ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 08.07.2004                                        Справа N 37/582

         (ухвалою Судової палати у господарських справах

              Верховного Суду України від 11.10.2004

         відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

     головуючого - Остапенка М.І.

     суддів: Борденюк Є.М., Харченка В.М.

     розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Металтрейд"

     на постанову  Київського апеляційного господарського суду від
16.03.2004 року

     у справі за позовом ЗАТ "Київвтормет"

     до ТОВ "Металтрейд"

     про стягнення 21 604 649,89 грн.,

     В С Т А Н О В И В:

     У жовтні 2003 року ЗАТ  "Київтормет"  звернулось  до  суду  з
позовом про стягнення з ТОВ "Металтрейд" 243 950,89 грн.

     Позивач зазначав,   що  платіжними  дорученнями  N  8292  від
19.06.2003 року,  N  8375  від  24.06.2003  року,   N   9160   від
31.07.2003 року,   N   8860   від  21.07.2003  року,  N  8874  від
22.07.2003 року,  N  9413  від  15.08.2003  року,   N   9354   від
13.08.2003 року перерахував відповідачу 280 000 грн.,  як плату за
постачання металобрухту   згідно   договору    N    9401937    від
07.2002 року.

     Проте відповідач   здійснив  поставку  металобрухту  лише  на
36 049,11 грн.,  а тому позивач просив стягнути  на  його  користь
надлишкову оплачену суму у розмірі 243 950,89 грн.

     Рішенням господарського  суду м.  Києва від 23.12.2003 року у
задоволенні позову відмовлено.

     Постановою Київського апеляційного  господарського  суду  від
16.03.2004  року  рішення  суду першої інстанції скасовано.  Позов
задоволено.

     У касаційній скарзі  відповідач  посилається  на  неправильну
правову   оцінку  апеляційним  судом  обставин  справи  і  просить
прийняту ним постанову скасувати,  а рішення суду першої інстанції
залишити без змін.

     Постановляючи про задоволення позову апеляційний суд послався
на  те,  що  часткове  виконання  відповідачем  своїх   договірних
зобов'язань  надає  право  позивачу вимагати повернення надлишково
сплаченої ним суми.

     Проте погодитись  з  наведеними  апеляційним  судом  мотивами
задоволення  позову  не  можна,  оскільки зроблені ним висновки не
ґрунтуються на матеріалах справи.

     Умовами укладеного між сторонами договору купівлі  -  продажу
N 9401937  від 22.07.2002 року загальні обсяги металобрухту,  який
відповідач повинен передати позивачу,  як і терміни його  передачі
не визначені.

     Орієнтований обсяг   місячної   норми   у   обсязі   200  тон
встановлено лише на 2002 рік (п. 4.1 договору).

     Чинність цього договору  (п.  8.1)  продовжено  на  наступний
календарний,  тобто  2003  рік,  що  позивачем  не  оспорюється  і
підтверджується змістом позовної заяви  та  додатковою  угодою  до
договору від 08.07.2003 року.

     При цьому  обсяги і терміни передачі металобрухту у 2003 році
сторони не узгоджували,  а тому за таких обставин загальний  строк
виконання  зобов'язань  сторін  повинен  визначатись  терміном дії
договору і до цього строку,  без вимог про  дострокове  розірвання
договору   позов   щодо  повернення  сплачених  сум  не  міг  бути
задоволений і підстав для скасування постановленого  судом  першої
інстанції рішення від 23.12.2003 року у апеляційного суду не було.

     За таких обставин, керуючись ст.ст. 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України  П О С Т А Н О В И В:

     Касаційну скаргу задовольнити.

     Постанову Київського  апеляційного  господарського  суду  від
16.03.2004 року скасувати,  а рішення господарського суду м. Києва

від 23.12.2003 року залишити без змін.