 відповідають чинному
законодавству, при цьому виходили з наступного.
Рішенням виконкому комітету Підгородненської міської ради від
Дніпропетровського району від 24.11.99 № 262 ТОВ “Барс” надана в
тимчасове користування земельна ділянка площею 131
кв.м. розташована за адресою по вул.Кільчинській,2-б,
затверджено договір оренди про тимчасове користування землею
строком на 10 років. Попередніми судовими інстанціями
встановлено, що земельна ділянка ТОВ “Барс” знаходиться на
відстані 9,2 м від ринку “Кільчень”.
Рішенням виконкому комітету Підгородненської міської ради від
27.01.2000 № 15 від 27.01.00 Приватному підприємцю Равшановій
Н.Т. була виділена земельна ділянка площею 28 кв. м. по
вул.Кільчинській, 2-б за рахунок земель Підгородненської міської
ради. Відведення земельної ділянки в натурі оформлене актом за
участю землевпорядної служби районного відділу земельних
ресурсів. Цим же рішенням було затверджено договір тимчасового
користування землею строком на 25 років для встановлення кіоску
для реалізації товарів харчової групи. Земельна ділянка складає
28 кв.м.
Як встановлено судами передніх інстанцій земельна ділянка ПП
Равшанової знаходиться на відстані 2 м від ринку “Кільчень” і не
накладається на земельну ділянку “Барс”.
Відповідно до п. 7 ст. 31 Закону України “Про місцеве
самоврядування в Україні” ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
до відання виконавчих
органів сільських, селищних, міських рад відноситься
встановлення на відповідній території режиму використання та
забудови земель, на яких передбачена перспективна містобудівна
діяльність. Тому рішення відповідача –1 № 254 від 21.08.02
прийнято їм в межах його компетенції та підстави для його
скасування відсутні.
Решта доводів касаційної скарги зводяться до посилання на
недоведеність обставин справи та необхідності вирішення
касаційною інстанцією питань про надання переваги доказів
відповідача над іншими, тобто здійснення відмінної від місцевого
та апеляційного суду оцінки доказів, що суперечить вимогам
ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, тому до уваги не приймаються.
Посилання скаржника на те, що попередніми судовими інстанціями
невірно застосовані вимоги ст. 440 ГК України щодо відшкодуваня
моральної шкоди у зв’язку з прийняттям незаконних рішень
відповідачем 1 до уваги колегією суддів не приймаються,
Згідно ст. 440 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
обов'язок по відшкодуванню
шкоди настає в тому разі, якщо особа вчинила неправомірні дії,
для потерпілого настали шкідливі наслідки і між діями винної
особи і настанням шкідливих наслідків існує причинний зв'язок.
Відсутність вини є підставою для відмови в позові про
відшкодування шкоди.
Відповідно до ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, позивачем не
доведено наявність причинно-наслідкового зв’язку між заподіяною
шкодою та протиправними діями заподіювача.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТзОВ “Барс” залишити без задоволення, рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.03 та
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 20.11.03 у справі № А30/51-А10/26 господарського суду
Дніпропетровської області - без змін.