ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2004                                       Справа N 21/600

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши касаційну        ВАТ “А”

скаргу

на постанову                 Київського апеляційного

                             господарського суду від 27.10.2003

                             року

у справі за позовом          ВАТ “А”

до                           ТОВ “Т”

про   стягнення 313 376,51 грн.

                       В С Т А Н О В И В:

у  червні  2003 року, ВАТ “А” звернулась до суду  з  позовом,  у

якому   посилаючись  на  заборгованість  ТОВ  “Т”  по   договору

№  197  від  07.08.2001 року та нездійснення ним розрахунків  за

надані  послуги просило стягнути з відповідача на  його  користь

282  103,94 грн. боргу, 20 537,17 пені за несвоєчасні розрахунки

та 10 735,40 грн. відсотків, а всього 313 376,51 грн.

Рішенням  господарського суду міста Києва від  09.07.2003  року,

залишеним    без   змін   постановою   Київського   апеляційного

господарського  суду  від 27.10.2003 року у  задоволенні  позову

відмовлено.

У  касаційній скарзі позивач посилається на неправильну  правову

оцінку судами обставин справи і просить постановлені ними судові

рішення скасувати та прийняти постанову про задоволення позову.

Заслухавши  суддю – доповідача, пояснення представників  сторін,

зокрема  і  після оголошеної судом до 08.07.2004  року  перерви,

перевіривши  матеріали справи та обговоривши наведені  позивачем

мотиви  судова колегія вважає, що рішення суду першої  інстанції

та  постанова апеляційного суду підлягають скасуванню, а  справа

направленню на новий судовий розгляд виходячи з наступного.

Відмовляючи  у задоволенні позову суд першої інстанції  послався

на  те, що розірвання за взаємною згодою сторін договору  №  197

від   07.08.2001  року  припиняє  права  та  обов‘язки  за   цим

договором,  що  виключає право позивача на  стягнення  боргу  та

штрафних санкцій.

Проте  з наведеними судом мотивами відмови у позові, які визнані

правильними і судом апеляційної інстанції погодитись  не  можна,

оскільки  ці  висновки  не ґрунтуються на матеріалах  справи  та

правових нормах, що регулюють спірні правовідносини.

Укладаючи  30.06.2002  року  угоду про  розірвання  за  взаємною

згодою договору № 197 від 7.08.2001 року сторони припинили  його

дію на майбутнє як індивідуального регулятора їх відносин що  не

припиняє  взаємних зобов’язань сторін, які виникли при виконанні

договору,  а  тому висновки суду про зворотне не  можна  визнати

правильними,   а   постановлені  судові  рішення   законними   і

обґрунтованими.

При  новому  розгляді справи суду необхідно врахувати  наведене,

повно  та всебічно перевірити дійсні обставини справи,  дати  їм

належну   правову  оцінку  і  в  залежності  від   встановленого

постановити законне і обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-9, 111-11 ГПК  України

( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України, -

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Рішення  господарського суду міста Києва  від  09.07.2003  року,

постанову  Київського  апеляційного  господарського   суду   від

27.10.2003  року скасувати, а справу направити на новий  судовий

розгляд у іншому складі суддів.