ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.07.2004 Справа N 8/80
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді,
суддів;
За участю представників позивача - присутній,
відповідача - не з`явились,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м. Н-ськ
касаційну скаргу ТОВ виробничо-комерційної фірми "ХХХ"
на рішення господарського суду Ч-ської області
від 21.01.2004 року
та постанову Я-ського апеляційного господарського
суду від 24.02.2004 року
у справі № Х1
за позовом дочірнього підприємства фірми "YYY"
до ТОВ виробничо-комерційної фірми "ХХХ"
про стягнення 12729,52 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Ч-ської області від 21.01.2004 року у
справі № Х1 (суддя А.А.А.) позов дочірнього підприємства фірми
"YYY" (далі - Підприємство) до ТОВ виробничо-комерційної фірми
"ХХХ" (далі - Товариство) про стягнення 12729,52 грн. суми збитків
задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 12729,52
грн., витрати по сплаті державного мита та витрати по сплаті
інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Постановою Я-ського апеляційного господарського суду від
24.02.2004 року (судді: Б.Б.Б., В.В.В., Г.Г.Г.) рішення
господарського суду Ч-ської області від 21.01.2004 року залишене
без змін.
Товариство у поданій касаційній скарзі просить рішення
господарського суду Ч-ської області від 21.01.2004 року та
постанову Я-ського апеляційного господарського суду від 24.02.2004
року скасувати, в позові відмовити. В обґрунтування своїх вимог
скаржник посилається на те, що судами першої та апеляційної
інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та
процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових
рішень.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача,
обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку
обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій
норм матеріального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено,
що між сторонами укладено договір №104 від 07.01.2004 року на
транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажів
автомобільним транспортом, відповідно до умов якого, позивач
зобов'язався надати одноразове замовлення, підготувати вантаж та
супровідні документи, завантажити автомобіль та сплатити
виставлені відповідачем рахунки-фактури за актами виконаних робіт.
Відповідач в свою чергу зобов'язався здійснити перевезення вантажу
за маршрутом, зазначеним позивачем в замовлені, доставити вантаж в
пункт призначення, здати його вантажоодержувачу за актом з участю
водія-експедитора, а в разі затримки, аварії або інших не
передбачуваних обставин - терміново інформувати позивача.
Відповідно до умов Договору, відповідальність за збереження
вантажу з моменту його прийняття несе відповідач. В разі
пошкодження, псування, нестачі вантажу з вини відповідача, він
відшкодовує позивачеві збитки в розмірі фактичної вартості
вантажу.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій також
встановлено, що Договір підписаний повноважними представниками
сторін, за змістом відповідає чинному законодавству, недійсним у
встановленому законом порядку не визнавався.
На виконання умов зазначеного договору, 11.01.2003 року позивач
завантажив автомобіль товаром на загальну суму 56158,90 грн., що
підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними
та видатковими накладними. Факт приймання вантажу до перевезення
також підтверджується підписом водія на товарно-транспортних
накладних.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими
судами, на місце призначення було доставлено лише частину вантажу
на суму 43429,38 грн. за товарно-транспортною накладною №170283.
Зазначені обставини стали підставою для звернення Підприємства до
господарського суду з позовом про стягнення з Товариства збитків
на суму 12729,52 грн. вартості втраченого відповідачем товару.
Враховуючи наведене, висновок судів першої та апеляційної
інстанцій про задоволення позовних вимог є правомірним.
Встановивши наведені обставини справи, суди правильно застосували
до спірних правовідносин положнення ст.ст. 161, 203, 363 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
.
Доводи касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної
інстанції не взяли до уваги рішення суду з кримінальної справи
прийнятого відносно винної у заподіянні шкоди відповідачу особи,
не беруться судом до уваги, оскільки наявність такого рішення не
звільняє відповідача від відповідальності за невиконання
договірних зобов'язань.
Враховуючи наведене, обставини справи судами першої та апеляційної
інстанцій встановлені шляхом повного, всебічного та об'єктивного
розгляду справи і відповідають доказам, які містяться в матеріалах
справи.
Крім того, згідно вимог ч.ч. 1, 2 ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті
рішення господарського суду Ч-ської області від 21.01.2004 року та
постанови Я-ського апеляційного господарського суду від 24.02.2004
року у справі № Х1 судами правильно застосовані норми
матеріального права, в зв'язку з чим, підстави для зміни або
скасування вказаних судових актів відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТОВ виробничо-комерційної фірми "ХХХ" залишити
без задоволення, постанову Я-ського апеляційного господарського
суду від 24.02.2004 року у справі № Х1 залишити без змін.