ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.07.2004 справа N 03/427-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у СДПІ по роботі з великими
відкритому платниками податку у м. Харкові
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 17.02.2004
у справі № 03/427-03
господарського суду Харківської області
за позовом Державного підприємства
"ЗМ"
до СДПІ по роботі з великими
платниками податку у м. Харкові,
УДК у Харківській області,
ВДК у м. Харкові,
ВДК у Ленінському районі м. Харкова
про стягнення 5 560 917, 93 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники :
від відповідача 1: присутній
від відповідача 2: не з'явився.
від відповідача 3: не з'явився.
від відповідача 4: не з'явився.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Харківської області від 04.12.2003 у
справі № 03/427-03, залишеним без змін постановою Харківського
апеляційного господарського суду від 17.02.2004, позов задоволено:
стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 500 000
грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість та
нараховані у зв'язку з несвоєчасним відшкодуванням податку на
додану вартість відсотки у розмірі 170 487, 2 грн. Стягнуто з СДПІ
по роботі з великими платниками податку у м. Харкові на користь
позивача 1 700 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн.
витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У касаційній скарзі СДПІ по роботі з великими платниками податку у
м. Харкові просить скасувати постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 17.02.2004, рішення господарського суду
Харківської області від 04.12.2003 у справі № 03/427-03 та
прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, посилаючись на
порушення господарським судом апеляційної інстанції норм
матеріального та процесуального права, а саме: п.п. 7.7.3 п. 7.7
ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР
) від 03.04.1997 № 168/97-ВР (зі змінами і доповненнями), п. 4
Указу Президента України "Про деякі зміни в оподаткуванні"
( 857/98 ) (857/98)
( 857/98 ) (857/98)
від 07.08.1998 № 857/98, ст. 12 Закону
України "Про державний бюджет України на 2004 рік" та ст. 43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
УДК у Харківській області, ВДК у м. Харкові, ВДК у Ленінському
районі м. Харкова не скористались своїм процесуальним правом на
участь своїх представників у судовому засіданні касаційної
інстанції.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1,
перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі
встановлених в них фактичних обставин правильність застосування
господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального і
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
колегія суддів
Вищого господарського суду України виходить з фактичних обставин
справи, встановлених господарськими судами.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено,
що відповідно до поданих позивачем податкових декларацій з податку
на додану вартість за період з серпня по грудень 2002 р. та з
січня по травень 2003 р. сума податку на додану вартість, що
підлягає відшкодуванню з бюджету, складає 8 525 684 грн., а саме:
- за серпень 2002 р. - 188 652 грн. (110 955 грн. - протягом
місяця, що настає після подання декларації та 77 105 грн. -
залишок суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню
після погашення податкових зобов'язань платника протягом трьох
звітних періодів);
- за вересень 2002 р. - 2 073 442 грн. (165 875 грн. - протягом
місяця, що настає після подання декларації; 1 907 567 грн. -
залишок суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню
після погашення податкових зобов'язань платника протягом трьох
звітних періодів);
- за листопад 2002 р. - 1 279 478 грн. (76 769 грн. - протягом
місяця, що настає після подання декларації та 1 202 709 грн. -
залишок суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню
після погашення податкових зобов'язань платника протягом трьох
звітних періодів);
- за грудень 2002 р. - 1 632 152 грн. (1 632 152 грн. - залишок
суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню після
погашення податкових зобов'язань платника протягом трьох звітних
періодів);
- за січень 2003 р. - 1 677 910 грн. (1 677 910 грн. - залишок
суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню після
погашення податкових зобов'язань платника протягом трьох звітних
періодів);
- за лютий 2003 р. - 1 581 053 грн. (1 581 053 грн. - залишок суми
податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню після
погашення податкових зобов'язань платника протягом трьох звітних
періодів);
- за березень 2003 р. - 93 589 грн. (74 169 грн. - протягом
місяця, що настає після подання декларації; 19 420 грн. - залишок
суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню після
погашення податкових зобов'язань платника протягом трьох звітних
періодів).
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що сума
бюджетної заборгованості з податку на додану вартість була
відповідачем частково відшкодована у розмірі 8 025 684 грн.,
залишок невідшкодованої суми складає 500 000 грн. (350 000 грн. -
вересень 2002 та 150 000 грн. - листопад 2002 р.)
У зв'язку з несвоєчасним відшкодуванням податку на додану вартість
по деклараціях за серпень, вересень, листопад, грудень 2002 р.,
січень-березень 2003 р., позивачем на підставі п.п. 7.7.3 п. 7.3
ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
нараховані відсотки у розмірі 170 487, 2 грн.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
господарські суди попередніх інстанцій всебічно і повно дослідили
обставини справи і прийшли до правильного висновку щодо законності
і обгрунтованості вимог позивача з огляду на наступне.
Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми податку, що підлягають
сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як
різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у
зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом
звітного періоду та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Згідно з п.п. 7.7.3 п. 7.3 ст. 7 цього Закону у разі коли за
результатами звітного періоду сума, визначена згідно з п.п. 7.7.1
цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає
відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України
протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової
декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума
бюджетного відшкодування може бути повністю або частково
зарахована в рахунок майбутніх платежів з цього податку. Таке
рішення платника податку відображається в податковій декларації.
Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у
цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю, на суму
якої нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової
ставки Національного банку України, встановленої на момент її
виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Платник податку має право у будь-який момент після виникнення
бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про
стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності
посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно
сплачених податків.
Особливості експортного відшкодування, передбачено ст. 8 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, згідно з
п. 8.1 якої платник податку, який здійснює операції з вивезення
(пересилання) товарів за межі митної території
України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за
наслідками податкового місяця, має право на отримання такого
відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого
розрахунку.
Пунктом 4 Указу Президента "Про деякі зміни в оподаткуванні"
( 857/98 ) (857/98)
від 07.08.1998 № 857/98 передбачено, якщо сума
від'ємного значення податку не погашається сумами податкових
зобов'язань, що виникли протягом трьох наступних звітних періодів,
така сума підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України
протягом місяця, що настає після подання декларації за третій
звітний період після виникнення від'ємного значення податку.
Право позивача на відшкодування з бюджету податку на додану
вартість за наслідками фінансової господарської діяльності за
вересень, листопад 2002 р. та правильність визначення в податкових
деклараціях з податку на додану вартість суми податку, що підлягає
відшкодуванню з бюджету у спірний період, встановлено
господарськими судами і підтверджено матеріалами справи (в т.ч.
податковими деклараціями, актами перевірки, актами звірення
розрахунків, рішеннями господарського суду та інш.) і
відповідачами не заперечується.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено
і матеріалами справи підтверджено факт несвоєчасного відшкодування
податку на додану вартість по податкових деклараціях за серпень,
вересень, листопад, грудень 2002 р. та січень-березень 2003 р. і
правомірного нарахування процентів у зв'язку з несвоєчасним
відшкодуванням в розмірі 170 487, 2 грн. (податкові декларації,
висновки СДПІ по роботі з великими платниками податку у м. Харкові
про відшкодування податку на додану вартість, виписки банку
знаходяться в матеріалах справи).
Доводи відповідача-1 щодо здійснення відшкодування податку на
додану вартість по деклараціям за вересень, листопад 2002 р.
шляхом погашення податкового боргу зі сплати валютної пені
(нарахованої за порушення термінів розрахунків у сфері
зовнішньоекономічної діяльності) у розмірі 1 866 829, 74 грн. не
можуть бути взяті до уваги, оскільки: по-перше, порядок
відшкодування податку на додану вартість визначений у п.п. 7.7.3
п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, згідно з яким підставою для отримання відшкодування
є дані тільки податкової декларації за звітний період; за бажанням
платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю
або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку; таке
рішення платника податку відображається в податковій декларації;
по-друге, відповідно до абз. 4 ст. 4 Указу Президента України "Про
деякі зміни в оподаткуванні" ( 857/98 ) (857/98)
від 07.08.1998 № 857/98
сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково
зарахована в рахунок платежів з цього податку або інших податків,
зборів (обов'язкових платежів), які зараховуються до Державного
бюджету України. Таке рішення платника податку відображається в
податковій декларації.
Таким чином, ні ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, ні ст. 4 Указу Президента України "Про
деякі зміни в оподаткуванні" ( 857/98 ) (857/98)
(на який посилається
відповідач) не надає органам державної податкової служби право
самостійно спрямовувати суми бюджетного відшкодування в рахунок
будь-яких зобов'язань платника податків, крім тих, що визначені в
податковій декларації.
Згідно з податковими деклараціями за вересень, листопад 2002 р.
(а.с. 16, 19 т. І) позивач прийняв рішення про відшкодування
залишку податку на додану вартість в сумі 1 907 567 грн. (за
вересень 2002 р.) та 1 202 709 грн. (за листопад 2002 р.) після
погашення податкових зобов'язань з податку на додану вартість
протягом трьох наступних звітних періодів.
Стосовно посилань відповідача-1 про порушення господарськими
судами ст. 12 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004
рік" ( 1344-15 ) (1344-15)
, колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає за необхідне зазначити наступне.
Вказаною статтею передбачено, що погашення простроченої бюджетної
заборгованості з податку на додану вартість, що виникала за станом
на 01.11.2003 та не відшкодована за станом на 01.01.2004,
здійснюється шляхом її оформлення облігаціями внутрішньої
державної позики з терміном обігу п'ять років. Порядок випуску,
обігу, погашення зазначених облігацій, а також нарахування
відсотків на них затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до останнього абзацу "Основних умов випуску облігацій
внутрішньої державної позики для погашення простроченої бюджетної
заборгованості з податку на додану вартість" ( 2014-2003-п ) (2014-2003-п)
,
затверджених постановою КМ України від 25.12.2003 № 2014, основні
умови випуску облігацій є публічною пропозицією платникам податку
щодо оформлення простроченої бюджетної заборгованості з податку на
додану вартість, яка утворилася на 1 листопада 2003 р. і не
відшкодована до 1 січня 2004 р., облігаціями внутрішньої державної
позики.
Своє волевиявлення на оформлення простроченої бюджетної
заборгованості шляхом одержання вказаних облігацій платник
реалізує шляхом подання відповідної заяви встановленої форми
відповідно до п. 11 Порядку випуску облігацій внутрішньої
державноє позики.
Крім того, слід зазначити, що оскаржуване рішення господарського
суду Харківської області прийнято 04.12.2003, тобто до набрання
чинності Законом України "Про Державний бюджет України на 2004
рік" ( 1344-15 ) (1344-15)
(набрав чинності 01.01.2004), у зв'язку з чим
норми зазначеного закону об'єктивно не могли бути застосовані при
прийнятті оскаржуваного рішення господарським судом.
За таких обставин постанова Харківського апеляційного
господарського суду від 17.02.2004 у справі № 03/427-03 відповідає
вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у
зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст.
111-9, 111-11 Господарського процесуального права України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податку у м.
Харкові залишити без задоволення, а постанову Харківського
апеляційного господарського суду від 17.02.2004 у справі
№ 03/427-03 - без змін.