ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.07.2004 Справа N 2/360
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у Ужгородської МДПІ у Закарпатській
відкритому області
судовому засіданні
касаційну скаргу
на рішення від 30.01.2004 року
у справі № 23
господарського суду Закарпатської області
за позовом Радгосп-заводу "ВЛ", м. Ужгород
до Ужгородської МДПІ у Закарпатській
області
про
визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення від 22.09.2003р.
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача не з'явились
від відповідача присутній
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 30.01.2004
року по справі № 23 позов задоволено повністю; визнано недійсним
податкове повідомлення-рішення Ужгородської МДПІ від 22.09.2003 р.
№ 780-23-100413825/2205 в частині визначення Радгосп-заводу "ВЛ"
податкового зобов'язання на суму 158446,17 грн.
В касаційній скарзі Ужгородська МДПІ у Закарпатській області
просить скасувати ухвалене по справі рішення, посилаючись на
неправильне застосування норм матеріального права, а саме: п.
11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, пунктів 2, 3 Постанови Кабінету Міністрів України
від 26.02.99р. № 271 "Про порядок акумуляції та використання
коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками
- платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу
товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію
(крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із
власної сільськогосподарської сировини" ( 271-99-п ) (271-99-п)
, норм Закону
України "Про сільськогосподарську кооперацію" ( 469/97-ВР ) (469/97-ВР)
, норм
Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства
на період 2001-2004 років" ( 2238-14 ) (2238-14)
. Позиція скаржника полягає
в тому, що застосування пільги по податку на додану вартість, яка
передбачена п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, учасникам спільної діяльності без
створення юридичної особи не передбачено. Позивач як оператор
спільної діяльності не є підприємством, не є суб'єктом
підприємницької діяльності, а отже не має права на пільги з
податку на додану вартість, а оподаткування спільної діяльності на
території України без створення юридичної особи визначено пп.
3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.
Позивач не скористався наданим процесуальним правом на участь в
засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника
відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши
повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної
оцінки в рішенні господарського суду, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
оцінка
доказів господарським судом повинна ґрунтуватись на всебічному,
повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин
справи.
Судом встановлено, що 20.02.2000р. Радгосп-завод "ВЛ" та ОП "УКЗ"
уклали договір про спільну діяльність по виробництву консервної,
виноробної та сільськогосподарської продукції, предметом якого
зазначено організацію спільної діяльності по виробництву та
реалізації консервної, виноробної та сільськогосподарської
продукції.
Ведення спільних справ за цим договором (ведення бухгалтерського
обліку, подання звітності, представлення інтересів сторін)
покладено на Радгосп-завод "ВЛ". За додатковою угодою від
07.08.2001р. стороною по договору про спільну діяльність зазначено
також корпорацію з питань садівництва, виноградарства, виробництва
та консервної промисловості "ЗП".
Згідно акту від 19.09.2003 р. № 77-23-111/250794424/1 "Про
внесення змін та доповнень до акту перевірки № 77-23-111/250794424
від 03.09.20003р. "Про результати планової документальної
перевірки дотримання вимог податкового законодавства
Радгосп-заводу "ВЛ" при веденні обліку та складанні податкової
звітності Спільної діяльності Радгоспзаводу "ВЛ" - ОП "УКЗ" -
Корпорації "ЗП", код ТРДПАУ 250794424 за період з 01.07.2000 року
по 01.07.2003 року" встановлено невключення до складу податкових
зобов'язань з ПДВ за вересень 2000 р. ПДВ в сумі 15893,33 грн., а
також необґрунтоване користування пільгою по податку на додану
вартість.
Податковим повідомленням-рішенням від 22.09.2003 р.
№ 780-23-1-00413825/2205 позивачу визначено до сплати податкове
зобов'язання в сумі 188903 грн. за податком на додану вартість, в
тому числі 71492 грн. штрафних санкцій.
Позивач оспорює правомірність донарахування 158466,17 грн.,
пов'язаних із застосуванням пільг з ПДВ як виробником
сільськогосподарської продукції за спільною діяльністю,
посилаючись на реєстрацію учасників договору як платника ПДВ та
подання відповідних податкових декларацій, в яких до складу
податкових зобов'язань включено обсяг реалізації
сільськогосподарської продукції власного виробництва.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив із наступного.
Відповідно до п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
до 1 січня 2004 року зупинено дію
п. 7.7 статті 7, пунктів 10.1і 10.2 статті 10 цього Закону в
частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій
з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи
продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких
умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком
операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою
вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками
незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в
яких сума, одержана від продажу сільськогосподарської продукції
власного виробництва та продуктів її переробки за попередній
звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків
загальної суми валового доходу підприємства.
Відповідно до п. 3 Порядку акумуляції та використання коштів, які
нараховуються сільськогосподарськими товаровиробникамиплатниками
податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт,
послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім
підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із
власної сільськогосподарської сировини ( 271-99-п ) (271-99-п)
позивачем
подавались окремо податкові декларації за операціями виробництва
власної сільськогосподарської продукції на підставі договору про
спільну діяльність, в тому числі податкові декларації форми № 1
про відсутність спільної діяльності по реалізації молока, худоби
та м'ясопродуктів, вироблених у власних переробних цехах;
податкові декларації форми № 2, де до складу податкових
зобов'язань включено обсяг реалізації сільськогосподарської
продукції власного виробництва.
Відповідно до п. 2 вищезазначеного Порядку встановлено, що дія
цього порядку поширюється на сільськогосподарських
товаровиробників незалежно від організаційно-правової форми та
форми власності.
Суд зазначив, що дія п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
розповсюджується на платників
ПДВ - сільськогосподарських товаровиробників, які відповідають
вимогам, встановленим законодавством; підприємства вправі
здійснювати свою господарську чи виробничу діяльність шляхом
ведення спільної діяльності без створення юридичної особи; спільна
діяльність передбачає окремий облік результатів такої діяльності в
бухгалтерському та податковому обліку, а також реєстрацію її як
платника ПДВ, тобто, суб'єкта застосування Закону "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Оскільки об'єднання учасників Спільної діяльності отримує
свідоцтво платника ПДВ із присвоєнням індивідуального номера та
виступає як самостійний платник ПДВ, колегія суддів погоджується з
висновком суду щодо розповсюдження дії п. 11.29 ст. 11 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
на
позивача, як на платника податку на додану вартість, вважаючи
помилковим довід касаційної скарги щодо неправомірності
застосування пільги по податку на додану вартість, яка передбачена
вищенаведеним пунктом, учасникам спільної діяльності без створення
юридичної особи.
Разом з тим, колегія суддів відзначає, що розглядаючи об'єкт для
оподаткування ПДВ, слід зазначити, що такими є операції з продажу
товарів (робіт, послуг), що здійснюються згідно з
цивільно-правовими договорами, укладеними Спільною діяльністю.
Із змісту п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
вбачається, що його дія розповсюджується
на платників податку, які повинні володіти наступними ознаками:
бути сільськогосподарським товаровиробником, тобто виробником,
який має відповідно до Класифікатора видів економічної діяльності
код галузі економіки "сільське господарство" (займатись
виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою
власновиробленої сільськогосподарської продукції та її
реалізацією), повинна реалізовуватися продукція власного
виробництва, а також, сума, одержана платником податку від продажу
сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів
її переробки за попередній звітний (податковий) рік, має становити
не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.
Отже, судом не було з'ясовано чи були господарські операції,
здійснені Спільною діяльністю у вересні 2000 року, за своїм
характером такими, що дають можливість застосовувати спеціальний
режим оподаткування, передбачений п. 11.29 ст. 11 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим
порушенням ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та виключає можливість
висновку касаційної інстанції щодо правильності застосування судом
норм матеріального права при вирішенні спору. У зв'язку з цим
постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з
передачею справи на новий розгляд. Під час нового розгляду справи
суду першої інстанції слід взяти до уваги наведене в цій
постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного,
повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і
обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у
відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 3 ч. 1 ст. 111-9, ч. 1
ст. 111-10, ст. 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Ужгородської МДПІ у Закарпатській області від
15.03.2004 року № 2191/9/10-1 на рішення Господарського суду
Закарпатської області від 30.01.2004 року у справі № 23
задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.01.2004 у
справі № 23 - скасувати.
Справу № 23 направити до Господарського суду Закарпатської області
на новий розгляд.