ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.07.2004 Справа N 11/257
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши касаційну ПП фірми “М”
скаргу
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 27.01.2004
року
у справі за позовом ВАТ “К”
до ПП фірми “М”
про стягнення 16 042,75 грн.
В С Т А Н О В И В:
у липні 2003 року, ВАТ “К” звернулось до суду з позовом до
приватного підприємства “фірми “М”, у якому посилаючись на
неналежне виконання відповідачем своїх зобов‘язань по договору
від 03.03.2001 року просило стягнути на свою користь 67,96 грн.
пені за несвоєчасні розрахунки за спожиту електроенергію, 14,36
грн. відсотків, 79,03 грн. на відшкодування витрат від
знецінення коштів внаслідок інфляції та 15 881,40 грн. за
спожиту електроенергію без контролю приладами обліку.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від
04.11.2003 року, залишеним без змін постановою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
27.01.2004 року, позов задоволено частково.
Постановлено стягнути на користь позивача 15 881,40 грн. за
спожиту електроенергію, 3,45 грн. пені, 14,36 грн. відсотків.
У решті позову відмовлено.
У касаційній скарзі відповідач посилається на порушення та
неправильне застосування судами норм матеріального та
процесуального права і просить постановлені у справі судові
рішення скасувати, та постановити нове рішення, яким у
задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши суддю–доповідача, пояснення представників
відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи
касаційної скарги, судова колегія не вбачає підстав для її
задоволення виходячи з наступного.
Із наявних у справі матеріалів вбачається, що 03.03.2001 року
сторони уклали договір № 685–М, де передбачали оплату спожитої
електроенергії до 20 числа при розрахунковому періоді в один
місяць, який починається і закінчується кожного п‘ятого числа.
Проте розрахунки за спожиту електроенергію у листопаді 2002 року
– січні 2003 року відповідач здійснив несвоєчасно, допустив
затримку розрахунків, а тому суд першої інстанції правильно
постановив про стягнення 3,45 грн. пені та 14,36 грн. відсотків,
нарахованих на суму боргу і підстав для зміни чи скасування
рішення у цій частині немає.
Не спростовуються доводами касаційної скарги і висновки суду
щодо обґрунтованості вимог позивача про стягнення з відповідача
15 881,40 грн. на відшкодування вартості спожитої без обліку
електроенергії, оскільки це встановлено при обстеженні належних
відповідачу виробничих приміщень і підтверджено складеними за
участі представника відповідача актами № 00001102 від 01.11.2002
року та № 0000111-8 від 25.11.2002 року, достовірність даних у
яких під сумнів відповідачем не ставиться.
При такому положенні, коли висновки суду ґрунтуються на
матеріалах справи, яким дана належна правова оцінка, справа
переглянута у апеляційному порядку за участі представника
відповідача, доводи якого були враховані при прийнятті постанови
судова колегія не вбачає підстав для задоволення скарги, а тому,
керуючись ст.ст. 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий
господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
27.01.2004 року, без змін.