ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.07.2004 Справа N 20/433-(1/347)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого (доповідача),
суддів
за участю повноважних представників:
позивача
відповідача
розглянувши у Державного ВАТ "С", ТзОВ "ВП"
відкритому
судовому засіданні
касаційні скарги
на постанову від 14 квітня 2004 року
Донецького апеляційного
господарського суду
у справі № 20/433-(1/347)
за позовом ТзОВ "ВП"
до Державного ВАТ "С"
про стягнення 524922, 45 грн.,
та за зустрічним позовом Державного ВАТ "С"
до ТзОВ "ВП"
про стягнення 88604, 54 грн.,
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2002 року позивач звернувся до господарського суду
Луганської області з позовом до відповідача про стягнення збитків
в сумі 240201, 45 грн., в зв'язку з неналежним виконанням
відповідачем зобов'язань за договором № 15 від 12.09.2000 року на
транспортне обслуговування, у тому числі суми 239039, 45 грн.
збитків; суми 1162 грн. збитків у вигляді понесених витрат - плата
за користування вагонами.
Рішенням господарського суду Луганської області від 28.11.2002
року відмовлено в позові Товариству з обмеженою відповідальністю
"ВП".
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
08.04.2003 року скасовано рішення суду від 28.11.2002 року та
задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю
"ВП" про стягнення збитків в сумі 240201, 45 грн.
Постановою Вищого господарського суду України від 09.10.2003 року
вказані судові рішення скасовано, справу передано на новий розгляд
до суду першої інстанції.
Державне відкрите акціонерне товариство "С" звернулось до
господарського суду Луганської області з зустрічним позовом до
Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП" про стягнення 88604,
54 грн. неотриманих прибутків /збитків/, які складаються з
простою, в зв'язку з несвоєчасним розвантаженням вугілля на
вантажоопрокидувачі за період з 10 лютого по 14 лютого 2002 року.
Заявою про зміну позовних вимог Товариство з обмеженою
відповідальністю "ВП" збільшило розмір позовних вимог на
284721грн. збитків, які складаються з понесених витрат на
здіснення господарської діяльності, а саме нарахування заробітної
платні, утримування споруд, освітлення, оренда приміщень та ін.,
сума яких за первісним позовом складає 524922, 45 грн. збитків.
Рішенням господарського суду Луганської області від 22 січня
2004 року відмовлено в задоволенні первісного позову в частині
стягнення 240201, 45 грн. В частині стягнення 284721 грн. за
первісним позовом, позов залишений без розгляду. В задоволенні
зустрічного позову відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14
квітня 2004 року рішення суду від 22 січня 2004 року залишене без
змін.
У касаційних скаргах Державне відкрите акціонерне товариство "С"
просить скасувати постанову суду в частині залишення без
задоволення його апеляційної скарги за зустрічним позовом,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВП" просить скасувати
постанову суду в частині, як прийняту з порушенням норм
матеріального і процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали
справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин,
проаналізувавши правильність застосування судом, при прийнятті
оскаржуваної постанови, норм матеріального і процесуального права,
суд вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких
підстав.
Відповідно до ст. 161 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання повинні
виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до
вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності
таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 162 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
одностороння відмова від
виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не
допускаються.
Згідно ст. 73 Статуту залізниць України порядок обслуговування
контрагентів - підприємств, що мають у межах залізничної під'їзної
колії іншого підприємства свої склади або залізничні колії, які до
неї примикають, встановлюється договорами, що укладаються без
участі залізниці, безпосередньо між контрагентами і підприємством,
якому належить залізнична під'їзна колія. Відповідальність перед
залізницею за користування вагонами контрагентом, збереження
вантажів та вагонів несе підприємство, якому належить залізнична
під'їзна колія. У разі обслуговування залізничної під'їзної колії
локомотивом залізниці між залізницею і контрагентом укладається
договір на подачу і забирання вагонів. Усі розрахунки за
обслуговування здійснюються безпосередньо між ними.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.09.2000 року між Державним
відкритим акціонерним товариством "С" та Товариством з обмеженою
відповідальністю "ВП" було укладено договір № 15 на транспортне
обслуговування /подача та прибирання/, предметом якого є
зобов'язання відповідача здійснювати своїми засобами по своїм
коліям перевезення вантажів у вагонах парку Укрзалізниці та інших
держав, що прибувають на ст. Стаханов Донецької залізниці на
адресу "підприємства" та, що відправляються ним на мережу
залізничних доріг через станцію Стаханов Донецької залізниці, а
також вагонів, завантажених вугіллям шахтами зі ст. Кіровськ,
перевезення вантажів "підприємства" у вагонах парку "транспорту" у
межах під'їзних колій та зобов'язання позивача по закінченню
відвантаження та навантаження вагонів та готовності їх до
прибирання сповістити чергову Теплогорськ відповідача (п. 1.14
договору).
Розглядаючи справу, суд встановив, що договір № 15 за своєю
правовою природою є договором перевезення залізничним транспортом
вантажів позивача в межах під'їзних колій відповідача, оскільки
згідно ст. З Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
, дія Статуту
поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів,
пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на
перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких
відбувається на залізничних під'їзних коліях, незалежно від форм
власності, які не належать до залізничного транспорту загального
користування.
Згідно § 2,3 договору перевезення мало здійснюватись згідно річних
планів прибуття та відправлення вантажів з розбивкою по кварталах
і місяцях, крім того, перевізнику повинні були надаватись місячні
плани навантаження, декадні заявки на подачу порожніх вагонів
навантаження.
За змістом § 20 та 21 вказаного договору всі платежі здійснюються
подекадно, кінцевий розрахунок - протягом 3-х робочих днів з
моменту отримання платіжної вимоги або рахунку. У разі
несвоєчасного розрахунку, крім відповідальності у вигляді пені у
розмірі не більше подвійної ставки НБУ, передбачена можливість
повного припинення транспортного обслуговування відповідача.
З тексту договору № 15 вбачається, що відносини сторін, повинні
регулюватись Статутом залізниць України, затвердженим постановою
Кабінету Міністру України від 06.04.1998 року № 457 та Правилами
перевезення вантажів /§29 договору № 15/.
Згідно ст. 114 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
залізницявантажоперевізник - відшкодовує фактичні збитки, що
виникли з її вини під час перевезення вантажу. Витрати і збитки,
не передбачені договором перевезення і Статутом залізниць України
не підлягають відшкодуванню.
Згідно ст. 203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
(чинного до 1 січня 2004
року), у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання
боржником він зобов'язаний відшкодувати кредиторові завдані цим
збитки. Під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором,
втрата або пошкодження його майна, а також не одержані кредитором
доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконано
боржником.
Згідно ст. 209 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
особа, яка не
виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином, несе
майнову відповідальність лише при наявності вини (умислу або
необережності), крім випадків, передбачених законом або договором.
Шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного
зв'язку між протиправними діями особи і самою шкодою.
Відсутність причинного зв'язку, як складової цивільного
правопорушення робить неможливою відповідальність відповідача.
Правильними є висновки суду апеляційної інстанції в тому, що суд
першої інстанції, відповідно до вимог закону, вірно дійшов
висновку про недоведеність позивачем причинного зв'язку між
понесеними ним збитками і порушенням умов договору, укладеного з
відповідачем та обгрунтовано відмовив в позові.
Згідно ст. 119 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
та п. 2
Правил користування вагонами і контейнерами ( z0165-99 ) (z0165-99)
вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних
колій, порти, організації, установи, громадяни - суб'єкти
підприємницької діяльності вносять плату.
Відомості плати за користування вагонами є документами обліку часу
перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження і
містять розрахунки платежів за користування вагонами, за маневрову
роботу та за подавання і збирання вагонів.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Правил користування вагонами і
контейнерами ( z0165-99 ) (z0165-99)
відомості плати за користування вагонами
(контейнерами) мають підписуватися начальником станції і
вантажовласником щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до
розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником
залізниці.
Відомість № 023121, на яку посилається позивач, не свідчить про
плату за користування саме з простоєм.
Розглядаючи справу, апеляційний господарський суд вірно встановив
не доведеним позивачем той факт, що згідно ст. 119 Статуту
залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
та п. 2 Правил користування
вагонами і контейнерами ( z0165-99 ) (z0165-99)
він не повинен вносити плату
за користування вагонами та понесені ним, в зв'язку з цим, збитки.
Крім того, матеріалами справи не підтверджена оплата позивачем
відповідачу за користування вагонами; пред'явлення рахунку
відповідачу (п. 17 Правил користування вагонами і контейнерами
( z0165-99 ) (z0165-99)
).
Суд вважає, що вимоги позивача про стягнення 284721 грн. збитків,
які складаються з понесених витрат на здіснення господарської
діяльності, а саме, нарахування заробітної платні, утримування
споруд, освітлення, оренда приміщень, суд першої інстанції
правильно залишив без розгляду на підставі п. З ст. 81
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Також, місцевий суд обгрунтовано дійшов висновку, що Державним
відкритим акціонерним товариством "С" за зустрічним позовом про
стягнення збитків у сумі 88604 грн. 54 коп. не доведений факт
наявності збитків, протиправні дії позивача, безпосередній
причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками та вина
позивача.
При прийнятті оскаржуваної постанови, суд повно і всебічно
перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку
зібраним у справі доказам і прийняв законну постанову, яку
необхідно залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14
квітня 2004 року залишити без змін, а касаційні скарги Державного
ВАТ "С", ТзОВ "ВП" - без задоволення.