ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.07.2004 Справа N 5/3229-21/441
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у Державної податкової інспекції у
відкритому Франківському районі м. Львова
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову від 03.02.2004 року Львівського
апеляційного господарського суду
у справі № 53
господарського суду Львівської області
за позовом ДП "БАК", м. Львів
до ДПІ у Франківському районі м. Львова
про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача не з'явились
від відповідача не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.12.2003
року, залишеним без зміни постановою Львівського апеляційного
господарського суду від 03.02.2004 року, у справі № 53 позов
задоволено повністю; визнано недійсним податкове
повідомленнярішення № 16815/10/23-2 від 09.01.2003 року про
визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток
в розмірі 103 571 грн. та донарахування штрафних (фінансових)
санкцій в розмірі 92 167 грн.; податкове повідомлення-рішення
№ 16816/10/23-6/23890568 від 09.10.2003 року про донарахування
позивачу штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 11 592 та
податкове повідомлення рішення № 16814/10/23-2 від 09.10.2003 року
про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на
додану вартість в розмірі 62 094 грн. та донарахування штрафних
(фінансових) санкцій в розмірі 31 047 грн.; стягнуто з відповідача
на користь позивача 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В касаційній скарзі ДПІ у Франківському районі м. Львова просить
скасувати ухвалені по справі судові акти, відмовити позивачу в
задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне
застосування норм матеріального права, а саме: п. 1.8 ст. 1 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.
Сторони не реалізували своє процесуальне право на участь в
судовому засіданні касаційної інстанції.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду,
колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до
висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню
враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
оцінка
господарським судом доказів повинна ґрунтуватись на всебічному,
повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин
справи в їх сукупності.
1. Судами встановлено, що відповідачем прийняте податкове
повідомлення-рішення № 16815 від 09.10.2003 року про визначення
позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі
103571 грн. та донарахування штрафних фінансових санкцій в розмірі
92167 грн.
Підставою для прийняття зазначеного податкового
повідомленнярішення стали дані, що викладені в п. 2.1 акту
перевірки "Валовий дохід", яким встановлено порушення норм пп.
4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Рішення судів мотивовані тим, що згідно норм Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
операції, що
проводились позивачем по прийняттю нерухомого майна у власний
статутний фонд, не є підставою для збільшення валових доходів
підприємства.
Разом з тим колегія суддів вважає, що суди в порушення п. 3 ч. 1
ст. 84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, у мотивувальній частині не вказали
обставини справи, встановлені за цим епізодом господарським судом,
а саме: що, хто, в який період передавав позивачу, яким чином
операція по прийняттю в уставний фонд об'єктів нерухомості
відображена в бухгалтерському обліку, оскільки як вбачається з
акту перевірки зміни до статуту позивача не були внесені, а
відповідно до ст. 16 Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
рішення товариства про зміну розміру статутного фонду
набирає чинності з дня внесення цих змін до державного реєстру.
Отже судом не наведено будь-яких доказів в підтвердження факту
прийняття позивачем нерухомого майна у власний статутний фонд.
2. Судом також встановлено, що податкове повідомлення-рішення
№ 16814/10/23-2 від 09.10.2003 року про визначення позивачу
податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі
62094 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі
31047 грн. прийнято на підставі даних, що визначені в п. 2.5 акту
перевірки яким, зокрема, встановлено відсутність джерела
відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість в сумі
62094 грн.
Суди мотивували свою позицію тим, що згідно з п. 3.4. Порядку
заповнення та подання податкової декларації по податку на додану
вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації
України від 30.05.1997р. № 166 ( z0250-97 ) (z0250-97)
, платник податку
самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у
декларації. Дані, наведені у декларації, мають відповідати даним
бухгалтерського обліку платника та даним книг податкового обліку -
при огляді податкових книг позивача та декларацій з податку на
додану вартість позивача встановлюється така відповідність.
Суди також дали оцінку податковим накладним, як таким, що складені
в момент виникнення податкових зобов'язань продавця в двох
примірниках, та відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Колегія суддів вважає, що оскільки відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2
ст. 7 цього вищезазначеного Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
право на
нарахування податку та складання податкових накладних надається
виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку,
передбаченому ст. 9 цього Закону, судам слід обов'язково
встановити чи були контрагенти позивача ПП "ЗБ" та ПП "УП"
зареєстровані платниками податку на додану вартість в момент
складання податкових накладних.
3. Суди встановили, що в податковому повідомленні-рішенні
відповідача від 09.10.2003 року № 16816/10/23-6/23890568 визначено
лише суму штрафу без визначення суми донарахованого податку, що є
порушенням норм Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Колегія суддів звертає увагу на те, що вищенаведене податкове
повідомлення-рішення, яким позивачу визначені штрафні санкції без
нарахування основного платежу податкового зобов'язання, прийняте
відповідно до ст. 1 Указу Президента України "Про застосування
штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки"
( 436/95 ) (436/95)
за порушення норм з регулювання обігу готівки у
національній валюті.
Колегія суддів відзначає, що згідно оспорюваного податкового
повідомлення-рішення сума застосованих до позивача штрафних
санкцій визначена як податкове зобов'язання, що суперечить
преамбулі, пунктам 1.2, 1.5 ст. 1 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, ст. ст. 13, 14 Закону
України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
.
Відповідно до пункту 1.5 ст. 1 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
положення цього Закону
поширюється лише на штрафні санкції, які справляються з платника
податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування,
визначених відповідними законами.
Оскільки штрафні санкції застосовані до позивача не за порушення
правил оподаткування, у відповідача не було законних підстав для
визначення їх як податкового зобов'язання з поширенням на них
вимог Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
щодо граничного строку сплати та положень щодо
наслідків несплати.
Однак вказана обставина не є підставою для визнання оспорюваного
рішення недійсним в цілому, оскільки судами не було з'ясовано чи
мало місця порушення норм з регулювання обігу готівки у
національній валюті з боку позивача та чи правомірно відповідач
прийняв рішення про стягнення з позивача штрафу за порушення норм
з регулювання обігу готівки у національній валюті.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми
судовими інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають
скасуванню з передачею справи на новий розгляд. При новому
розгляді справи суду необхідно всебічно і повно перевірити
обставини по справі, проаналізувати їх та інші докази, що
містяться в матеріалах справи, визначитися щодо належних способів
доказування у даній справі і прийняти рішення у відповідності до
вимог чинного законодавства.
В процесі розгляду справи слід усунути порушення норм
матеріального і процесуального законодавства.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 3 ч. 1 ст. 111-9, ч. 1
ст. 111-10, ст. 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ДПІ у Франківському районі м. Львова від 03.03.04
року № 3969/9/10 на постанову Львівського апеляційного
cnqond`pq|jncn суду від 03.02.2004 року по справі № 53
задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Львівської області від 29.12.2003 року
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
03.02.2004 року по справі № 53 - скасувати.
Справу № 53 направити до Господарського суду Львівської області на
новий розгляд.