ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.07.2004 Справа N 37/426
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого (доповідача), суддів, за участю представників сторін:
позивача, відповідача,
розглянувши касаційну скаргу ЗАТ Енергогенеруюча компанія "УП" на
рішення господарського суду м. Києва від 9 вересня 2003 року у
справі за позовом ЗАТ Енергогенеруюча компанія "УП" до ВАТ
"Акціонерна компанія "К" про визнання недійсним договору,
В С Т А Н О В И В:
У липні 2003 року позивач звернувся до господарського суду м.
Києва з позовом до відповідача про визнання недійсним договору
№ 9312/5-10 від 1 квітня 2001 року на подачу води з комунального
водопроводу на підставі ст. 48 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, з підстав
його невідповідності вимогам закону, оскільки на момент його
укладення та під час виконання у позивача була відсутня ліцензія
на здійснення господарської діяльності з централізованого
водопостачання.
Рішенням господарського суду м. Києва від 9 вересня 2003 року в
позові відмовлено.
У касаційній скарзі ЗАТ Енергогенеруюча компанія "УП" просить
скасувати вказане рішення суду, посилаючись на те, що воно
прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній
фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування
господарським судом, при прийнятті оскаржуваного рішення, норм
матеріального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 1 квітня
2001 року між сторонами у справі було укладено договір на подачу
води з комунального водопроводу № 9312/5-10, відповідно до умов
якого відповідач зобов'язався подавати позивачу питну воду, яка
призначена для приготування гарячої води житловим організаціям
(для населення) зони теплопостачання позивача, а позивач -
розрахуватися за неї на умовах цього договору.
Згідно ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів
господарської діяльності" ( 1775-14 ) (1775-14)
, ліцензуванню підлягає
господарська діяльність по централізованому водопостачанню та
водовідведенню.
Відповідно до ст. 48 Водного кодексу України ( 213/95-ВР ) (213/95-ВР)
,
спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із
застосуванням споруд або технічних пристроїв.
На підставі ст. 59 Водного кодексу України ( 213/95-ВР ) (213/95-ВР)
, під час
здійснення спеціального водокористування для задоволення питних і
побутових потреб населення в порядку централізованого
водопостачання підприємства, установи та організації, у віданні
яких перебувають питні та господарсько-побутові водопроводи,
здійснюють забір води безпосередньо з водних об'єктів відповідно
до затверджених у встановленому порядку проектів водозабірних
споруд, нормативів якості води і дозволів на спеціальне
водокористування.
Тобто, господарська діяльність з централізованого водопостачання
та водовідведення, яка підлягає ліцензуванню, це діяльність
підприємств, які мають у своєму віданні питні та
господарськопобутові водопроводи і здійснюють забір води з
природного або штучно створеного елементу довкілля, в якому
зосереджуються води, із застосуванням споруд або технічних
пристроїв.
При вирішенні спору місцевий суд всебічно дослідив надані
сторонами докази і правильно встановив, що на час укладення
договору у віданні позивача питних та господарсько-побутових
водопроводів не перебувало, позивач отримує воду з комунального
водопроводу без застосування споруд або технічних пристроїв для
забору води з водних об'єктів.
Також, суд першої інстанції правильно визнав безпідставними
посилання позивача на визначення централізованого холодного
(гарячого) водопостачання, наведене у "Правилах надання населенню
послуг з водо-теплопостачання та водовідведення" ( 1497-97-п ) (1497-97-п)
,
затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1497 від
30.12.1997 року, оскільки наведені в Правилах терміни мають таке
значення тільки в цих Правилах, які регулюють відносини між
споживачами і виконавцями у наданні послуг з централізованого
холодного та гарячого водопостачання, теплопостачання (центральне
опалення) та водовідведення. Під виконавцями у Правилах
розуміються житлово-експлуатаційні та водо-, теплопостачальні,
каналізаційні або інші підприємства і організації, які
безпосередньо надають споживачеві комунальні послуги. Тобто,
Правила не поширюються на правовідносини сторін, що виникли на
підставі оспорюваного договору.
Тому, господарський суд зробив вірний висновок про те, що
діяльність позивача по підігріву питної води, яку він отримує від
відповідача на підставі спірного договору, не може бути
господарською діяльністю по централізованому водопостачанню та
водовідведенню.
Згідно ст. 48 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
(чинного до 1 січня 2004 року)
недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.
Враховуючи, що позивач не здійснює діяльності з централізованого
водопостачання та водовідведення, господарський суд правильно
встановив, що діяльність позивача по приготуванню гарячої води для
подачі населенню на підставі спірного договору є такою, що не
потребує отримання ліцензії і, тому, укладений між сторонами
договір № 9312/5-10 від 1 квітня 2001 року відповідає нормам
діючого законодавства України.
Касаційною інстанцією перевірені обставини справи і їх
відповідність викладеним судом нормам матеріального права.
Наведені висновки господарського суду відповідають матеріалам
справи та діючому законодавству.
Доводи касаційної скарги про необґрунтованість оскаржуваного
рішення помилкові і не відповідають матеріалам справи.
З урахуванням викладеного, підстав для задоволення касаційної
скарги немає.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
суд
П О С Т А Н О В И В :
Рішення господарського суду м. Києва від 9 вересня 2003 року
залишити без змін, а касаційну скаргу ЗАТ Енергогенеруюча компанія
"УП" - без задоволення.