ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.07.2004 Справа N 4/1983-19/216
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши касаційну ВАТ “З”
скаргу
на постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 22.03.2004
року
у справі за позовом АТ “У”
до ВАТ “З”
про стягнення 635 892,89 грн.
В С Т А Н О В И В:
у червні 2001 року, АТ “У” звернулось до суду з позовом про
стягнення з ВАТ “З” 635 892,89 грн. заборгованості за поставлені
у період .09.1998 року – .04.1999 року пально – мастильні
матеріали згідно договору від 01.09.1998 року, № 14/12-2057/2.
Рішенням господарського суду Львівської області від 11.12.2003
року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного
господарського суду від 22.03.2004 року, позов задоволено.
У касаційній скарзі відповідач посилається на неправомірність
розгляду спору за позовом, підписаним заступником голови
правління, помилковість висновків суду про наявність
заборгованості, оскільки листом Міненерго України від 30.12.1998
року, № 05/11-2-2370 узгоджено взаємозалік розрахунків і просить
постановлені у справі судові рішення скасувати, а справу
направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши суддю–доповідача, пояснення представників сторін,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної
скарги судова колегія не вбачає підстав для її задоволення
виходячи з наступного.
Із наявних у справі матеріалів вбачається, що 01.09.1998 року
між позивачем і Міністерством енергетики України укладено угоду,
за умовами якої позивач зобов‘язався на підставі окремих
договорів з генеруючими компаніями постачати останнім пально –
мастильні матеріали за які вони зобов‘язані були розрахуватись
на протязі 30 календарних днів з часу поставки.
У цей же день було підписано і договір з відповідачем
№ 14/12-2057/2 у якому, та специфікаціях було визначено
отримувача пально–мастильних матеріалів, їх обсяг та загальна
сума поставок, яка складала 8 175 000 грн.
На виконання взятих на себе зобов‘язань позивачем, у
період.09.1998 року – .04.1999 року, було поставлено відповідачу
пально – мастильні матеріали на загальну суму 8 469 874,35 грн.
за які він розрахувався частково, у розмірі 7 833 981,46 грн. і
обсяг заборгованості на час постановлення рішення суду складає
635 892,89 грн.
Заперечуючи проти стягнення цієї суми боргу відповідач послався
на лист Міненерго України від 30.12.1998 року № 05/11-2-2370 про
проведення заліку взаємної заборгованості на суму в 11 935
699,66 грн.
Проте ці доводи відповідача, на які він посилається і у
касаційній скарзі суди обґрунтовано не визнали доказом
здійснення розрахунків по спірному договору, оскільки посилання
на нього у листі відсутнє, він не стосується поставок по
договору, здійснених у 1999 році, після складання листа
відповідач зробив платежі на суму 4 258 981,46 грн. і у
відповіді на претензію заборгованість не спростував.
За таких обставин, коли висновки суду щодо розміру
заборгованості ґрунтуються матеріалах справи і доводами скарги
не спростовуються, позовна заява підписана посадовою особою у
межах наданих їй повноважень підстав для скасування судових
рішень з наведених у касаційній скарзі мотивів судова колегія не
вбачає.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 22.03.2004
року, без змін.