ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.07.2004 Справа N 32/931
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому ДПІ у Печерському районі м. Києва
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 15.04.2004 р.
у справі господарського суду м. Києва
за позовом ТОВ "НЄ"
до ДПІ у Печерському районі м. Києва
3-тя особа ВДК у Печерському районі м. Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача
від відповідача
3-ої особи
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 25.12.03 господарського суду м. Києва задоволено
позовні вимоги щодо визнання недійсним податкового
повідомленнярішення Державної податкової інспекції у Печерському
районі міста Києва № 345/26-062/0 від 13.10.2003р. Цим же рішенням
з ДПІ у Печерському районі м. Києва на користь позивача стягнуто
85,00 гривень витрат по оплаті державного мита та 118,00 гривень
витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду мотивовано тим, що висновки, відображені в акті
перевірки не відповідають реальним обставинам
фінансовогосподарської діяльності позивача, а тому не можуть бути
підставою для донарахування податкових зобовязань з ПДВ та
фінансових санкцій.
Постановою від 15.04.04 Київського апеляційного господарського
суду рішення від 25.12.03 господарського суду м. Києва залишено
без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями ДПІ у Печерському районі м.
Києва звернулась до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою і просить їх скасувати посилаючись на порушення
судами норм матеріального і процесуального права, зокрема, п. п.
4, 26, 28 Постанови КМУ від 25.05.04 № 740 "Про порядок державної
реєстрації субєктів підприємницької діяльності" ( 740-98-п ) (740-98-п)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспореного судового акта, знаходить необхідним
відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Як було встановлено судовими інстанціями, які приймали рішення у
даній справі, за результатами комплексної документальної перевірки
з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства
ТОВ "Нафта-Євтотрейд" ДПІ у Печерському районі м. Києва складено
акт від 08.02.02 № 23-207/4.
За результатами позапланової документальної перевірки дотримання
вимог податкового законодавства позивачем з питань правильності
нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану
вартість за червень 2001 року, проведеної ДПІ у Голосіївському
районі, складено акт № 89/26-20/1/309688298 від 09.10.2003р, в
якому міститься висновок про порушення позивачем п. п. 7.4.5 п.
7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
- відсутність документів, якими підтверджується
право на податковий кредит, визначений позивачем у декларації з
податку на додану вартість за червень 2001р.
На підставі наведеного акту перевірки від 09.10.2003р. Державною
податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва було прийняте
податкове повідомлення-рішення № 345/26-062/0, яким позивачу
визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану
вартість у сумі 236000 грн. та нараховано штрафні санкції на суму
118000 грн. на підставі пунктів "а", "б", "в" підпункту 4.2.2
пункту 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000р. № 2181-111 та підпункту
7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997р. № 168/97-ВР.
Колегія суддів приймає до уваги, що судами попередніх інстанцій
враховано той факт, що висновки, викладені в акті перевірки,
зводяться до того, що позивач на момент проведення позапланової
документальної перевірки дотримання вимог податкового
законодавства, що проводилась Державною податковою інспекцією у
Голосіївському районі м. Києва з 07.10.2003р. по 09.10.2003р., не
знаходився за юридичною адресою, зазначеною в установчих та
звітних документах, а тому перевіряючим не були надані документи,
що свідчили б про правомірність віднесення сум ПДВ до податкового
кредиту у червні 2001 року.
При цьому господарськими судами попередніх інстанцій встановлено,
що з залучених до матеріалів справи акту № 23-207/4 від
08.02.2002р. комплексної документальної перевірки з питань
дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період
з 06.06.200р. по 01.10.2001р. ТОВ "НЄ" та інших документів
вбачається, що податковим органам було відоме фактичне
місцезнаходження позивача.
Крім того, предметом дослідження зазначеної перевірки була також
правильність обчислення ПДВ за період з 06.06.2000р. по
01.10.2001р., перевірено податкові накладні за досліджуваний
період, порушень правильності обчислення ПДВ у червні 2001 року
перевіркою виявлено не було.
В той же час судами правомірно взято до уваги, що відсутність
особи за юридичною адресою, не надає податковому органу права
нараховувати податкові зобов'язання відповідно до пунктів "а",
"б", "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 ст. 4 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000р.
№ 2181-111.
Відповідно до п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платник податку зобов'язаний
надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені
окремими рядками встановлені цією статтею відомості.
Згідно з п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не дозволяється включення до
податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не
підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при
імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи
банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в
оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент
перевірки платника податку органом державної податкової служби
суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту,
залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом
документами, платник податку несе відповідальність у вигляді
фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на
суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим
підпунктом документами.
На підтвердження позовних вимог позивачем надані суду податкові
накладні (копії в матеріалах справи) виписаних Товариству з
обмеженою відповідальністю "НЄ" протягом червня 2001 року, які
були предметом дослідження господарських судів попередніх
інстанцій.
За таких обставин є обгрунтованим висновок господарських судів,
які приймали рішення у даній справі, про неправомірне визначення
позивачу ПДВ в сумі 236000 грн. та застосовано фінсанкцій в сумі
118000 грн. за спірним податковим повідомленням-рішенням.
Зважаючи на зазначене вище, колегія суддів вважає, що
господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам
справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству,
обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
Керуючись ст. 111-5, п. 1 111-9, ст. 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 15.04.04 Київського апеляційного господарського суду
у справі № 32/931 залишити без змін.