ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.07.2004 Справа N 29/399a
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у Мангуської МДПІ Донецької області
відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову від 12.02.2004 року Донецького
апеляційного господарського суду
у справі № 29
господарського суду Донецької області
за позовом Закритого акціонерного товариства
"ЦЖБ"
до Мангуської МДПІ Донецької області
про визнання недійсним рішення ДПІ
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача не з'явились
від відповідача присутній
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Донецької області від 28.10.2003,
залишеним без зміни постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 12.02.2004 року, у справі № 29 позов
задоволено частково; визнано недійсним податкове
повідомленнярішення від 12.06.2003р. № 0002601800/0; визнано
частково недійсним податкове повідомлення-рішення від 12.06.2003
р. № 0002591800/0 щодо застосування штрафних санкцій в сумі
4767,04 грн.; визнано частково недійсним податкове
повідомлення-рішення від 12.06.2003 р. № 0002611800/0 щодо
застосування штрафних санкцій в сумі 2716 грн.; стягнуто з
відповідача на користь позивача витрати по сплаті держмита в сумі
42,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу в сумі 59 грн.
В касаційній скарзі Мангуська МДПІ просить скасувати ухвалені по
справі судові акти, у задоволенні позовних вимог ЗАТ "ЦЖБ"
відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального і
процесуального права, а саме: ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
; пп.
4.1.4 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5, пп. 17.1.7 п. 17.1 ст.
17 , п. 19.6 ст. 19 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
(далі Закон-2181), ст. 57 Закону
України "Про Державний бюджет України на 2001 рік" ( 2120-14 ) (2120-14)
,
ст. 57 Закону України "Про Державний бюджет України на 2002 рік"
( 2905-14 ) (2905-14)
, ст. 57 Закону України "Про Державний бюджет України
на 2003 рік" ( 380-15 ) (380-15)
, ст. ст. 14, 17 Закону України "Про плату
за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
.
Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.
Позивач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому
засіданні касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника
відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши
повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної
оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія
суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку,
що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню враховуючи
наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
оцінка
господарським судом доказів повинна ґрунтуватись на всебічному,
повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин
справи в їх сукупності.
Судами встановлено, що Мангуською міжрайонною державною податковою
інспекцією Донецької області була проведена перевірка дотримання
позивачем вимог податкового законодавства в частині порушення
граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання по
земельному податку за період з 01.04.2001р. по 12.06.2003р., за
результатами якої складений акт від 12.06.2003р. № 15-114\216,
яким встановлено порушення позивачем строків сплати земельного
податку за січень-грудень 2001р. (розрахунок вх. № 3303 від
02.02.01р.), січень-грудень 2002 рік (розрахунок вх. № 1809 від
31.01.02р.) та січень, лютий 2003р. (розрахунок вх. № 2046 від
31.01.03р.).
У зв'язку із несвоєчасною сплатою земельного податку, відповідачем
12.06.2003 р. прийняті податкові повідомленнярішення, якими до
позивача згідно пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону-2181 застосовані
штрафні санкції, а саме : в сумі 278 грн.60 коп. за податковим
повідомленням-рішення № 0002611800/0 за затримку на 29 календарних
днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового
зобов'язання з земельного податку в розмірі 2786грн., в сумі 418
грн.80 коп. за податковим повідомленням-рішення № 0002601800/0 за
затримку на 55 календарних днів граничного строку сплати
узгодженої суми податкового зобов'язання з земельного податку в
розмірі 2094 грн. та в сумі 13140 грн.52 коп. за податковим
повідомленнямрішення № 0002591800/0 за затримку на 573 календарних
дні в розмірі 26281 грн.01 коп.
Згідно до письмових пояснень та розрахунку штрафних санкцій,
відповідачем при визначенні граничного строку сплати узгодженого
податкового зобов'язання застосовувався граничний строк,
передбачений пп. 4.1.4 п. 4.1. ст. 4 Закону-2181 від 21.12.2000р.
для податкової декларації за базовий податковий період, що
дорівнює календарному місяцю.
Суди дійшли висновку про те, що відповідач невірно визначив розмір
штрафних санкцій, мотивуючи свою позицію тим, що базовим
податковим періодом для земельного податку є календарний рік.
Проте з такими висновками погодитись не можна.
Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
земельний податок сплачується рівними частками власниками
земельних ділянок, земельних часток (паїв) і землекористувачами -
виробниками товарної сільськогосподарської і рибної продукції та
громадянами до 15 серпня і 15 листопада, а всіма іншими платниками
- щоквартально до 15 числа наступного за звітним кварталом місяця.
Дію частини першої статті 17 щодо строків сплати земельного
податку платниками (крім громадян та виробників
сільськогосподарської і рибної продукції) зупинено: на 2001 рік -
згідно із ч. 1 ст. 60 Закону України від 07.12.2000 р. "Про
Державний бюджет України на 2001 рік" ( 2120-14 ) (2120-14)
N 2120-III, на
2002 рік - згідно із п. 12 ст. 55 Закону України від 20.12.2001 р.
"Про Державний бюджет України на 2002 рік" ( 2905-14 ) (2905-14)
N 2905-III,
на 2003 рік - згідно із п. 19 ст. 63 Закону України від 26.12.2002
р. "Про Державний бюджет України на 2003 рік" ( 380-15 ) (380-15)
№ 380-1V.
Відповідно до ч. 3 ст. 54 Закону України "Про Державний бюджет
України на 2001 рік" ( 2120-14 ) (2120-14)
земельний податок та орендна
плата за земельні ділянки сплачуються платниками (крім громадян та
виробників сільськогосподарської і рибної продукції) щомісячно до
15 числа наступного місяця за звітним.
Згідно ч. 3 ст. 51 Закону України "Про Державний бюджет України на
2002 рік" ( 2905-14 ) (2905-14)
орендна плата за земельні ділянки та
земельний податок сплачуються платниками (крім громадян та
виробників сільськогосподарської і рибної продукції) за базовий
податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю,
щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім
календарним днем звітного (податкового) місяця.
Згідно з ч. 3 ст. 55 Закону України "Про Державний бюджет України
на 2003 рік" ( 380-15 ) (380-15)
орендна плата за земельні ділянки та
земельний податок сплачуються платниками (крім громадян та
виробників сільськогосподарської і рибної продукції) за базовий
податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю,
щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім
календарним днем звітного (податкового) місяця.
Як вбачається з ч. 3 ст. 1 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
ставки, механізм справляння податків і
зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита,
і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або
змінюватися іншими законами України, крім законів про
оподаткування.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 цього ж Закону зміна податкових ставок і
механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не
можуть запроваджуватися Законом України про Державний бюджет
України на відповідний рік.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати
земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись
іншими законодавчими актами, крім цього Закону.
Як вбачається з частини 4 ст. 28 Закону України "Про бюджетну
систему України" ( 512-12 ) (512-12)
Закон про Державний бюджет України не
може встановлювати нові, змінювати чи скасовувати існуючі податки,
збори, інші обов'язкові платежі, вносити зміни до чинного
законодавства. У разі необхідності зміни чи доповнення вносяться
спочатку до відповідних законів.
Бюджетний кодекс України від 21.06.2001 року № 2542-111, згідно з
вимогами якого Закон України "Про бюджетну систему України"
( 512-12 ) (512-12)
втратив чинність з 03.07.2001 року, визначив, що закон
про державний бюджет України - це закон, який затверджує
повноваження органам державної влади здійснювати виконання
Державного бюджету України протягом бюджетного періоду (п. 20 ч.
1).
Бюджетним кодексом не встановлено, що Закон про Державний бюджет
України може встановлювати нові, чи скасовувати існуючі податки,
збори, інші обов'язкові платежі, вносити зміни до чинного
законодавства з питань оподаткування.
Частиною 3 ст. 27 Бюджетного кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
передбачено, що закони України, які впливають на формування
доходної чи видаткової частини бюджетів, повинні бути офіційно
оприлюднені до 15 серпня року, що передує плановому. В іншому разі
норми відповідних законів, що впливають на формування доходної
та/або видаткової частини бюджетів, застосовуються не раніше
початку бюджетного періоду, наступного за плановим.
Отже, колегія дійшла висновку про те, що позивач не повинен був
сплачувати податок за строками, передбаченими Законами України про
Державний бюджет України на відповідний рік, таким чином
погоджуючись в цій частині з висновками попередніх судових
інстанцій.
Разом з тим, відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону-2181
( 2181-14 ) (2181-14)
платник податків зобов'язаний сплатити штраф у разі
коли він не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання
протягом граничних строків, визначених цим Законом.
Строки сплати узгодженого податкового зобов'язання визначені у пп.
5.3.1 п. 5.3 ст. 5 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
і становлять десять
календарних днів, наступних за останнім днем відповідного
граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1
статті 4 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
для подання податкової
декларації.
Згідно з ч. 2 пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону-2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
для
цілей підпункту 4.1.4 цього пункту під терміном "базовий
податковий період" слід розуміти перший податковий період звітного
року, визначений відповідним законом з питань оподаткування
зокрема податковий квартал для цілей оподаткування прибутку
підприємств.
Для земельного податку таким законом є Закон України "Про плату за
землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
яким, як зазначалось вище, в ч. 1 ст. 17 плата
земельного податку передбачена за звітний квартал. Саме податковий
квартал є першим податковим періодом звітного року, який для цілей
пп. 4.1.4 Закону-2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
підпадає під визначення терміну
"базовий податковий період".
Що стосується зазначення в ст. 14 цього ж Закону того, що юридичні
особи самостійно обчислюють суму земельного податку в порядку,
визначеному цим Законом, за формою встановленою Головною державною
податковою інспекцією України, щороку за станом на 1 січня і до1
лютого подають дані відповідній державній податковій інспекції, то
колегія суддів звертає увагу на наступне.
Податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) -
документ, що подається платником податків до контролюючого органу
у строки встановлені законодавством, на підставі якого
здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору
(обов'язкового платежу) (п. 1.11 ст. 1 Закону-2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
).
Дані (за формою, яка встановлена податковим органом це є
"розрахунок"), які подаються платником податку відповідній
державній податковій інспекції, не відповідають в повній мірі
змісту терміна "податкова декларація" в розумінні Закону-2181
( 2181-14 ) (2181-14)
, оскільки розрахунок земельного податку подається, і
податкові зобов'язання з цього податку визначаються на поточний
рік, а не за податковий (звітний) рік, при тому, що частиною 1 пп.
4.1.4 Закону-2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
встановлено, що податкові декларації
подаються за базовий податковий (звітний) період..
Таким чином, виходячи з вимог Закону-2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
, останнім
днем сплати земельного податку є 15 число наступного за звітним
кварталом місяця.
Судам слід встановити чи порушував позивач при сплаті земельного
податку вищезазначений строк, як це передбачено ч. 1 ст. 17 Закону
України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
і, чи підставно
застосовані до нього штрафні санкції за порушення граничних
строків сплати земельного податку.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми
судовими інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають
скасуванню з передачею справи на новий розгляд. При новому
розгляді справи суду необхідно всебічно і повно перевірити
обставини по справі, проаналізувати їх та інші докази, що
містяться в матеріалах справи, визначитися щодо належних способів
доказування у даній справі і прийняти рішення у відповідності до
вимог чинного законодавства.
В процесі розгляду справи слід усунути порушення норм
матеріального і процесуального законодавства.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 3 ч. 1 ст. 111-9, ч. 1
ст. 111-10, ст. 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Мангуської МДПІ від 10.03.04 року № 1670/10 на
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
12.02.2004 року по справі № 29 задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Донецької області від 28.10.2003 року
та постанову Донецького апеляційного господарського суду від
12.02.2004 року по справі № 29 - скасувати.
Справу № 29 направити до Господарського суду Донецької області на
новий розгляд.