ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.07.2004 Справа N 20/320
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді,
суддів;
За участю представників позивача - не з'явились,
відповідача - не з`явились,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м. Н-ськ
касаційну скаргу підприємства "ХХХ" Союзу організацій
інвалідів України
на рішення господарського суду Ч-ської області
від 03.11.2003 року
та постанову Ч-ського апеляційного господарського
суду від 29.01.2004 року
у справі № Х1
за позовом ВАТ "YYY"
до підприємства "ХХХ" Союзу організацій
інвалідів України
про стягнення 33804,24 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Ч-ської області від 03.11.2003 року у
справі № Х1 (суддя А.А.А.) позов ВАТ "YYY" до підприємства "ХХХ"
Союзу організацій інвалідів України (далі - Підприємство) про
стягнення 33804,24 грн. суми боргу з урахуванням індексу інфляції
та пені задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь
позивача 23516,84 грн. суми основного боргу, витрати по сплаті
держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Ч-ського апеляційного господарського суду від
29.01.2004 року (судді: Б.Б.Б., В.В.В., Г.Г.Г.) рішення
господарського суду Ч-ської області від 03.11.2003 року змінене:
стягнуто з відповідача на користь позивача 23516,84 грн. суми
основного боргу, 1797,25 грн. інфляційних, витрати по сплаті
держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу, в задоволенні решті позовних вимог відмовлено.
Підприємство у поданій касаційній скарзі просить рішення
господарського суду Ч-ської області від 03.11.2003 року та
постанову Ч-ського апеляційного господарського суду від 29.01.2004
року скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського
суду першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог скаржник
посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій
неправильно застосовані норми матеріального та процесуального
права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення,
дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної
інстанцій норм матеріального права, вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено,
що між сторонами укладено договір №01/061 від 01.02.2002 року на
експлуатацію залізничної колії (далі - Договір).
Відповідно до умов Договору позивач зобов'язався здійснювати
подання вагонів на колію відвантаження-навантаження та забирати
вагони при наявності вільного локомотиву за повідомленням, за
письмовою вимогою відповідача здійснювати своїм локомотивом
маневрову роботу на фронтах навантаження-вивантаження відповідача.
Відповідач в свою чергу зобов'язався оплачувати надані позивачем
послуги.
Відповідно до п. 3.8 Договору, сторони визначили, що оплата за
надані залізничні послуги здійснюється відповідачем по виставленим
позивачем рахункам не пізніше 10 календарних днів з дня
виставлення рахунку про оплату, шляхом перерахування коштів на
розрахунковий рахунок.
У разі порушення строків оплати послуг, передбачених пунктом 3.8
Договору відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,2% від суми
платежу за кожний день прострочи виконання грошового зобов'язання.
Господарськими судами також встановлено, що на виконання умов
Договору, позивач надав відповідачу відповідні послуги на загальну
суму 23516,84 грн., що підтверджується наявними в матеріалах
справи відомостями за користування вагонами та не заперечується
відповідачем.
Разом з тим, відповідач свої зобов'язання по оплаті наданих
позивачем послуг не виконав.
Відповідно до ст. 214 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, боржник, який
прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора
зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого
індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти
річних з простроченої суми, якщо законом або договором не
встановлений інший розмір процентів
Враховуючи наведене, висновок суду апеляційної інстанції про
задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного
боргу та часткове задоволення вимоги про стягнення індексу
інфляції є правомірним.
Встановивши наведені обставини справи, суди правильно застосували
до спірних правовідносин положення ст.ст. 161, 162, 214 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
.
Доводи касаційної скарги про закінчення шестимісячного строку
позовної давності за заявленою вимогою, не приймаються до уваги
виходячи з наступного.
Відповідно до змісту ст.ст. 136, 137 Статуту залізниць України
( 457-98-п ) (457-98-п)
, шестимісячний строк позовної давності
розповсюджується на відносини пов'язані з пред'явленням позовів до
залізниць, а також залізницями до вантажовідправників,
вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту.
Разом з тим, позов заявлено ВАТ "YYY".
Згідно ст. 72 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, скорочений строк позовної
давності застосовується до позовів, що випливають з перевозки
вантажів, пасажирів і багажу.
Однак, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, між
сторонами склалися відносини пов'язані з наданням послуг, що не є
послугами з перевезення.
Враховуючи наведене, обставини справи судами першої та апеляційної
інстанцій встановлені шляхом повного, всебічного та об'єктивного
розгляду справи і відповідають доказам, які містяться в матеріалах
справи.
Крім того, згідно вимог ч.ч. 1, 2 ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті
постанови Ч-ського апеляційного господарського суду від 29.01.2004
року судом правильно застосовані норми матеріального права, в
зв'язку з чим, підстави для зміни або скасування вказаної
постанови відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу підприємства "ХХХ" Союзу організацій інвалідів
України залишити без задоволення, а постанову Ч-ського
апеляційного господарського суду від 29.01.2004 року у справі № Х1
залишити без змін.