ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.07.2004 Справа N 2-15/8538-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у Євпаторійської ОДПІ АР Крим
відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову від 20-22.01.2004 року
Севастопольського апеляційного
господарського суду
у справі № 21
господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом Приватного підприємця К-ик О.М.
до Євпаторійської ОДПІ АР Крим
про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача не з'явились
від відповідача присутній
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від
23.10-04.11.2003 року, залишеним без зміни постановою
Севастопольського апеляційного господарського суду від
20-22.01.2004 року, у справі № 21 позов задоволено частково;
визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Євпаторійської
ОДПІ № 000031701/0 від 22.04.2003р. в частині донарахування ПДВ в
сумі 106370,15 грн. та фінансових санкцій по ПДВ в сумі 53185,08
грн.; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення
Євпаторійської ОДПІ № 000041701/0 від 22.04.2003р. в частині
донарахування прибуткового податку в сумі 40478,48 грн.; стягнуто
з відповідача на користь позивача 76,33 грн. витрат по сплаті
державного мита та 105,96 грн. витрат на інформаційнотехнічне
забезпечення судового процесу; в іншій частині в позові
відмовлено.
В касаційній скарзі Євпаторійська ОДПІ просить скасувати ухвалену
по справі постанову, справу передати на новий розгляд, посилаючись
на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме:
пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, ст. 4-7, п. 2 ст. 83 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.
Позивач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому
засіданні касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника
відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши
повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної
оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія
суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку,
що касаційна скарга підлягає задоволенню враховуючи наступне.
Судами встановлено, що спірні податкові повідомлення-рішення
прийняті відповідачем за наслідками документальної перевірки
позивача з питань дотримання ним вимог законодавства. Перевіркою
було встановлено порушення позивачем вимог ст. ст. 13, 14 Декрету
Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян"
( 13-92 ) (13-92)
, пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, що виразилось в
заниженні чистого доходу, який підлягає оподаткуванню, у зв'язку з
чим позивачу донарахований прибутковий податок в сумі 52212,88
грн., а також заниження чистої суми податкових зобов'язань по ПДВ
в сумі 113704,00 грн.
З акту документальної перевірки випливає, що підставою для
донарахування СПД К-ик О.М. податкових зобов'язань по прибутковому
податку та податку на додану вартість, стали висновки відповідача
про неправомірне включення в валові витрати та податковий кредит
сум витрат по документах податкового та бухгалтерського обліку
наступних підприємств: ВКО "Ф", ПП "ІВП", ТОВ "А", ТОВ "Н", ПП
"Г". В основу висновків відповідача була покладена інформація про
фінансово-господарську діяльність зазначених підприємств і
перебування їх на податковому обліку.
Частково задовольняючи позов суди виходили з оцінки моменту зняття
вищезазначених підприємств з податкового обліку (відносно дати
здійснення господарських операцій, складання податкових накладних)
та оцінки даних копій податкових накладних, якими суди спростували
висновки акту перевірки.
Предметом спору в даній справі є правомірність віднесення витрат
до валових та правильність формування позивачем податкового
кредиту по господарським операціям з вищезазначеними
контрагентами.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
оцінка
господарським судом доказів повинна ґрунтуватись на всебічному,
повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин
справи в їх сукупності.
Відповідно до ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про
прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
до складу витрат,
безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать витрати,
які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або
підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування
прибутку підприємств".
Фізична особа - платник податку не є юридичною особою і платником
податку на прибуток, немає обов'язку вести бухгалтерський облік,
тому формує витрати за переліком статті 5 "Валові витрати" і
відповідно до статті 8 "Амортизація" вказаного Закону ( 13-92 ) (13-92)
з
деякими особливостями.
Положення статті 5 ("Валові витрати") застосовуються в частині
підтвердження первинними документами витрачених сум згідно із
операціями (які відповідають переліку статті 5), за результатами
або за участю яких у податковому періоді (у звітному кварталі)
безпосередньо отриманий дохід.
Будь-які суми витрат фізичної особи - суб'єкта підприємницької
діяльності до моменту одержання доходу від результату такої
діяльності є його власним ризиком відповідно до ст. 1 Закону
України "Про підприємництво" ( 698-12 ) (698-12)
. Тобто, виключно факт
одержання доходу може бути підставою для включення до валових
витрат звітного періоду не всіх підряд видатків, а тільки тієї їх
частини, яка прямо цьому доходу відповідає.
Наявність лише податкових накладних на передачу товарів за
договорами купівлі-продажу не є беззаперечним доказом витрачених
сум згідно із операціями за результатами або за участю яких у
податковому періоді безпосередньо отриманий дохід.
На думку колегії суддів підтвердженням правомірності віднесення
витрат до валових та правильності формування податкового кредиту є
насамперед документи, що засвідчують факти здійснення
господарських операцій, а саме: прибуткові і видаткові касові
ордери, касові і товарні чеки, квитанції, дані книг обліку доходів
і витрат, придбання і продажу товарів (робіт, послуг). Також,
товар має бути належним чином оприбуткований. Юридична оцінка дій
платника по віднесенню витрат до валових та по включенню до
податкового кредиту звітного періоду сплачених сум ПДВ залежить
від встановлення факту одержання доходу у зв'язку з понесенням
видатків на придбання товарів, в ціні придбання яких були сплачені
ці суми податку.
Ця обставина судами не досліджувалася, при тому що встановлення
вказаного факту має суттєве значення для вирішення даного спору по
суті.
Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено, що податковий кредит
звітного періоду складається з сум сплачених (нарахованих)
платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням
товарів, робіт послуг, вартість яких відноситься до складу валових
витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних
активів, що підлягають амортизації.
Враховуючи, що судами не встановлено факту правомірності
віднесення витрат до валових, спірною є підставність віднесення до
податкового кредиту сум податку на додану вартість у складі ціни
придбання товарів.
Враховуючи, що відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не дозволяється
включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті
податку, що не підтверджені податковими накладними; право на
нарахування податку та складання податкових накладних надається
виключно особам, зареєстрованим як платники податку (пп. 7.2.4 п.
7.2 ст. 7 наведеного Закону), судам слід встановити належними
засобами доказування те, що на момент складання податкових
накладних контрагенти позивача були платниками податку на додану
вартість ( витребувати від відповідача дані щодо реєстрації
платниками податку на додану вартість контрагентів позивача).
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми
судовими інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають
скасуванню з передачею справи на новий розгляд. При новому
розгляді справи суду необхідно всебічно і повно перевірити
обставини по справі, проаналізувати їх та інші докази, що
містяться в матеріалах справи, визначитися щодо належних способів
доказування у даній справі і прийняти рішення у відповідності до
вимог чинного законодавства.
В процесі розгляду справи слід усунути порушення норм
матеріального і процесуального законодавства.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 3 ч. 1 ст. 111-9, ч. 1
ст. 111-10, ст. 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Євпаторійської ОДПІ від 24.02.2004 р.
№ 1908/10/10-0 на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 20-22.01.2004 року по справі № 21
задовольнити.
Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від
23.10.-04.11.2003 року та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 20-22.01.2004 року по справі № 21 -
скасувати.
Справу № 21 направити до Господарського суду Автономної Республіки
Крим на новий розгляд.