ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.07.2004 Справа N А-1/146
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді: Добролюбової Т.В.,
суддів: Гоголь Т.Г.,
Продаєвич Л.В.
розглянувши Надвірнянської об’єднаної державної
касаційну скаргу податкової інспекції в
Івано-Франківській області
на рішення господарського суду Івано-Франківської
області від 19.01.04
та постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 09.03.04
зі справи № А-1/146
за позовом Відкритого акціонерного товариства
“Нафтохімік Прикарпаття”, м. Надвірна
До Надвірнянської об’єднаної державної
податкової інспекції в
Івано-Франківській області
Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
за участю представників сторін:
від позивача: Дунець О.Я.(довіреність від 06.01.04 № 4)
від відповідача: Гуменюк Б.С. (довіреність від 30.06.04
№ 4610/10);
Мойсишин Г.М.(довіреність від 06.07.04 № 4914/10)
Відповідно до ст. 111-4 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
учасники судового процесу належним чином
повідомлені про час і місце засідання суду (ухвала Вищого
господарського суду України від 03.06.04 р., надіслана 04.06.04
р.).
В С Т А Н О В И В:
За результатами перевірки правильності визначення сум податку на
додану вартість, задекларованих до відшкодування ВАТ “Нафтохімік
Прикарпаття” за період з 01.04.03р. по 30.06.03р. Надвірнянською
об’єднаною державною податковою інспекцією складено акт від
22.09.03р. № 586/23/405/1-00152230. Перевіркою виявлено, що
підприємством у ІІ кв. 2003р.(у червні 2003р.) завищено
задекларовану до відшкодування суму податку на додану вартість
на 1 100 000 грн.
На підставі акту перевірки Надвірнянською об’єднаною державною
податковою інспекцією оформлене податкове повідомлення-рішення
від 25.09.03р. № 0000802301/0, яким товариству визначено суму
завищеного бюджетного відшкодування з податку на додану вартість
у розмірі 1 100 000 грн..
Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржене позивачем у
судовому порядку, при якому рішенням господарського суду
Івано-Франківської області від 22.12.2003р.-19.01.2004р. (суддя
Соботник В.В.) позов задоволений.
За апеляційною скаргою Надвірнянської об’єднаної державної
податкової інспекції вказане судове рішення переглянуте в
апеляційному порядку і постановою Львівського апеляційного
господарського суду від 09.03.2004р.(судді: Галушко Н.А.-
головуючий, Процик Т.С., Юрченко Я.О.) залишене без змін.
Постанова вмотивована тим, що товариством правомірно сформовано
податковий кредит на підставі виданих ТОВ “Оптіма – Трейд”
податкових накладних; з моменту списання з р/рахунку товариства
грошових коштів в рахунок оплати нафтопродуктів валові витрати
останнього збільшились і відповідно виникло право на віднесення
до податкового кредиту сум податку на додану вартість згідно
п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Касаційна скарга Надвірнянської об’єднаної державної податкової
інспекції обгрунтована наступними доводами: судом порушені норми
матеріального права, а саме абз.4 ст. 1 Закону України “Про
бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”
( 996-14 ) (996-14)
п. 5.2.1, п. 5.2 ст. 5, п. 11.2.1, п. 11.2 ст. 11
Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, п. 7.2.3 п. 7.2, п. 7.4.1 п. 7.4, п. 7.5.1 п. 7.5
ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та не враховано те, що здійснена позивачем
передоплата без фактичного отримання товарів не повинна
включатися до складу валових витрат та відповідно до податкового
кредиту.
У відзиві на касаційну скаргу ВАТ “Нафтохімік Прикарпаття”
просить прийняті у справі судові акти залишити без змін, а
касаційну скаргу без задоволення та звертає увагу суду на те, що
ним не порушені вимоги Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
при включенні сум ПДВ до податкового
кредиту, та вимог Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
при віднесені коштів передоплати за
товари до валових витрат.
Колегія суддів Вищого господарського суду, розглянувши матеріали
справи, перевіривши правильність застосування норм матеріального
і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги,
дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з
огляду на таке.
Господарським судом встановлено, що між ВАТ “Нафтохімік
Прикарпаття” (покупець) та ТОВ “Оптіма-Трейд” (продавець)
укладена угода від 09.06.03р. № 25/2003-НХП на поставку
нафтопродуктів, на виконання якої позивачем здійснена попередня
оплата товарів за платіжними дорученнями від 19.06.03р. № 15 та
від 27.06.03р. № 13.Сплачені грошові кошти позивачем у червні
2003р.віднесені до складу валових витрат.
Одержавши передоплату,ТОВ “Оптіма-Трейд” видало підприємству
податкові накладні від 19.06.03р. № 1-25/2003 –НХП та від
27.06.03р. № 2-25/2003-НХП, на підставі яких підприємством
включені до податкового кредиту в червні 2003р. суми ПДВ в
розмірі 1 100 000 грн.
Суди попередніх інстанцій обгрунтовано дійшли висновку про
правомірне включення товариством до податкового кредиту сум ПДВ
після отримання податкових накладних, оскільки пунктом 1.7 ст. 1
Закону України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначено поняття податкового кредиту як суми, на яку платник
податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного
періоду, а згідно з п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997р.
№ 168/ 97-ВР (зі змінами та доповненнями) не дозволяється
включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті
податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними
деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття
робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує
перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). Тим
більш, якщо у разі коли на момент перевірки платника податку
органом державної податкової служби суми податку, попередньо
включені до складу податкового кредиту, залишаються не
підтвердженими зазначеними у цьому підпункті документами,
платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових
санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму
податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом
документами.
Відповідно до п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
датою виникнення права платника податку на
податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника
податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки
відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з
використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт
придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Судова колегія, також, погоджується з висновком судів попередніх
інстанцій і щодо правомірності віднесення позивачем коштів за
передоплатою нафтопродуктів до валових витрат за датою їх
списання з розрахункового рахунку підприємства, оскільки:
Поняття валових витрат визначено п. 5.1 ст. 5 Закону України
№ 283/97-ВР ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
, відповідно до цього пункту валові
витрати виробництва та обігу – це сума будь-яких витрат платника
податку у грошовій матеріальній або нематеріальній формах,
здіснюваних як компенсація вартості товарів (робіт послуг), які
придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх
подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України № 283/97-ВР
( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
до складу валових витрат включаються суми
будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного
періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням
виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною
праці.
Перелік витрат, що не включаються до складу валових витрат
визначені у п. 5.3 ст. 5 названого Закону ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
.
Пунктом 11.2.1. ст. 11 Закону України № 283/97-ВР ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва
(обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період,
протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку
на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за
готівку - день їх видачі з каси платника податку;
або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт
(послуг) - дата фактичного отримання платником податку
результатів робіт (послуг).
За таких обставин, господарські суди правомірно дійшли висновку
про відсутність порушень податкового законодавства з боку
позивача при віднесенні останнім до складу валових витрат
витрат, пов’язаних із здійсненням передоплати на користь ТОВ
“Оптіма-Трейд” по першій із подій, а саме – даті списання коштів
з його р/ рахунку, як-то передбачено вищезазначеною нормою
Закону.
Доводи касаційної скарги Надвірнянської ОДПІ щодо
неправомірності дій позивача по віднесенню в червні 2003р. суми
1 100 000 грн. до податкового кредиту та коштів передоплати до
валових витрат без фактичного отримання товарів колегія суддів
вважає непереконливими з урахуванням вищевикладеного. Отже,
оскаржувані рішення та постанова законні і обгрунтовані, у
зв'язку з чим доводи касаційної скарги не можуть бути підставою
для зміни або скасування.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Івано-Франківської області від
19.01.04 та постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 09.03.2004р. зі справи № А-1/146 –залишити без змін.
Касаційну скаргу Надвірнянської об’єднаної державної податкової
інспекції – залишити без задоволення.