ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.07.2004 справа N 2-15/9957-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у ДПІ у Бахчисарайському районі
відкритому Автономної Республіки Крим
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 10.11.2003
у справі № 2-15/9957-2003
господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом ЗАСТ "Агрофірма "Ч"
до ДПІ у Бахчисарайському районі
Автономної Республіки Крим
про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
18.09.2003 у справі № 2-15/9957-2003, залишеним без змін
постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
10.11.2003 позов задоволено частково: податкове
повідомлення-рішення ДПІ у Бахчисарайському районі Автономної
Республіки Крим від 05.06.2003 № 0000042630/1/673 визнано
недійсним; стягнуто з ДПІ у Бахчисарайському районі Автономної
Республіки Крим на користь позивача 85 грн. державного мита та 118
грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу. В частині позовних вимог про визнання погашеним
податкового повідомлення-рішення ДПІ у Бахчисарайському районі
Автономної Республіки Крим від 25.04.2003 № 0000232630/0/454/26
провадження у справі припинено на підставі п. 1 ст. 80
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
У касаційній скарзі ДПІ у Бахчисарайському районі Автономної
Республіки Крим просить скасувати постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 10.11.2003, рішення
господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.09.2003 у
справі № 2-15/9957-2003 і в позові відмовити, посилаючись на
неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції
п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997 № 168/97-ВР (зі змінами і
доповненнями), розділу 6 Методичних рекомендацій до порядку
застосування норм податкового законодавства з податку на додану
вартість в галузі сільськогосподарського виробництва, надісланого
листом ДПА України від 19.03.2001 № 3524/7/16-111-7.
Позивач і відповідач не скористались своїм процесуальним правом на
участь своїх представників у судовому засіданні касаційної
інстанції.
Перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі
встановлених в них фактичних обставин правильність застосування
господарським судом першої та апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція виходить із обставин, встановлених у справі
господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, а саме.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено,
що ДПІ у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим було
проведено планову комплексну документальну перевірку підприємства
позивача з питання дотримання вимог податкового та валютного
законодавства за період з 01.01.2002 по 31.12.2002, за наслідками
якої складено акт від 23.04.2003 № 44/26-01, яким встановлено
заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану
вартість у спірний період на суму 24 800, 50 грн. внаслідок
порушення вимог п. 11.21, п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(на думку відповідача,
операції з реалізації путівок пансіонату "Т" не є
сільськогосподарськими операціями, у зв'язку з чим податок на
додану вартість по цим операціям повинен сплачуватись до бюджету
на загальних підставах).
На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Бахчисарайському районі
Автономної Республіки Крим прийнято податкове повідомлення-рішення
від 25.04.2003 № 0000232630/0/454/26, яким позивачу визначено
податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 37 200,
50 грн. (в т.ч. податок на додану вартість - 24 880, 50 грн. та
штрафні санкції - 12 400 грн.).
Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням,
позивач оскаржив його у адміністративному порядку.
За наслідками адміністративного оскарження, ДПІ у Бахчисарайському
районі Автономної Республіки Крим прийнято рішення від 02.06.2003
№ 906-0010/26, яким скарга ЗАСТ "Агрофірма "Ч" залишена без
задоволення та направлено на адресу позивача нове податкове
повідомлення-рішення від 05.06.2003 № 0000042630/1/673, яким на
підставі акту перевірки від 23.04.2003 № 44/26-01 позивачу
визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у
сумі 37 200, 50 грн. (в т.ч. податок на додану вартість - 24 880,
50 грн. та штрафні санкції - 12 400 грн.).
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
господарські суди попередніх інстанцій всебічно і повно дослідили
обставини справи і прийшли до правильного висновку щодо законності
і обгрунтованості вимог позивача з огляду на наступне.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено
і матеріалами справи підтверджено, що ЗАСТ "Агрофірма "Ч" є
сільськогосподарським товаровиробником, основною метою якого є
здійснення господарської діяльності за рахунок використання
орендованих земель та майнових паїв громадян, виробництво товарної
продукції, рослинництва, скотарства та іншої продукції, товарів і
надання послуг (статут ЗАСТ "Агрофірма "Ч", зареєстрований
Бахчисарайською районною адміністрацією 04.04.2000).
ЗАСТ "Агрофірма "Ч" внесено до ЄДРПОУ з кодами видів діяльності
(ОКОНХ) 21140 - вирощування плодів, ягід і винограду, 18152 -
виробництво плодоовочевих консервів, 18413 - виноробна
промисловість, 21210 - м'ясне і молочне скотарство та кодами видів
діяльності (КВЕД) 01.13.0 - вирощування фруктів, ягід, горіхів,
культур для виробництва напоїв та пряностей, 15.33.2 - виробництво
плодоовочевих консервів, 15.93.0 - виробництво вин, 01.21.0 -
розведення великої рогатої худоби.
Відповідно до п. 1.1, п. 3.3 Статуту ЗАСТ "Агрофірма "Ч" створено
шляхом відповідної реорганізації колективного
сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Ч" і є
правонаступником останнього.
Крім того, ЗАСТ "Агрофірма "Ч" зареєстровано і є платником
фіксованого сільськогосподарського податку.
Відповідно до п. 11.29 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
до 1 січня 2004 року зупинено дію пункту
7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині
сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операціє з
продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи
продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких
умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком
операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою
вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками
незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в
яких сума, одержана від продажу сільськогосподарської продукції
власного виробництва та продуктів її переробки за попередній
звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків
загальної суми валового доходу підприємства.
Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських
товаровиробників і використовуються ними на придбання
матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі
нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до
Державного бюджету України в безспірному порядку.
Господарськими судами встановлено, що відповідач, підтверджуючи
право позивача на застосування п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, вважає, що зазначена
норма Закону не може застосовуватися до операцій з надання послуг
в пансіонаті "Т", оскільки зазначені послуги не відносяться до
сільськогосподарських операцій.
Слід зазначити, що згідно з п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
об'єктом правового
регулювання є операції сільськогосподарських товаровиробників з
продажу товарів власного виробництва, робіт власного виробництва і
послуг власного виробництва. При цьому Закон не містить будьяких
обмежень щодо видів послуг власного виробництва (в т.ч. положень
про те, що послуги повинні бути виключно сільськогосподарського
призначення (виключення становлять лише операції з продажу
переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою)).
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено
і відповідачем не заперечується, що пансіонат "Таврида" є
власністю ЗАСТ "Агрофірма "Ч", знаходиться на його балансі і в
даному пансіонаті позивач здійснює статутну діяльність по наданню
послуг населенню з оздоровлення та відпочинку.
При цьому, даний вид послуг (передбачений Статутом позивача)
відноситься до власних послуг ЗАСТ "Агрофірма "Ч", оскільки
надається безпосередньо агрофірмою.
Крім того, господарським судом цілком правомірно зазначено, що
спеціальний режим оподаткування сільськогосподарських
товаровиробників був запроваджений Указом Президента України "Про
підтримку сільськогосподарських товаровиробників" від 02.12.1998
№ 1328/98, який діяв в період з 01.01.1999 по 25.05.2000
(зазначений порядок було поновлено до 01.01.2004 Законами України
"Про внесення зміни до Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 13.07.2000 № 1874- ІІІ та від
18.01.2001 № 2233-ІІІ). В названий період ДПА України в Методичних
рекомендаціях до порядку застосування норм податкового
законодавства з податку на додану вартість в галузі
сільськогосподарського виробництва від 19.03.2001 (ч. 2, розділ 2)
надавало роз'яснення, згідно з якими "до власного виробництва
належать не тільки товари (роботи, послуги), що мають чіткий
виражений сільськогосподарський напрям, а це можуть бути і послуги
з передачі власного майна в оренду, і несільськогосподарська
продукція власних промислових та харчових цехів (наприклад
випікання хлібу, пошив спецодягу, виробництво посуду, тощо).
За таких обставин постанова Севастопольського апеляційного
господарського суду від 10.11.2003 у справі № 2-15/9957-2003
відповідає вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам
справи, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст.
111-9, 111-11 Господарського процесуального права України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у Бахчисарайському районі Автономної
Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.11.2003
у справі № 2-15/9957-2003 - без змін.