ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.07.2004 Справа N 2-15/15508-2003
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 23.09.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Усенко Є.А.
суддів: Глос О.І., Бакуліної С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ДПІ у м. Ялті
на постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 12.02.2004
у справі N 2-15/15508-2003 господарського суду Автономної
Республіки Крим
за позовом ДП "Санаторій "Запоріжжя" ЗАТ
лікувально-оздоровчих закладів профспілок України
"Укрпрофоздоровниця"
до ДПІ у м. Ялта
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Варава І.В.
від відповідача: не з'явився.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
23.11.2003 у справі N 2-15/15508-2003 (суддя Дадинська Т.Ю.),
залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного
господарського суду від 12.02.2004 (судді Шевченко Н.Н.,
Волков К.В., Черткова І.В.) позов задоволено: податкове
повідомлення-рішення ДПІ у м. Ялта від 23.09.2003 N 3607/23-1 про
визначення податкового зобов'язання з податку на землю в сумі
59048 грн. визнано недійсним; стягнуто з ДПІ у м. Ялта на користь
позивача 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У касаційній скарзі ДПІ у м. Ялта просить скасувати постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.02.2004
у справі N 2-15/15508-2003 і в позові відмовити, посилаючись на
порушення господарським судом апеляційної інстанції норм ст. 2,
п. 4 ст. 12 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
(в
редакції від 19.09.1996 N 378/96-ВР ( 378/96-ВР ) (378/96-ВР)
, зі змінами і
доповненнями), Державного класифікатору України "Класифікація
організаційно-правових форм господарювання ДК 002-94",
затвердженого наказом Держстандарту України від 22.11.1994 N 288
( vb288217-94 ) (vb288217-94)
.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на
участь свого представника у судовому засіданні касаційної
інстанції.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши
матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених в них
фактичних обставин правильність застосування господарським судом
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права,
колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанції
встановлено, що ДПІ у м. Ялта була проведена позапланова
документальна перевірка з питання дотримання вимог податкового
законодавства по нарахуванню і сплаті податку на землю ДП
"Санаторій "Запоріжжя" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів
профспілок України "Укрпрофоздоровниця" за період з 01.07.2002 по
30.06.2003, за наслідками якої було складено акт від 22.09.2003
N 2505/23-1, яким встановлено безпідставне (на думку відповідача)
застосування позивачем пільги по сплаті податку на землю і
заниження у зв'язку з цим податкового зобов'язання з податку на
землю у сумі 39 365 грн., що є порушенням вимог ст.ст. 2, 5, 12,
15 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
.
На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м. Ялта відповідно
до ст.ст. 2, 5 п. 3 ст. 12, ст. 15 Закону України "Про плату за
землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
, п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
прийнято податкове
повідомлення-рішення від 23.09.2003 N 3607/23-1, яким позивачу
визначено податкове зобов'язання по сплаті податку на землю у сумі
59,048 грн. (в т.ч. основний платіж - 39,365 грн. та штрафні
санкції - 19,683 грн.).
Господарськими судами встановлено, що ДП "Санаторій
"Запоріжжя" включено до Єдиного державного реєстру підприємств
організацій України як дочірнє підприємство ЗАТ
лікувально-оздоровчих закладів профспілок України
"Укрпрофоздоровниця" з правом юридичної особи з кодом видів
діяльності ОКОНХ-91517 - курортні заклади, 91514 - поліклінічні
заклади та кодами КВЕД - 85.11.3 (діяльність санаторно-курортних
закладів), 85.12.0 (медична практика).
Згідно з акредетаційними сертифікатами першої категорії серії
МЗ N 003808 від 11.08.2000 строком до 11.08.2003, серії АА
N 001831 від 12.09.2003 строком до 12.09.2006 та ліцензіями
Міністерства охорони здоров'я України серії АА N 327220 від
22.03.2002, серії АА N 498835 від 09.04.2003 по 09.04.2006 ДП
"Санаторій "Запоріжжя" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів
профспілок України "Укрпрофоздоровниця" є закладом охорони
здоров'я, якому дозволена медична практика.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
господарські суди попередніх інстанцій всебічно і повно дослідили
всі обставини справи і прийшли до правильного висновку стосовно
законності і обґрунтованості вимог позивача, виходячи з
наступного.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
передбачено, що від земельного податку звільняються:
вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я,
соціального забезпечення, фізичної культури та спорту, спортивні
споруди, що використовуються ними за цільовим призначенням.
Вживаючи термін "заклад охорони здоров'я", Закон України "Про
плату за землю" не містить його спеціального визначення для цілей
цього Закону.
Проте термін "заклад охорони здоров'я" широко вживається у
законодавстві, де цей термін має самостійне значення, що дає
можливість дійти висновку щодо його змісту.
Зокрема, у правовому значенні цей термін вживається в Основах
законодавства України про охорону здоров'я від 19.11.1992 року
N 2801-XII ( 2801-12 ) (2801-12)
(із змінами і доповненнями), які визначають
правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони
здоров'я в Україні, регулюють суспільні відносини у цій галузі.
Статтею 3 Основ передбачено, що заклади охорони здоров'я - це
підприємства, установи та організації, завданням яких є
забезпечення різноманітних потреб населення в галузі охорони
здоров'я шляхом подання медико-санітарної допомоги, включаючи
широкий спектр профілактичних і лікувальних заходів або послуг
медичного характеру, а також виконання інших функцій на основі
професійної діяльності медичних працівників. У ст. 16 Основ серед
закладів охорони здоров'я, що забезпечують безпосередню охорону
здоров'я населення, називаються санаторно-курортні заклади.
За правилами цієї статті заклади охорони здоров'я створюються
підприємствами, установами та організаціями з різними формами
власності, а також приватними особами при наявності необхідної
матеріально-технічної бази і кваліфікованих фахівців; порядок і
умови створення закладів охорони здоров'я, державної реєстрації та
акредитації цих закладів, а також порядок ліцензування медичної та
фармацевтичної практики визначаються актами законодавства України.
Частиною першою ст. 21 Закону України "Про курорти"
від 05.10.2000 N 2026-III ( 2026-14 ) (2026-14)
, який визначає правові,
організаційні, економічні та соціальні засади розвитку курортів в
Україні, передбачено, що організація обслуговування на курортах
здійснюється санаторно-курортними закладами різних форм власності.
Відповідно до положень ст. 22 цього Закону ( 2026-14 ) (2026-14)
санаторно-курортні заклади - це заклади охорони здоров'я, що
розташовані на територіях курортів і забезпечують надання
громадянам послуг лікувального, профілактичного та
реабілітаційного характеру з використанням природних лікувальних
ресурсів; перелік видів санаторно-курортних закладів
затверджується центральним органом виконавчої влади з охорони
здоров'я; типове положення про санаторно-курортний заклад
затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 22 Закону України "Про курорти"
( 2026-14 ) (2026-14)
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2001
N 805 ( 805-2001-п ) (805-2001-п)
було затверджено Загальне положення про
санаторно-курортний заклад. Згідно цього положення
санаторно-курортний заклад визначається як заклад охорони
здоров'я, що забезпечує надання громадянам послуг лікувального,
профілактичного та реабілітаційного характеру з використанням
природних лікувальних ресурсів курортів та із застосуванням
фізіотерапевтичних методів, дієтотерапії, лікувальної фізкультури
та інших методів санаторно-курортного лікування (пункт 1). Згідно
з пунктом 2 вказаного Загального положення перелік видів
санаторно-курортних закладів затверджується Міністерством охорони
здоров'я України.
Перелік закладів охорони здоров'я, затверджений наказом
Міністерства охорони здоров'я України від 28.10.2002 N 385
( z0892-02 ) (z0892-02)
відносить санаторно-курортні заклади, у тому числі
санаторії, до закладів охорони здоров'я.
З врахуванням встановлених у справі обставин щодо характеру
діяльності санаторію "Запоріжжя", господарські суди обгрунтовано
дійшли висновку про те, що санаторій є закладом охорони здоров'я
та правильно застосували положення п. 4 ч. 1 ст. 12 Закону України
"Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
щодо звільнення позивача від
сплати земельного податку.
З огляду на викладене, постанова Севастопольського
апеляційного господарського суду від 12.02.2004 у справі
N 2-15/15508-2003 відповідає вимогам чинного законодавства і
фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для її
скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1
ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального права України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у м. Ялта залишити без задоволення, а
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
12.02.2004 у справі N 2-15/15508-2003 - без змін.