ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.07.2004 Справа N 19/576
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
за участю повноважних представників:
позивача
відповідача
розглянувши у ВАТ "В"
відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 18 березня
2004 року
у справі № 19/576
за позовом ВАТ "В"
до ВАТ "Костянтинівський вогнетривкий
завод "КО"
про стягнення 100 000 грн.,
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2003 року позивач звернувся до господарського суду
Донецької області з позовом до відповідача про стягнення 100 000
грн. за простим векселем № 66335269432780.
Рішенням господарського суду Донецької області від 14 січня 2004
року в позові відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18
березня 2004 року рішення суду залишене без змін.
У касаційній скарзі позивач просить вказану постанову суду
скасувати, як прийняту з порушенням норм матеріального права.
Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній
фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування
господарським судом, при прийняті оскаржуваної постанови, норм
матеріального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказ-накладних №
771 від 16.05.2001 року, № 772 від 16.05.2001 року, довіреності
ГАЗ № 409334 від 15.05.2001 року, ТОВ "ІК" отримало від ВАТ "В"
продукцію.
Відповідно до акту прийому-передачі № 18 від 10.07.2001 року, ТОВ
"ІК" передало простий вексель на суму 100000 грн., векселедавець -
ВАТ КВЗ "КО", строк оплати - "за пред'явленням", ВАТ "В" прийняв
даний вексель. Позивач пред'явив відповідачеві вказаний вексель до
оплати 30 липня 2001 року, що підтверджується актом
прийому-передачі № до 18, який останній не оплатив.
Згідно ст. 16 Уніфікованого Закону "Про переказні векселі та
прості векселі" ( v1341400-37 ) (v1341400-37)
, власник переказного векселя
вважається його законним держателем, якщо його право на вексель
базується на безперервному ряді індосаментів, а також, відповідно
ст. 77 вказаного Закону ( v1341400-37 ) (v1341400-37)
, до простих векселів
застосовуються ті ж положення, що стосуються і переказних
векселів. Власник векселя може вимагати від того, до кого він
звертається з регресом, суму векселя незалежно від протесту
векселя. Однак, власник векселя повинен довести, що він є законним
векселедержателем, а також, що він не передавав вексель за
допомогою індосаменту.
Місцевий господарський суд, приймаючи рішення, правильно встановив
той факт, що позивач передав, а відповідач прийняв простий вексель
№ 66335269432780 на суму 100000 грн., що підтверджується актом
прийому-передачі векселя № до 18 від 30.07.2001 року, з датою
видачі 27.12.2000 року і датою погашення - по пред'явленню.
У процесі розгляду справи місцевим судом, за наявними в справі
доказами, вірно встановлено, а апеляційним підтверджено, що
позивачем не доведений належним чином той факт, що зазначений
вексель знаходиться у нього і він має право на задоволення позову
та стягнення суми, вказаної у векселі.
Враховуючи, що, в даному випадку, позивач не являється законним
векселедержателем простого векселя № 66335269432780, суд вважає,
що господарський суд, правильно визнав, що у позивача відсутнє
право вимоги за вказаним векселем.
Виходячи з викладеного, постанова суду відповідає обставинам
справи та вимогам закону, тому її необхідно залишити без змін.
Доводи позивача, викладені в касаційній скарзі, суд вважає
необгрунтованими, оскільки вони не відповідають нормам діючого
законодавства, що регулює дані правовідносини.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18
березня 2004 року залишити без змін, а касаційну скаргу ВАТ "В" -
без задоволення.