ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.07.2004 Справа N 7/310-2003
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 23.09.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Добролюбової Т.В.
суддів Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.
за участю представників сторін
позивача Жупан Ж.В. - дов. від 02.07.04 року
відповідача Мороз В.М. - головний лікар
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської
області
у справі господарського суду N 7/310-2003 Закарпатської
області від 03.02.2004 р. Львівського апеляційного господарського
суду
за позовом Хустської об'єднаної державної податкової
інспекції Закарпатської області
до Межигірської районної державної лікарні ветеринарної
медицини
про стягнення в доход держави коштів в розмірі 37126,19 грн.,
одержаних без встановлених законом підстав
Хустська об'єднана державна податкова інспекція Закарпатської
області звернулася до господарського суду Закарпатської області з
позовом про стягнення в доход держави коштів в розмірі
37126,19 грн., одержаних без встановлених законом підстав.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за період з травня 2001
року по жовтень 2002 року відповідач проводив господарську
діяльність з ветеринарної практики за відсутності відповідної
ліцензії, передбаченої для здійснення згаданої діяльності, тим
самим порушуючи вимоги пункту 28 статті 9 Закону України "Про
ліцензування певних видів господарської діяльності" ( 1775-14 ) (1775-14)
,
внаслідок чого отримав 37129,19 грн. коштів без встановлених
законом підстав.
Рішенням господарського суду Закарпатської області
19 листопада 2003 року (суддя Швед С.Б.) у задоволенні позовних
вимог відмовлено. Рішення господарського суду вмотивоване тим, що
правовий статус відповідача як державної установи, на яку
покладено державне регулювання та контроль у сфері ветеринарної
медицини, не потребує ліцензування його діяльності як державної
лікарні ветеринарної медицини. Органом державної податкової
служби, без достатніх на те підстав, діяльність державної установи
по забезпеченню функцій держави у сфері ветеринарної медицини
прирівняна до ветеринарної практики (яка абсолютно не стосується
функцій державної медицини).
Львівський апеляційний господарський суд у складі
(Онишкевича В.В., Слука М.Г., Скрутовського П.Д.) постановою від
03 лютого 2004 року рішення господарського суду Закарпатської
області залишив без змін, а апеляційну скаргу Хустської об'єднаної
державної податкової інспекції Закарпатської області без
задоволення з тих же підстав.
Хустська об'єднана державна податкова інспекція Закарпатської
області просить Вищий господарський суд України здійснити перегляд
матеріалів справи у касаційному порядку, рішення господарського
суду та постанову у справі скасувати, посилаючись на порушення
господарськими судами норм матеріального права. При цьому скаржник
обґрунтовує касаційну скаргу тим, що в порушення пункту 28 статті
9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської
діяльності" ( 1775-14 ) (1775-14)
Межигірська районна державна лікарня
ветеринарної медицини здійснювала господарську діяльність з
ветеринарної практики за період з 06.05.2001 р. по 17.10.2002 р.
без отримання у встановленому порядку відповідної ліцензії. Крім
того, відповідно до пункту 1.1 Ліцензійних умов провадження
господарської діяльності з питань ветеринарної практики
( z0599-01 ) (z0599-01)
(зареєстровані в Міністерстві Юстиції України
17.07.2001 р. за N 599/5790) дія цих Ліцензійних умов поширюється
на всіх суб'єктів господарської діяльності, що зареєстровані у
встановленому законом порядку як юридичні особи незалежно від їх
організаційно-правової форми та форм власності, що ведуть
господарську діяльність з ветеринарної практики, а також на
фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які
здійснюють діяльність у зазначеній галузі.
Відповідач надав відзив на касаційну скаргу проти доводів
якої заперечує з підстав зазначених в рішенні та постанові
прийнятих у цій справі.
Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., переглянувши матеріали
справи і касаційну скаргу на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні
господарського суду Закарпатської області та постанові Львівського
апеляційного господарського, Вищий господарський суд України
вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
виходить з обставин, встановлених у даній справі судом першої та
апеляційної інстанції.
При розгляді справи господарськими судами першої та
апеляційної інстанції було встановлено, що Хустською об'єднаною
державною податковою інспекцією Закарпатської області
30.09.2003 р. проведено перевірку з питань дотримання Межигірською
районною державною лікарнею ветеринарної медицини вимог
податкового законодавства за період з 01.01.2001 р. по
01.07.2003 р., про що складено акт N 699/23/00698874, яким
зафіксовано порушення відповідачем вимог Закону України "Про
ліцензування певних видів господарської діяльності" ( 1775-14 ) (1775-14)
, а
саме відсутність у даного суб'єкта підприємницької діяльності у
період, що перевірявся ліцензії на здійснення ветеринарної
практики. Крім того, судами підтверджений факт надання
відповідачем у період з 06.05.2001 р. по 17.10.2002 р.
ветеринарних послуг (видача ветдовідок, свідоцтв тощо), у зв'язку
з чим Межигірською районною державною лікарнею ветеринарної
медицини отримано доход в розмірі 37126,19 грн., зокрема з травня
по грудень 2001 р. - 14340,71 грн., з січня по жовтень 2002 р. -
22785,48 грн., доказом чого є результат акту перевірки Хустської
ОДПІ від 30.09.2003 р. N 699/23/00698874 та реєстр прибуткових
касових ордерів по наданих ветеринарних послугах.
Згідно статті 1 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
підприємства, установи, організації, інші юридичні
особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють
підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в
установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької
діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з
встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх
порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Частина друга цієї ж норми надає право державним та іншим органам
звертатися з позовом до господарського суду у випадках,
передбачених законодавчими актами України.
Для органів державної податкової служби таким законодавчим
актом є Закон України "Про державну податкову службу в Україні"
( 509-12 ) (509-12)
, статтею 2 якого визначено, що основним завданням
органів державної податкової служби є здійснення контролю за
додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення,
повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових
фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також
неподаткових доходів, установлених законодавством.
Розділ 11 цього Закону ( 509-12 ) (509-12)
містить перелік покладених
на органи державної податкової служби функцій, до яких, зокрема,
відноситься здійснення контролю за додержанням законодавства про
податки, інші платежі, валютні операції, порядку розрахунків із
споживачами з використанням електронних контрольно-касових
апаратів, комп'ютерних систем і товарно-касових книг, лімітів
готівки в касах та її використанням для розрахунків за товари,
роботи, послуги, а також контролю за наявністю свідоцтв про
державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та
ліцензій, патентів, інших спеціалізованих дозволів на здійснення
окремих видів підприємницької діяльності.
Однією з функцій державної податкової служби є подання до
судів і господарських судів позовів до підприємств, установ,
організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в
доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших
випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав.
Приписами пункту 28 статті 9 Закону України "Про ліцензування
певних видів господарської діяльності" ( 1775-14 ) (1775-14)
передбачено, що
ліцензуванню підлягають певні види господарської діяльності:
зокрема такий вид, як ветеринарна практика.
Статтею 22 Закону ( 1775-14 ) (1775-14)
встановлена відповідальність за
порушення його вимог. Зокрема, до суб'єктів господарювання за
провадження господарської діяльності без ліцензії застосовуються
фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, встановлених
законом.
Враховуючи, що відповідальність за здійснення господарської
діяльності без ліцензії передбачена спеціальним законодавством з
ліцензування певних видів господарської діяльності місцевий та
апеляційний суди дійшли вірного висновку щодо необґрунтованості
позовних вимог державної податкової інспекції щодо стягнення
отриманих відповідачем коштів на підставі пункту 11 статті 10
Закону України "Про державну податкову службу в Україні"
( 509-12 ) (509-12)
.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-11, Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Закарпатської області від
19.11.2003 року та постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 03.02.2004 року у справі N 7/310-2003
господарського суду Закарпатської області - залишити без змін, а
касаційну скаргу Хустської об'єднаної державної податкової
інспекції Закарпатської області без задоволення.