ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.07.2004 Справа N 3/157
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді,
суддів;
За участю представників позивача - присутній,
відповідача - присутній;
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м. Н-ськ
касаційну скаргу Ч-ської райдержадміністрації
на постанову Р-ського апеляційного господарського
суду від 02.12.2003 року
у справі № Х7
за позовом ВАТ "ХХХ" в особі центру
електрозв'язку № Х ВАТ "ХХ"
до Ч-ської райдержадміністрації
про стягнення 32652,39 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Я-ської області від 19.07.2003 року
(суддя А.А.А.) позов ВАТ "ХХХ" в особі центру електрозв'язку № Х
ВАТ "ХХХ" (далі - Центр електрозв'язку № Х) до Ч-ської
райдержадміністрації про стягнення боргу в сумі 32652,39 грн. з
урахуванням суми пені та процентів річних, задоволено частково:
стягнуто з відповідача на користь позивача 11857,54 грн. боргу,
882 грн. процентів річних, в задоволенні решти позовних вимог
відмовлено.
Постановою Р-ського апеляційного господарського суду від
02.12.2003 року (судді: Б.Б.Б., В.В.В., Г.Г.Г.) рішення
господарського суду Я-ської області від 19.07.2003 року скасоване,
стягнуто з відповідача на користь позивача 29402,80 грн. боргу,
пеню у сумі 2367,51, проценти річних на суму 882,80 грн., витрати
по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
Ч-ська райдержадміністрація у поданій касаційній скарзі просить
постанову Р-ського апеляційного господарського суду від 02.12.2003
року скасувати та припинити провадження у справі. В обґрунтування
своїх вимог скаржник посилається на те, що судом апеляційної
інстанції неправильно застосовані норми матеріального та
процесуального права, що призвело до прийняття незаконної
постанови.
Колегія суддів, вислухавши пояснення представників сторін,
обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку
обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій
норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
господарський суд у
виняткових випадках вправі з урахуванням інтересів сторін, що
заслуговують на увагу, зменшити належну до сплати неустойку
(штраф, пеню)
Господарський суд першої інстанції, приймаючи рішення про часткове
задоволення позовних вимог, зменшив розмір неустойки на 100% та в
цій частині відмовив у задоволенні позову на підставі ст. 83 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, обґрунтовуючи своє рішення неналежним
фінансуванням відповідача, як бюджетної установи, в період за який
склалась заборгованість.
Однак, зазначеними нормами Цивільного та Господарського
процесуального кодексів України суду надане право зменшувати
розмір стягуваної неустойки, а не виключати її стягнення повністю,
з одночасною відмовою у позові в цій частині.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази неналежного
фінансування Ч-ської райдержадміністрації, в зв'язку з чим
висновок суду про звільнення відповідача від відповідальності, у
вигляді стягнення пені, є передчасним.
Відповідно до ст. 80 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, закінчення строку
позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в
позові. Якщо господарський суд визнає поважною причину пропуску
строку позовної давності , порушене право підлягає захистові.
Разом з тим, рішення суду першої інстанції не містить з'ясування
обставин, щодо поважності пропуску позивачем строку позовної
давності в частині стягнення суми боргу що утворився до 1-го
травня 2000 року, в зв'язку з чим суд передчасно відмовив в цій
частині позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції зазначені вимоги закону також не
врахував, задовольнивши позовні вимоги у повному обсязі, без
урахування пропуску позивачем строку позовної давності в частині
стягнення суми боргу за березень-травень 2000 року.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що в порушення ст.
43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарські суди першої та апеляційної
інстанцій не врахували вимоги закону, не розглянули в судовому
процесі всебічно, повно і об'єктивно всі обставини справи в їх
сукупності.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у пункті 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
обґрунтованим визнається рішення, в якому
повно відображені обставини, що мають значення для даної справи,
висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є
вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними
доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.
Враховуючи вимоги ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, відповідно до
яких касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази, оскаржувані рішення та постанова підлягають скасуванню, а
справа направленню на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене та
вирішити спір відповідно до вимог закону.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Ч-ської райдержадміністрації задовольнити
частково.
Рішення господарського суду Я-ської області від 19.07.2003 року та
постанову Р-ського апеляційного господарського суду від 02.12.2003
року у справі № Х7 скасувати, справу передати на новий розгляд
господарському суду Я-ської області.