ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.07.2004 Справа N 33/838
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 16.09.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого,судді: Добролюбової Т.В.,
суддів: Гоголь Т.Г. Продаєвич Л.В.,
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Солом'янському районі м. Києва
на рішення господарського суду м. Києва від 02.02.2004 р.
та постанову Київського апеляційного господарського суду від
11.03.2004 р.
зі справи N 33/838
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алма",
м. Київ
до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі
м. Києва
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
за участю представників сторін:
від позивача: Антонова Г.І (доручення від 07.04.03)
від відповідача: Демшевська Л.А. (довіреність від 13.05.04
N 3765/9/10-015)
Відповідно до ст. 111-4 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
учасники судового процесу належним чином
повідомлені про час і місце засідання суду (ухвала Вищого
господарського суду України від 17.05.04 р., надіслана
20.05.04 р.).
За правилами ст. 77 Господарського процесуального кодексу
України у судовому засіданні оголошувалась перерва до
08.07.2004 р.
В С Т А Н О В И В:
За результатами позапланової перевірки ТОВ "Алма" з питань
дотримання вимог валютного законодавства Державною податковою
інспекцією у Солом'янському районі м. Києва складено акт від
13.08.2002 р. N 174/23-606.
Перевіркою виявлено порушення ст. 1 Закону України "Про
порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.94
N 185/94-ВР ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
(зі змінами і доповненнями) по
контрактах, укладених з іранською фірмою "Atlaz Tegarat Traiding
Co LTD" від 01.03.99 N 7, від 05.03.99 N 8.
Відповідно до ст.4 Закону України N 185/94-ВР ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
ТОВ "Алма" визначено суму податкового зобов'язання за платежем:
пеня у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 427168,85 грн.
з оформленням податкового повідомлення-рішення від 13.08.2002 р.
N 0000532306/0 (а.с.14).
Відповідно до п.2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України
"Про систему валютного регулювання та валютного контролю"
( 15-93 ) (15-93)
, ст. 3 Указу Президента України від 27.06.99 N 734/99
( 734/99 ) (734/99)
п.2.7 Положення про валютний контроль, затвердженого
Постановою Правління НБУ від 08.02.2000 р. N 49 ( z0209-00 ) (z0209-00)
,
п.2.3, 3.1 Порядку застосування штрафних санкцій за порушення
валютного законодавства, затвердженого наказом ДПА України від
04.10.99 р. N 542 ( z0712-99 ) (z0712-99)
до ТОВ "Алма" за порушення вимог
ст. 9 цього Декрету від 19.02.93 N 15-93 застосована штрафна
санкція у сумі 3060 грн. з оформленням податкового
повідомлення-рішення від 13.08.2002 р. N 0000522306/0 (а.с.15).
Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в
адміністративному порядку, при якому рішеннями:
ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 21.10.2002 р.
N 11800/10/10-045;
ДПА у м. Києві від 24.12.2002 р. N 4540/10/25-0014;
ДПА України від 13.03.2003 р. N 1830/6/25-0315 скарги
товариства залишені без задоволення. Вказані рішення про
результати розгляду скарг товариства стали підставами для
оформлення податкових повідомлень-рішень:
від 21.10.2002 р. N 0000522306/1 та N 0000532306/1;
від 28.12.2002 р. N 0000522306/2 та N 0000532306/2;
від 27.03.2003 р. N 0000522306/3 та N 0000532306/3.
Вичерпавши процедуру адміністративного оскарження, ТОВ "Алма"
звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до ДПІ у
Солом'янському районі про визнання недійсними вищезазначених
податкових повідомлень-рішень з тих підстав, що перевіряючими
невірно визначена сума податкових зобов'язань та неправомірно
застосовані норми діючого валютного законодавства України.
Рішенням господарського суду м. Києва від 02.02.2004 р.
(суддя Лосєв А.М.) позовні вимоги задоволені з огляду на
невідповідність прийнятих інспекцією податкових повідомлень-рішень
чинному законодавству з урахуванням того, що укладення позивачем з
фірмою "Atlaz Tegarat Traiding Co LTD" угод про проведення
взаємозаліку заборгованості здійснено згідно зі ст. 217 Цивільного
кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
(чинного на момент укладення відповідних
угод), а інспекцією не надано належних доказів про порушення
позивачем термінів, передбачених ст. 1 Закону України "Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, а тому
застосування штрафних (фінансових) санкцій у вигляді пені за
порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної
діяльності визнано судом неправомірним.
За апеляційною скаргою ДПІ у Солом'янському районі м. Києва
вказане судове рішення переглянуто в апеляційному порядку і
постановою Київського апеляційного господарського суду від
11.03.2004 р. (судді Шипко В.В. - головуючий, Дикунська С.Я.,
Нечитайло О.М.) залишено без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ДПІ у
Солом'янському районі м. Києва звернулась до Вищого господарського
суду України із касаційною скаргою про їх скасування, прийняття
рішення про відмову у позові посилаючись на те, що господарським
судом неправильно дана юридична оцінка обставинам справи, що
призвело до винесення постанови з порушенням норм матеріального і
процесуального права. Так, інспекція в скарзі зазначає, що згідно
зі ст. 3 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
відносини по зовнішній
торгівлі та інших видах зовнішньоекономічної діяльності
визначаються спеціальним законодавством України, до якого належать
Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.93 N 15-93 ( 15-93 ) (15-93)
"Про систему валютного регулювання та валютного контролю", Закон
України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
. Статтею 2 Цивільного кодексу визначено, що до
майнових відносин, основаних на адміністративному підпорядкуванні
однієї сторони іншій, а також до податкових і бюджетних відносин
цей кодекс не застосовується, отже, інспекція вважає, що ст. 217
Кодексу не розповсюджується на зобов'язання по забезпеченню
своєчасного надходження валютної виручки за експортовані товари,
зауважує на тому, що чинне законодавство передбачає лише два
випадки ненарахування пені за порушення термінів здійснення
розрахунків в іноземній валюті.
Застосування штрафних санкцій за подання недостовірної
інформації у сфері зовнішньоекономічної діяльності вважає
правомірним. В частині процесуальних порушень скаржник наводить
наступні твердження: висвітлене в акті перевірки ДПІ від
13.08.2002 р. питання вже розглядалося арбітражним судом м. Києва,
постановою якого по справі N 04-1/11-4-25/414 від 12.03.2001 р.
підтверджено недопустимість проведення заліку зустрічних вимог в
зовнішньоекономічній діяльності та правомірність нарахування пені
за ненадходження валютної виручки по експортних операціях, що
стали підставою для нарахування пені як по акту перевірки ДПІ у
Солом'янському районі, так і за результатами попередньої перевірки
ДПІ у Жовтневому районі м. Києва.
Крім того, інспекція посилається на лист Вищого арбітражного
суду України від 21.06.99 N 01-8/292 ( v_292800-99 ) (v_292800-99)
"Про деякі
питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм
чинного законодавства" (зі змінами і доповненнями), в якому суд
інформував, що Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в
іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
не ставить стягнення пені за
порушення резидентами термінів, передбачених ст. 1,2 цього Закону
у залежність від обраного сторонами порядку проведення
розрахунків, у т.ч. і основаних на заліку взаємної заборгованості
резидента і нерезидента.
Колегія суддів Вищого господарського суду, розглянувши
матеріали справи, перевіривши правильність застосування норм
матеріального і процесуального права, обговоривши доводи
касаційної скарги, вислухавши присутніх у засіданні суду
представників сторін, дійшла висновку про відсутність підстав для
задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлені
наступні обставини справи:
На виконання умов договору N 1 від 01.12.98 р., укладеного
між позивачем та фірмою "Atlaz Tegarat Traiding Co LTD", останньою
надано послуги на загальну суму 23 602,5 дол. США, що
підтверджується наявними в матеріалах справи актами про виконання
робіт.
01.05.99 р. між ТОВ "Алма" та фірмою "Atlaz Tegarat Traiding
Co LTD" укладено контракт на купівлі-продажу пігментного двоокису
титану на суму 230 000 дол. США.
Враховуючи взаємну заборгованість, сторони дійшли згоди щодо
здійснення взаємозаліку по вищезазначених угодах в сумі
23 602,50 дол. США, підписавши Доповнення до вищезазначених угод.
На виконання умов договору від 10.03.1999 р. N 101 /Теджерат
укладеного між тими ж контрагентами фірма "Atlaz Tegarat Traiding
Co LTD" надала позивачу маркетингові послуги на суму
21 000 дол. США.
05.03.99 р. між цими ж сторонами укладений контракт N 8
купівлі-продажу пігментного двоокису титану на суму
575 000 дол. США.
Враховуючи взаємну заборгованість по вищезазначених угодах,
сторони провели взаємозалік на суму 21 000 дол. США, який оформили
Доповненням N 1 до експортного контракту.
Виходячи з фактичних обставин справи та з урахуванням
приписів законодавства, що регулює спірні правовідносини та вимог
ст. 217 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
господарський суд дійшов
висновку про відсутність підстав для нарахування позивачу пені за
порушення термінів, передбачених Законом України "Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
та
відповідно про відсутність порушень позивачем порядку декларування
валютних цінностей за межами України.
Ці висновки підтримані апеляційним господарським судом.
Погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, колегія
суддів відзначає наступне:
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну
діяльність" ( 959-12 ) (959-12)
суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності
мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів
(контрактів) відповідно до цього та інших Законів України, крім
тих, що прямо та у виключній формі заборонені Законами України.
Згідно зі ст. 14 зазначеного Закону ( 959-12 ) (959-12)
суб'єкти
зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати
форму розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, що не
суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.
У цивільно-правових відносинах допускається припинення
зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог
відповідно до ст. 217 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Стаття 218 зазначеного Кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
містить положення
про недопустимість зарахування у випадках, встановлених цією
статтею та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законодавством, зокрема Законами України "Про
зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ) (959-12)
, "Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, Декретом
КМУ "Про систему валютного регулювання та систему валютного
контролю" ( 15-93 ) (15-93)
та Цивільним кодексом ( 1540-06 ) (1540-06)
не забороняється припинення зобов'язання зарахуванням
зустрічної однорідної вимоги за зовнішньоекономічним договором.
На підставі викладеного, суди попередніх інстанцій правомірно
дійшли висновку, що припинення дебіторської та кредиторської
заборгованості між резидентом та нерезидентом шляхом зарахування
зустрічної однорідної вимоги не суперечить чинному законодавству
України.
Судова колегія касаційної інстанції, також, погоджується з
висновками судів попередніх інстанцій щодо неправомірно
нарахованих інспекцією штрафних санкцій за порушення строків
декларування валютних цінностей.
Зважаючи на викладене, підстави для скасування прийнятих у
справі судових актів відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду м. Києва від 02.02.2004 р. та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
11.03.2004 р. зі справи N 33/838 - залишити без змін.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Солом'янському районі м. Києва - залишити без задоволення.